Вісті з фронтів. 13.03.2025
Сьогодні у нас був запланований детальний огляд Новопавлівського та Великомихайлівського напрямків. Але у зв’язку зі змінами на ряді інших операційних напрямків постараємося коротко їх розглянути й додати трохи Куп’янського.
1. На Куп’янському напрямку, очевидно, поступово зростає рівень спротиву підрозділів Збройних Сил України, що обороняються. Зусилля, які командування 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника докладає протягом останнього тижня в районі свого Дворічанського плацдарму на північ від міста Куп’янськ, а також у прилеглих районах, по суті, поки що не принесли йому особливих результатів. Зокрема:
– Передові підрозділи 69-ї мотострілецької дивізії противника (мсд) хоч і утримують східну частину населеного пункту Западне, проте, незважаючи на свої інтенсивні атаки на захід, не можуть взяти його під повний контроль.
– Те ж саме відбувається і в районі селища Дворічна. Повністю “зачистити” його вони не можуть вже більше тижня. Збройні сили України продовжують утримувати кілька кварталів у північно-західній частині населеного пункту.
– Нещодавній “успіх” ворога на схід від Фиголівки, де ворогу вдалося просунутися вздовж річки Оскіл на 1 км у північному напрямку, поки що залишається його єдиним успіхом на плацдармі протягом крайнього часу. Більше того, низка контратакуючих дій Збройних сил України в районі плацдарму дозволила їм повністю відтіснити противника на схід від траси Дворічна-Куп’янськ у районі між Западним – Дворічною. Ворог, по суті, продовжує утримувати лише одну позицію на самій дорозі.
Однак контратакуючі дії Збройних сил України приносять їм результати не лише на самому плацдармі, а й на протилежному березі Осколу. Тактичний клин противника на захід від села Синьківка, між ним і річкою Оскіл (глибиною близько 2,4-2,5 км), у напрямку Куп’янська, досягнутий свого часу ціною дуже відчутних втрат передовими підрозділами ворожої 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), судячи з усього, нещодавно був «зрізаний» Збройними силами України.
У свою чергу, зусилля 1-ї танкової армії (ТА) противника з його угруповання військ (УВ) «Север», які воно здійснює в районі селища Кругляківка, де ворогу вдалося кілька місяців тому прорватися до Осколу на південь від Куп’янська з метою розширення флангів цього прориву, протягом декількох тижнів також залишаються малоефективними (противнику вдалося просунутися вздовж річки Оскіл на захід від села Загризове і на північний схід від нього приблизно на 1 км). “Залучення” окремих підрозділів 47-ї та 4-ї танкових дивізій (тд) та 27-ї омсбр 1-ї ТА поки що противнику не допомагає.
2. На Новопавлівському напрямку в смузі дії 90-ї тд противника зі складу його 41-ї ЗВА, мабуть, передові штурмові підрозділи противника також зіткнулися з певними труднощами, намагаючись просунутись з рубежу Новоєлизаветівка – Срібне на захід. Зокрема, понад 2 тижні тому ворогу вдалося просунутися на захід від Срібного та зайняти населений пункт Запоріжжя (загальна глибина просування становила до 1,8 км), а також на північ від села Преображенка (до 2,4 км), але всі його подальші спроби “надійно закріпитися” в селі Надіївка (це на північ) або просунутися на Троїцьке закінчилися марно. Преображенка утримується Збройними Силами України, що явно не сприяє ворогу в боях за Надіївку, а, головним чином, різко негативно позначається на його здатності до подальшого просування по трасі Срібне-Троїцьке.
Очевидно, що в передових частинах 90-ї танкової дивізії справа зі штурмовою піхотою постала «достатньо гостро». Думаю, саме через це “штатний” 228-й мотострілецький полк (мсп) 90-ї тд, який тут діяв, свого часу був доповнений 589-м мсп зі складу 27-ї мсд 2-ї ЗВА. Командування противника явно намагається за допомогою штурмових підрозділів обох мотострілецьких полків відновити наступ у північній частині смуги 90-ї тд або принаймні збільшити тут інтенсивність своїх атакуючих/штурмових дій.
У південному секторі смуги наступу 90-ї тд, а також у смузі дій частини сил 51-ї ЗВА (110-та та 114-та омсбр), це район села Андріївка та на північ від нього, тривають запеклі бої. Усі спроби противника просунутися на захід від села або на північ від нього також поки що безуспішні. Натомість противник змушений вести вперті бої в самій Андріївці та на північ від неї, щоб “надійно закріпитися в ній”. Очевидно, що саме на цьому напрямку найближчим часом командування противника цілком може зосередити основні зусилля щодо всієї смуги 90-ї тд (частина сил 428-го мсп, 67-го та 87-го стрілецьких полків\сп, цілком можливо, що з’явиться частина сил 239-го або 6-го танкових полків\тп).
