Світло в кінці тунелю вже почало зʼявлятися
Чому я вважаю, що активна стадія на фронті ще буде максимум рік.
Цей пост – це суб’єктивна позиція, і, звісно, є багато перемінних, які можуть змінитися не на нашу користь, і оцінка ситуації зміниться. Але я поки що спробую спрогнозувати завтра по сьогоднішній ситуації.
Поїхали.
1. Фінансування війни
Ну, саме простіше, що можна аналізувати, – це гроші. Їх стає недостатньо для продовження війни при такій інтенсивності.
Це, мабуть, самий простий фактор, який можна аналізувати. Бо в бюджеті грошей не вистачає. І це вже почало відображатися на фінансуванні ВС РФ.
Грошова допомога за підписання контракту по регіонах РФ зупинилася або почала зменшуватись. І з урахуванням факту недофінансування регіонів у цьому році ця тенденція буде тільки поширюватися. А це означає, що буде менше контрактів, і вони менше людей “куплять”, щоб кинути у мʼясні штурми. Зараз вони ще кинуть у бій строковиків, але це все одно не закриє потреби фронту.
2. Якість особового складу
Згідно тієї ж російської аналітики, середній вік російського бійця сильно виріс.
Самий “молодий” состав був у 2022 році, коли воювала частково “контрактна” армія. 2023-2024 роки – вже середній вік почав поступово збільшуватись, але все одно був на рівні між 30-40 роками. Ну, це, зрозуміло, зеки, контрактники, ще був відносно адекватний фізично контингент. Зараз навіть російські воєнкори говорять, що середній вік російського бійця вже далеко за 40 років. А активно штурмувати такими бійцями не вийде, якщо тенденція продовжиться, то мало кому буде на мотоциклах в штурми ходити під дронами.
3. Зменшення обсягу ВПК РФ
Тут теж цікаво. Бо як ми памʼятаємо, міць ВПК РФ грунтується на “неосяжних” базах зберігання з часів радянського союзу. Але з кожною ітерацією техніка з баз забиралася у все більш поганому стані, а грошей на відновлення однієї одиниці треба було все більше. Тепер вони дійшли до тієї стадії, що і обсяг ВПК падає, тобто і обсяги техніки для фронту почнуть падати, а з урахуванням того, що все саме боєздатне вже витягнуто, то сильно падати. А для того, щоб підтримувати активну стадію бойових дій, треба багато техніки. Або, як діди, вводити в стрій кінноту та гужовий транспорт.
4. Активна стадія на літо
Це специфічна пора року, з однієї сторони, ти можеш відправляти малі групи по посадках до наших позицій, і ці посадки будуть закривати ворожий особовий склад від дронів, але, з іншої сторони, це та погода, де дрони літають далеко, бачать далеко, і оперативна обізнаність у секторах на доволі високому рівні. Віджимати мʼясними штурмами по посадці вони можуть, але якусь велику концентрацію для великого наступу ховати літом важко. А це означає, що втрати у ворога будуть як мінімум не менші, ніж до цього. Взимку ВС РФ активно використовують непогоду, щоб вести штурми. Зараз із цим буде складніше.
5. Можливості знищення техніки та особового складу
Є та гранична можливість знищення ворожого особового складу, яку на сьогодні мають ЗСУ. Це 1000-1500 пігдогів на добу. І це плюс-мінус обʼєктивний на сьогодні показник, бо ці всі ураження з підтвердженням заносять у “Дельту”, і ці всі данні перевіряють. Тобто якщо десь і є неточність, то вона невелика.
Це недостатньо для активної фази сьогодення, бо для того, щоб стабілізувати фронт, наші можливості повинні бути десь на рівні знищення 2000-3000 ворожого особового складу під час активних дій. Ну, а що робити, ми ж спочатку знекровили підрозділи БПЛА, відправивши людей в піхоту, потім хуярили неукомплектовані піхотні підрозділи, які без необхідних засобів кидали в бій. Але все ж потім здоровий глузд взяв верх, і почалися проєкти по масштабуванню підрозділів БПЛА. І це дало результат (неочікувано, те, про що я казав півтора роки тому, було правдою. От такий я стратегічний сержант 🫡).
Цей процес зараз розвивається далі, потроху, але йде вперед. І ворог все ж йде вперед, тому що їх більше, ніж можуть знищити наші дрони.
Але якщо їхня кількість знизиться до рівня, коли ми будемо знищувати більше, ніж зможе прорватись через ЛБЗ, то це й дасть статус-кво. Щоб знову повернути ініціативу на полі бою, треба підтримувати кількість особового складу на сьогоднішньому рівні або навіть більше (бо все ж наші підрозділи розвиваються, їхні можливості теж). А з урахуванням вище наведених факторів, не думаю, що це реально.
6. Що буде далі, якщо лінія фронту стабілізується?
Почнеться формування “сірої зони” дронами. В нас на лінії небагато піхоти. Так же буде і у росіян. Та й, взагалі, під дронами тримати багато піхоти на лінії ти не можеш статично. Думаю, сформується зона в 4-8 км, яка з часом стане сталою. Обидві сторони будуть старатись літати далі, уражати цілі на більших дистанціях, але загальна інтенсивність впаде. Піхота почне краще окопуватися, буде час на облаштування позицій, буде більш активне мінування небезпечних напрямків. Це не означає, що менше будуть обстрілювати наші міста, і що сторони перестануть наносити одна одній серйозну шкоду, але війна зміниться. Думаю, що ця стадія почнеться ближче до кінця року. Нам треба зосередитися на тому, щоб наша шкода на великі відстані (діпстрайки, мідлстрайки) стала максимально болючою.
Десь тоді, я думаю, почнеться вікно перемовин.
Далі все залежить від економічної ситуації в РФ наприкінці року і бажання РФ повоювати з країнами Балтії. НАТО зараз в херовому стані, і вторгнення туди дасть більші дивіденди, ніж втрачати купу людей на Донецькому напрямку без стратегічних результатів. Але це вже інша історія.
Наша стратегія зараз – триматись, чекати моменту, коли в нас зійдеться дебет у співвідношенні кількість ворога/засоби ураження ЗСУ. Треба визнати, що загальна втома та російська пропаганда малюють картину, що в нас все погано, гірше, ніж у них, але це дійсно їх останній ривок, на який вони поставили все. Та це вони здуваються потроху, а не ми. І з кожним місяцем ця тенденція буде продовжуватися.
Ще багато роботи, але світло в кінці тунелю вже почало зʼявлятися, і треба допрацювати цей період ефективно. І це для нас реальна задача.
Якось так.
На заставці: САУ “Піон”. Фото: Генштаб ЗСУ
