Північнокорейські «обновки» російських окупантів
Олександр Коваленко / Обозреватель
Останніми днями російська пропаганда дедалі частіше почала демонструвати північнокорейські збройові “обновки”, що з’явилися на озброєнні РОВ. І йдеться вже не тільки про 170-мм САУ Koksan і 240-мм РСЗВ М1991, а й про міномети, малі реактивні системи тощо. Постараємося проаналізувати і систематизувати нові надходження в армію країни-агресора, чому саме їх обрали окупанти, і як вони можуть застосовуватися.
Детальніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
Насамперед озвучу ті типи зброї, які, окрім САУ Koksan і РСЗВ М1991, стали дедалі частіше “світитися” на фото і відео профільних російських майданчиків і так званих Z-блогерів.
Це, зокрема, 60-мм міномет, аналог китайського Type 63, а також 140-мм міномет. Крім цього, було показано малу 107-мм РСЗВ Type 75. Російські війська також стали отримувати аналоги 122-мм гармати корпусної артилерії Д-74. А в Курській області було верифіковано малого радіуса ЗРК Pongae M-2020, аналог ЗРК “Тор-М2”.
Як бачимо, Росія отримує від Північної Кореї здебільшого артилерію, ствольну і реактивну, що свідчить про виснаження власних запасів на складах і базах зберігання через масштабні втрати за три з половиною роки повномасштабної війни в Україні. Але артилерійські системи, що поставляються Росії, здебільшого мають вельми специфічні калібри і, як наслідок, боєприпаси, що не виробляються на російських підприємствах.
З усіх перерахованих вище зразків тільки аналог Д-74 має “рідний” Росії калібр – 122 мм. Інакше кажучи, КНДР поставляє на нинішньому етапі зразки, що вводять РОВ у гостру залежність від північнокорейських боєприпасів. Тобто Кім Чен Ин максимально садить Путіна на північнокорейську голку. Але розглянемо кожен зразок окремо.
170-мм САУ Koksan
Поява цієї специфічної для Росії самохідної артилерійської установки одразу наштовхнула на думку щодо спроби РОВ компенсувати критичну нестачу у військах 203-мм САУ 2С7 “Піон”. Окупанти тривалий час намагалися застосовувати їх у форматі контрбатарейної боротьби із західними далекобійними артилерійськими системами і, цілком прогнозовано, програли це протистояння.
Втрати САУ 2С7 “Піон” для РОВ виявилися не тільки великими, а й не поновлюваними, а тому в КНДР і був запит на якийсь далекобійний аналог або альтернативу. І Пхеньян відповів наданням артилерійської системи специфічного калібру, якого в Росії не виробляють.
На сьогодні північнокорейські 170-мм САУ M1989 Koksan переважно застосовуються на Лиманському напрямку. Уже відомо про їхні недоліки у вигляді невідповідної офіційним ТТХ дальності стрільби, що не перевищує 30 км, що не дає змоги тримати їх поза зоною ризику ураження, а також низьку скорострільність. Крім того, снаряд 170 мм виявився не потужнішим за 152-мм, а два провідні пояси по корпусу натякають на підвищений тиск і зношеність унікальних для РОВ стволів.
Тобто КНДР не тільки посадила РФ на боєприпасну голку, а й поставила в залежність у питаннях обслуговування переданої техніки.
240-мм РСЗВ М1991
Перша верифікація постачання 240-мм реактивної системи залпового вогню М1985/1991 в Росію датується листопадом 2024 року. І як зрозуміло з калібру, він украй специфічний для Росії, яка хотіла компенсувати катастрофічні втрати РСЗВ 122-мм БМ-21 “Град”, 220-мм БМ-27 “Ураган” і 300-мм БМ-30 “Смерч”, а отримала ось це.
За інформацією Головного управління розвідки Міноборони України, у Росію було поставлено близько 120 одиниць 240-мм РСЗВ М1985/1991, але поки що вони застосовуються набагато рідше, ніж 170-мм САУ.
З чим це пов’язано, поки складно сказати, але специфічна реактивна система залпового вогню так чи інакше, але має незабаром дедалі частіше почати з’являтися в зоні бойових дій, оскільки безповоротні втрати радянських запасів РСЗВ не просто зростають, а є критичними для РОВ.
60-мм міномет
У червні з’явилися перші верифіковані дані про наявність у російських окупаційних військ північнокорейських мінометів специфічного калібру 60 мм. Ці міномети являли собою точну копію китайського ротного міномета Type 63.
Придбання для РОВ хоч і специфічне, але досить корисне, адже 60-мм міномет незамінний як під час штурмових, так і оборонних дій, не кажучи вже про його велику роль під час диверсійної та рейдової діяльності малими групами, адже додає їм можливості для вогневого ураження противника.
Північнокорейські війська, які прибули 2024 року до Росії воювати проти України, не мали в комплектації підрозділів техніки, але привезли з собою саме 60-мм міномети. І, зважаючи на все, командування РОВ гідно оцінило важливість цього засобу ураження на озброєнні малих груп рівня взвод – рота.
