І тут із дна постукав Віткофф…
Путін не є поганою людиною, і молився за Трампа, – розповів спецпосланець американського президента Стів Віткофф в інтерв’ю Такеру Карлсону. Спеціальний представник президента Трампа також розповів про “російськомовні” регіони, можливість виборів в Україні та застосування 5-ї статті договору НАТО без членства в ньому як теми для переговорів про мирну угоду щодо України.
Цікаво, коли це й де в херсонських чи запорізьких селах і містечках говорили російською? І чому двомовність або навіть російськомовність частини українського населення маркується американськими переговірниками як бажання бути під московським протекторатом.
Сумно, звичайно, що російсько-українською війною з боку США займаються люди, які не прочитали жодної книги з нашої історії, які далекі до розуміння сторічної боротьби за українську незалежність, гадки не мають про Голодомор, сталінські практики асиміляції жителів радянських республік і суцільного радянського зросійщення. В моїх рідних Черкасах у часи СРСР на все місто було лише три українські школи. Що говорити про індустріальний Донбас чи Крим, де внаслідок штучних переселень і депортацій корінного народу в середині минулого сторіччя було суттєво змінено демографічний ландшафт.
Але бачимо, як мовна картка знову маніпулятивно розігрується Москвою, тепер у мирних переговорах і в безкінечних брехливих спекуляціях про один русскоговорящій народ.
У цьому контексті хочу ще раз звернутися до всіх українців, які й досі не перейшли на українську мову. Лякає засилля російської в патріотичному Києві чи Дніпрі та Харкові. В школі, де навчаються мої діти, вони в україномовній меншості… і така ситуація в багатьох київських школах, і це означає, що батьки й досі не зробили висновків щодо ідеологічних передумов московського нападу на Україну й в родині говорять мовою окупанта…
Лякає, що російська заполонила сьогодні вулиці Берліна, Праги та Варшави, бо нею говорять українські біженці, ті, хто втекли від російських бомб і шахедів. Підтримка України сьогодні – це перехід на українську.
Росія десятиріччями використовувала мову, культуру, мистецтво, літературу, театр, балет як ідеологічне знаряддя просування своїх імперських наративів. Ми ж ніколи не вкладалися в те, аби серйозно знайомити світ із українською культурою, не лише етнографічними і народними її особливостями, а нашою музикою, літературою, театром, демонструючи її унікальність. Це важлива складова нашої ідентичності, яку ніколи не сприймала Москва. І в яку і досі не до кінця вірять, як виявилося, й інші люди, не з російськими паспортами.
Ця страшна війна не лише за території. Вона дійсно за нашу ідентичність. Тому українська мова так важлива. Аби завтра хтось не сказав, що, ви ж бачите, он у Києві, Харкові та Запоріжжі говорять російською, тому вони чекають тут Росію. Не чекаємо!
Віткофф акуратно повторює Такеру Карлсону російські наративи: “Я думаю, що найбільше питання в цій війні — це так звані чотири регіони: Донбас, Крим, Луганськ і ще два. Ці території російськомовні, і там проводилися референдуми, де більшість людей висловилася за те, щоб бути під владою Росії. На мою думку, саме це — ключовий момент у конфлікті. Це перше, що потрібно врегулювати. І зараз ми ведемо дуже, дуже позитивні розмови щодо цього”, — сказав Віткофф.
За його словами, частина цих територій уже вважається складовою Росії. Утім, українська конституція накладає обмеження на можливість поступок щодо суверенітету, що ускладнює переговорний процес.
“Питання в тому, чи визнає світ, що ці території — російські. І що буде тоді? Чи зможе Зеленський політично вижити, якщо він це визнає? Це і є центральне питання”, — сказав спецпредставник.
Ні, ці області не є російськомовними, ні, не проводилося там жодних референдумів, а лише їхня імітація на окремих ділянках . Віткофф забув не лише про права українців, але й про права кримських татар на свою мову і свою землю. Не може американець ігнорувати міжнародне право і співати під дудку путіна. Це не має жодної перспективи – у Америки інші інтереси.
