«Хочете жити – не заважайте працювати»
Кажуть, саме ці слова 24 лютого 2022 стали основою для роботи над обороною, яка здивувала світ. Кожен займався своїм. Що умів найкраще. Зеленський і ті з офіс-менеджерів, хто залишився на Банковій, переконували українців, що все буде добре. Парламент ухвалював закони консенсусом. «Євросолідарність» підтримувала тероборону. А військові громили логістику ворога і, певне, вперше після Маннергейма успішно наступали піхотою на танки. Та так, що рашисти зрештою втекли.
І тут замість не чіпати те, що працює, «офіс-менеджери» вирішили обійтись без усіх інших. Результат бачимо на табло. Бо ситуація дуже змінна. Довга війна, війна на виснаження – дуже вимогливе заняття.
Зараз має повернутися логіка «все, що працює – в діло». Технології знешкодження дронів – у стрій. Навіть якщо їх розробку організував Порошенко. На переговори з партнерами відправляти тих, кого чують там, а не кого приємно слухати на Банковій. Організовувати виробництво дешево, якісно і багато, а не хто принесе відкат…
Ми знову в моменті істини. Або змінимось – або нас не буде. А ті, хто виживе й добереться до далекого закордоння (бо ближнє стане зоною бойових дій дуже скоро після нас), писатимуть сумні мемуари. Зневажені нащадками і сусідами.
Бо лузерів ніхто не любить.
А нагадуванням про те, що годинник цокає, а бульдозер повзе, дедалі частіше будуть такі-от «марсіанські» ранки після масових рашистських атак.
