Про те, заради чого жив загиблий майор поліції Владислав Макаревич, розповів його друг (фото)
35-річний поліцейський ніс службу в «гарячих точках» Донеччини, вижив під шквальним вогнем бойовиків у Мар’їнці та Авдіївці. Але життя обірвалося від ворожої міни на лінії розмежування під Маріуполем, який став для переселенця другим домом і який він захищав до останнього подиху. А найзаповітнішою мрією чоловіка було повернутися в Донецьк – з перемогою…
Владислав присвятив службі в органах внутрішніх справ 18 років. Донедавна працював у відділі забезпечення безпеки дорожнього руху обласного главку, а з вересня цього року став тимчасово виконуючим обов’язки начальника сектору реагування патрульної поліції Центрального відділу поліції (Маріуполь). Обслуговував прифронтові села під Маріуполем – Гнутове, Сартану, Талаківку. Виїздив на виклики громадян, охороняв громадський порядок та безпеку місцевих жителів.
Про те, яким був загиблий та заради чого жив, розповів його колишній керівник Олексій Рудюк, у минулому начальник відділу розшуку та оформлення матеріалів ДТП Головного управління Національної поліції в Донецькій області. З Владиславом Макаревичем поліцейський працював пліч-о-пліч 10 років, вони товаришували ще з Донецька.
– У першу чергу він офіцер. Владислав ніколи не ховався у задні ряди, завжди першим йшов туди, де найнебезпечніше. Разом ми евакуювали людей з-під обстрілу під час штурму Мар’їнки бойовиками 3 червня 2015-го. Нічого не боявся та пишався своєю роботою, – згадує Олексій Рудюк.
У складі зведених загонів поліції Владислав ніс службу в Авдіївці, документував наслідки обстрілів, доставляв гуманітарну допомогу в обстріляні райони, допомагав людям, які лишилися на межі виживання. Паралельно виконував і свої безпосередні обов’язки – затримував водіїв, які вбили на дорозі людину та втекли з місця ДТП, викрадачів автомобілів, притягував до відповідальності п’яних за кермом.
Надзвичайно відкрита людина, професійна та принципова – таким запам’ятали хлопця колеги.
Так, коли його рідна Ясинувата та Донецьк були окуповані, він перевіз родину в Київ, а сам залишився на Донеччині. З тих пір дуже сумував за двома дітками, телефонував їм щодня та сподівався, що колись переведеться до них, буде водити їх у школу.
– Але все не переводився, бо усвідомлював, що зараз він потрібніший тут. Він щиро вірив, що повернеться в український Донецьк та рахував дні до того, як це станеться, – розповідає друг загиблого поліцейського.
Дружина розуміла чоловіка, адже сама працювала в правоохоронних органах, а ось 6-річний син та 4-річна донечка весь час чекали, що тато ось-ось приїде.
Похоронити Владислава Макаревича планують в рідному селі Желанне Ясинуватського району, де залишилися його батьки.
Нагадаємо, вчора, 15 листопада, під час виконання службових обов’язків між Талаківкою та Гнутовим на міні підірвався екіпаж групи реагування патрульної поліції Маріуполя. Владислав Макаревич, який був за кермом, загинув, ще два співробітника поліції отримали поранення. Поліцейські їхали на повідомлення про незаконну вирубку лісу.
Поранені перебувають в лікарні. Один з них отримав осколкові поранення ніг та тулубу і знаходиться в тяжкому стані, стан іншого постраждалого стабільний.
Факт кваліфіковано за ст. 258 Кримінального кодексу України «Терористичний акт». Ведеться досудове розслідування.