140-мм міномет
Цей міномет, як і багато чого у КНДР, родом із Китаю. У 1960-х роках китайські війська потребували міномет потужніше 120-мм, але аналог 160-мм їм не підходив через, скажімо так, проблеми вагової категорії китайців. А тому і був розроблений 140-мм Type-76.
Міномет мав вагу трохи менше тонни, його міна важила 29 кг, а дальність стрільби становила 9600 метрів за скорострільності 8 пострілів за хвилину.
Проте у складі армії Китаю (НВАК) міномет популярності не здобув, а КНА (Корейська народна армія) ним зацікавилася і поставила на озброєння – щоправда, з дещо гіршими ТТХ. Наприклад, дальність стрільби північнокорейської копії – 8 км. Це відкрита інформація, а фактично може бути меншою за заявлені характеристики.
Проте міномети 140 мм є серйозною підмогою в категорії батальйонної артилерії і за грамотного застосування цієї громіздкої конструкції можуть становити серйозну загрозу для передових позицій із мінімальною kill-зоною.
107-мм РСЗВ
Загалом це вкрай специфічний засіб для російських окупаційних військ, хоча на озброєнні Сил оборони України аналогічні західні зразки застосовуються, але, на жаль, не в тій кількості, у якій хотілося б.
На перший погляд система в умовах сучасного бою малоефективна, але це тільки на перший погляд. При грамотному застосуванні залп дванадцятьма реактивними снарядами всього за 10 секунд на дальність у 8-9 кілометрів – це серйозна підмога будь-якому штурму. Що я маю на увазі під словом “грамотне”, пояснювати не стану з цілком об’єктивних і зрозумілих причин.
Система має як засоби ураження осколково-фугасний снаряд і касетний, який не втрачає актуальності для ураження живої сили по площі.
ЗРК Pongae M-2020
Зенітний ракетний комплекс Pongae M-2020 – аналог російського ЗРК Тор-М2. Раніше про його постачання Росії не повідомлялося, але в січні 2025 року його було верифіковано в Курській області. Ну, як верифіковано… Оператор російського fpv-дрона знищив його, прийнявши за український ЗРК.
Загалом поява цієї системи свідчить про серйозну потребу РОВ у засобах протиповітряної оборони всіх ешелонів, особливо малого радіуса дії.
Нагадаю, що саме категорія ППО у втратах армії Росії стала першою некомпенсованою протягом місяця. І ситуація з цими засобами у Росії стає критичною – з урахуванням високої потреби в них.
Д-74
Єдину “рідну” за калібром російській номенклатурі 122-мм гармату корпусної артилерії Д-74 було верифіковано у РОВ у січні цього року.
Цю гармату розробили в СРСР із 1947 до 1950 року, але починаючи з 1960-го її стали виводити зі складу Радянської армії і продавати на експорт. У результаті виробництво цих гармат у Союзі було припинено, а в арсеналах залишилося не так вже й багато. Але гармата дуже сподобалася північнокорейській армії, і в підсумку її виробництво було налагоджено в КНДР.
У результаті КНА обзавелася досить великим арсеналом аналогів Д-74, навіть експериментуючи з постановкою їх на мобільне шасі тягача АТС-59 і танка Т-62, а також широкою номенклатурою боєприпасів.
У росіян ця гармата була помічена в оснащенні північнокорейських снарядів ОФ-472.
Дальність пострілу у Д-74 – 20 км, але чи відповідає північнокорейська копія радянським ТТХ, сказати складно, найімовірніше – ні.
Висновки
У червні 2024 року у великій оглядовій статті на OBOZ.UA “Що просив Путін у Північної Кореї і яким озброєнням вона може допомогти російським окупантам” я описував засоби, якими КНДР може поділитися з Росією, але робив здебільшого наголос на ті типи озброєнь, калібри яких “рідні” російській армії. Проте у своєму огляді річної давності я згадував і 60-мм міномети, і 107-мм РСЗВ.
Як бачимо, у Росію зараз йде дуже багато специфічних озброєнь із КНДР – при тому, що техніка з “рідними” калібрами не так часто верифікується в Росії. Це означає, що, безумовно, Кім Чен Ин ставить РФ у кардинальну залежність від північнокорейського ВПК, але в якийсь момент він буде змушений піти на передачу й іншої номенклатури, менш специфічної для РОВ. І це викликає в середньостроковій перспективі не менші побоювання, ніж той різноманітний, екзотичний північнокорейський звіринець, який зараз ми можемо спостерігати на озброєнні російських окупантів.
Важливо відзначити й ту обставину, що ми наразі не бачимо на озброєнні РОВ північнокорейських основних бойових танків і ББМ, що може свідчити про їхню появу в найближчому часі – з огляду на гострий дефіцит танків і бронетехніки в російських військах.