Як і в України. У цьому була від початку помилка путіна, до якої він підштовхує Трампа.
Очевидно, що вибори потрібні, але зміна Зеленського (яку загалом я як опозиційний політик підтримую) не призведе до зміни позиції українського народу. На початку вторгнення саме армія і народ захистили Україну, а політики лише виконували їхню волю. Так буде і надалі, хто б не був президентом України. Тому вибори безумовно необхідні негайно після завершення війни, як це визначає наше законодавство.
Напічканий КДБ-істськими брехливимм казками кремля про молитви Путіна за здоров’я ще тоді кандидата в президенти Америки, Дональда Трампа; щедро обдарований подарунками, що мають потішити самолюбство очільника Білого Дому, від кремлівського терориста спецпредставник Адміністрації США з питань Близького Сходу, а тепер і Росії, пан Віткофф сипле російськими вигаданими міфами як на американську аудиторію, так, підозрюю, і на саму Адміністрацію США, що створює нові-старі небезпеки для нас.
Нас перенесли знову в 2014 рік, коли доводилося на пальцях пояснювати базовий курс історії України та постійної боротьби за виживання проти варіацій знищення українців московською імперією, як би вона не називалася; коли доводилося розвінчувати міфи про “адін народ”.
Абсурд щодо референдумів на окупованих територіях про визначення долі українських регіонів тепер звучить із вуст американців! Карта російськомовності громадян знову лягає в основу цієї маячні.
А Віткофф, очевидно, не потрудився хоча б експрес-статті якісь проглянути про століття русифікації, депортацій, голодоморів, таборів і вбивств, які українці пройшли і все ж зберегли себе…
Тим часом Сурков роздає інтерв’ю і відверто заявляє про цілі знищення України будь-яким шляхом – військовим чи військово-дипломатичним:
“Плануємо розділ цієї штучної квазідержави на природні частини. На цьому шляху можуть бути маневри, уповільнення та навіть зупинки. Але його буде пройдено”.
Але цих “нюансів” спецпредставник США не помічає. Він оперує виключно тим, що йому згодували рашисти, – таке інформаційне та аналітичне тло перемовин не вселяє особливих надій на справедливий та тривалий мир, якщо не буде змінено підходів США до Росії як країни-терориста.
А коли при цьому президент України розповідає про основну цінність Криму для України як про туристичну принаду, а не про домівку кримських татар і українців, не про геостратегічне значення півострова для української та європейської безпеки, страшно стає за аргументи українських переговірників…
Вылизывание очка Путину, бред про иконы и молитвы, окружения – это ладно.
В конце концов Такер вон готов был пресмыкаться перед российскими шизоидами и убийцами за жирный прайс. Я чуть не блеванул, когда в том интервью он улыбался и рассказывал, ого, у них тут в супермаркетах в Москве есть свежий хлеб и колбаса, ничего себе, и это во время санкций.
Тем более Виткофф может считать, что если цена – мир, то можно и почесать эго старому деду, – иконы помогли, и окружение было, да-да.
Но у всей планеты очень большие проблемы потому, что в США можно сказать: “Это были русскоязычные регионы, там был референдум, где большинство за Россию, и там кроется ключевой повод для конфликта”. И у тебя останется репутация.
Нельзя в 2025-м не знать, что нападение прокси было на Одессу и Харьков, и никакой Херсон и Запорожье никогда не рассматривались нигде как повод и причина войны.
Не знать, что референдумы проводились под дулом автомата, с фильтрациями и застреленными в адресах людьми. Просто сказать, что там были референдумы, – это быть мудаком в кубе. Не доходя до “большинство были за”. Там были референдумы? Та ты, что, сука?
Как по мне, скоро они по-собачьи залают, так прямо и начнут, полезет из них нутро – нам все равно, где оно закончится, все подпишите, мы не хотим тратить на эту войну ни цента. Пока сдерживаются, но чудом. Дошли уже до референдумов и русского языка как повода для войны.
