Залишитися людьми. Залишитися українцями
Вчора весь вечір спостерігав у моїй стрічці новин таке. Порохоботи висловлювали співчуття загиблим у Кривому Розі. ЗЕботва волала, що кляті порохоботи спекулюють на трагедії в Кривому Розі, мовляв, “то через те, що Кривий Ріг – рідне місто Зеленського” і “за кого проголосували – те й мають”.
Класика зелені. Беруть пости кількох осіб, які не є депутатами ЄвроСолідарності, членами політради чи топовими блогерами, прихильниками ЄС, і подають як думку всіх порохоботів. Пофіг, що Порошенко висловив співчуття загиблим. Пофіг, що Погребиський засудив політичні оцінки трагедії. Пофіг, що всі відомі порохоботи написали – в ударі винна Росія. В моральних потвор із того боку задача не правду подати, – їхня задача виставити порохоботів нелюдами. Проте.
Так, я був проти президента ЗЕ ще до його обрання і я не раз писав чому. Зеленський – невиправний дилетант. Зеленський приписував собі не свої досягнення (наприклад, постачання зброї до України заслуга союзників, а не ЗЕ). Зеленський неодноразово порушував Конституцію. Зеленський ігнорував попередження союзників і тому він частково винний в жертвах перших днів війни. Я можу продовжувати дуже довго. Але.
Зеленський – президент, обраний більшістю громадян. Зеленський – верховний головнокомандувач. Допоки його не переобрали, буде от так. Я критикую Зеленського і не згоден із Зеленським, але виконую укази, які підписує Зеленський. Будуть вибори – замінимо. І тоді запитаємо. А поки – от так.
Скажу більше. На фронті я воював із хлопцями, які щиро підтримували Зеленського. Нам прикривати спину один одному це не заважало. Ми не говорили про політику як таке. Я не питаю своїх курсантів, кого вони підтримують. Я навчаю водити безпілотники прибічників Порошенка, Тягнибока, Зеленського, Тимошенко тощо. Навіть дізнавшись, що той чи інший курсант – палкий прибічник ЗЕ, я продовжую ставитися до нього так само, як і до інших. Тягне програму – випускаю з п’ятірками. Не тягне – відчислюю. Мене не цікавлять політичні переконання моїх курсантів.
Мені достатньо того, що ці хлопці приїхали з фронту і повернуться на фронт. Мені досить того, що ці хлопці й дівчата воюють за Україну. Вони не ухилянти і не ждуни. Вони воїни. Українці.
Ви хочете, аби всі вони думали, як подобається вам, аби легше було жити вам? Щиро вітаю, світ крутиться не навколо вас. І не навколо мене. Не все в житті відбувається так, як хочеться нам.
Я знаю, що у Бахмуті та у Вугледарі більшість людей голосували за ЗЕ. Мені це не заважало захищати Бахмут і Вугледар, і села та шахти біля них. Хоча б тому, що я ворогу не побажав би того, що я побачив біля Бахмуту і у Вугледарі. Бо там – українці. Погані чи гарні, але українці. Наші. Інших немає.
Ви ж зрозуміли? Я – пропагандист влади, найнятий за гроші (цікаво, а на фронт добровольцем я тоді якого пішов?). Я “взувся в лапті”. Ви ж в курсі, я займаюся оскотинюванням громадян. Я не істоти, які на трагедії в Кривому Розі розвернули політичну кампанію боротьби з опонентами. Власне, вони жодної нагоди не пропускають і нічим не гребують. Меж вони не мають.
Власне, нічого дивного. Не вони перші, не вони останні.
Нам своє робити і не звертати увагу на моральних потвор. Прийде час ми їм теж нагадаємо, ЩО вони писали про фронтовиків, про волонтерів, як вони хвалилися, що вони расисти, як виправдовували розправи з опонентами й вихваляли більшовиків. Ми все пам’ятаємо.
Шкода, що я зараз в армії, – багато чого написати міг би. А так – часу не маю, нову книжку ночами пишу, бо вдень на полігоні.
Собаки брешуть – караван іде. Головне в цій ситуації, коли емоції зашкалюють, залишитися людьми. Залишитися українцями.
А ЗЕботва і її ЗЕкта нехай галасують. Чим гучніше вони галасують, тим ясніше стає – не мають вони тої підтримки, яку собі малюють. Панічно бояться втратити владу. До речі, правильно роблять, що бояться.
P. S. Нагадую, ідіотів, шовіністів і пораженців я дорівнюю до провокаторів і чищу від них френдстрічку. Не здатні написати щось розумне – краще промовчіть, за розумних зійдете. Я за кількістю підписників не гнався ніколи в житті.
Фото: соцмережі