Мудак миллиардер, остался мудаком миллиардером, не стал государственником и голосом свободного мира. Никогда такого не было, и вот опять.
Почитав новини, розтягнуті у часі за 2-3 тижня. Промотав як кіноплівку на прискореному режимі. І вам раджу. Зберігає нервові клітини, час, і взагалі весь той щоденний “ужас-ужас” сприймається як фон.
Насправді за місяць, крім словесної діареї Трампа і пустого базікання ні про що та про все взагалі, можна виділити дві речі.
Зеленський підтвердив Трампу і світу прагнення до припинення війни. Ну, тобто те, чого хотів Трамп, він озвучив. Навіть, кажуть, запропонував ЗАЕС в управління американцям.
А Путін, в свою чергу, відмовив Трампу в усіх хотєлках і навпаки підписав якийсь указ, що на окупованих територіях люди або приймають громадянство РФ, або їх депортують.
Чистісінько окупація. І етноцид.
І Трамп ніяк не відреагував на це. От зовсім. “Вони там воюють один із одним”. Тобто ні про яке припинення війни через тиск на росію мова вже не йде. Дружба з РФ і похуй на Україну.
Це було і так зрозуміло, але залишки ілюзій, може, у народа вівітряться.
А от на указі Путіна варто зупинитися.
Нам намагалися нав’язати думку, що Путіну потрібна була проросійська влада в Україні, що якби вони змінили владу в 22, то пішли б собі геть. Що начебто ціль їхнього “сво” – тільки змінити владу.
Хуюшки. Вони заводять території до складу ерефії, а людей примушують приймати громадянство. Це і є ціль.
Повне поглинання України і знищення держави та національної ідентичності.
Не просто УССР 2.0, де, типу, є якась Україна зі столицею та своєю квазідержавністю, а області/федеральні краї російської федерації. І всі росіяни. Всім незгодним у кращому випадку – депортація кудись. А в гіршому (тобто майже гарантовано) – знищення або табори.
Цим указом Путін показав, що він хоче і буде робити надалі з Україною. А американська влада не вбачає в цьому чогось такого, на що слід було звернути увагу. Тобто просто не заважає новому союзнику.
Цікаво, чи європейські країни чують, що Путін прямо каже, що до Європи підуть від смерті мільйони біженців з України?
Little Russia.
Від 1,6 мільйона “русскіх” в штаті Нью Йорк, за приблизними даними (скоригуйте, якщо знаєте точні дані, бо на різних сайтах вони різняться). Це як мінімум три Донецькі області станом на сьогодні за кількістю росіян-російськомовних. Уявляю гіпотетичне інтерв’ю Віткоффа, таку собі умовну ситуацію:
– Найбільшою проблемою в урегулюванні війни є штат Нью Йорк, і ще якісь, та готовність визнати їх російськими…
Адже Віткофф грунтує свої заяви на “правах” росіян, які приїхали на чужу територію? Вони всього лише хочуть “повернути своє”.
“Свого” у росіян в Україні не було ніколи, натомість українського в росії надто багато – і викраденого в нас, і анексованого. Але ж мова не про справедливість, а всього лише про так зване право сильного, на яке (о, Боже!) спирається Америка часів Трампа.
Коли Америка була великою, була хоча би риторика про справедливість, а тепер із дна постукали – Віткофф відповів.
На мапі штати США, які найбільше полюбляють росіяни. І не важливо, що їх там меншість. В Україні їх теж була меншість, – “референдуму” це ніяк не заважає.
Перше правило переговорів – висувати максимальні, навіть нереалістичні вимоги, щоб потім, поступово здаючи назад під виглядом компромісу, отримати можливе.
Тому у відповідь на Віткоффа Україна має вимагати негайного відступу Росії з усіх територій, включаючи Крим, створення 200-км демілітаризованої зони по російський бік кордону та денонсації усіх російсько-китайських та російсько-корейських угод.
Ілюстрація на заставці: соцмережі часів першої каденції Дональда Трампа