На південь від річки Вовча противнику поки що не вдалося повністю витіснити наші передові підрозділи з району селища Костянтинопіль, за яке ведуться дуже вперті бої. Противник активно атакує вздовж дороги з боку Улаклів та з боку Зеленівки, але поки що малоефективно.
Підрозділи 36-ї, 39-ї та 57-ї омсбр противника, що діють на цьому напрямку, не мають значного просування в напрямку населеного пункту Розлив або в напрямку села Багатир з півдня. Тому, по суті, Збройні Сили України продовжують досить міцно утримувати рубіж Костянтинопіл – Розлив, що сковує просування противника як вздовж траси Донецьк-Запоріжжя, так і на південь від неї.
3. Інша справа, що ситуація може кардинально змінитися, якщо противник прорветься південно-західніше – на Великомихайлівському напрямку в смузі свого УВ «Восток».
На даний момент командування цього угруповання противника намагається здійснити свій очевидний задум (план) – прорватися до згаданої траси з півдня і перерізати її десь на ділянці Комар-Одрадне. Що й повинно радикальним чином сприяти просуванню російських військ на Новопавлівському напрямку (в смузі 90-ї тд та частини сил 51-ї ЗВА).
З цією метою воно намагається просуватися вздовж західного та східного берегів річки Мокрі Яли силами (військами) 5-ї та 36-ї ЗВА з приданими двома бригадами морської піхоти (40-а та 336-а обр МП) за загальною дирекцією Велика Новосілка – Комар.
Однак і тут противник, скажімо так, досягає досить «спірних» результатів, незважаючи на те, що має явну і очевидну перевагу у силах і засобах (на цьому напрямку практично в повному складі діють вся 127-ма мсд і 60-а омсбр зі складу 5-ї ЗВА противника, 37-а омсбр і 5-а отбр зі складу сусідньої 36-ї ЗВА, періодично залучається 34-та омсбр зі складу 49-ї ЗВА, і + 40-та та 336-та обр МП, що діють на напрямку “головного удару”).
Така концентрація сил і засобів противника на досить вузькій ділянці (від Новосілки до Роздольного по прямій лінії до 18,5 км, фактично смуга для однієї дивізії, а в реальності – розгорнуто відразу дві загальновійськові армії) однозначно свідчить про те, що командування УВ противника «Восток» досить серйозно налаштоване до свого гіпотетичного прориву до траси Запоріжжя-Донецьк.
Інша справа, що противнику вдається досягнути на цьому напрямку після взяття Великої Новосьолки далеко не всього з того, що він там собі напланував. Зокрема:
– Передові підрозділи 127-ї мсд противника зараз ведуть запеклі бої з досить перемінним успіхом як для себе, аби зайняти фланговий район Шевченко – Бурлацьке – Привільне – Вільне Поле, що важливо з точки зору подальшого їх просування на північ в сторону Комара. Противник зумів “зачепитися” за Бурлацьке та Привільне, але поки що не може надійно закріпитися в них. Так само не досить вдалою була його нещодавня спроба просунутися між ними.
– Причому, судячи з усього, на лівому фланзі клину 127-ї мсд противника у нього також не все “слава Богу”. Противник, судячи з усього, внаслідок серії контратак ЗСУ змушений був відвести свої передові підрозділи, які “закріпилися” в Новосілці, “дещо на схід”, а також залишити пару лісосмуг між Бурлацьким і Привільним.
Чому це важливо?
Тому що подальше просування противника в смузі 36-ї ЗВА, де діють обидві його «морські» бригади, у разі утримання ЗСУ цього району, очевидно, буде «різко ускладнене».
Поки що противник має просування в напрямку Новоочеретувате -Дніпроенергія, нехай і мінімальне (йому вдалося “частково” захопити Скудне, сумарний наступ становив 700-800 метрів), але його подальше просування на північ принаймні вздовж західного берега р. Мокрі Яли, у разі неспроможності 127-ї мсд противника зрушити з рубежу Бурлацька-Привільне у північно-західному напрямку буде виглядати дуже сумнівним.
Крім цього питання, виникає ряд інших. Насамперед щодо рівня боєздатності передових штурмових підрозділів як обох армій противника, так і приданих їм бригад морської піхоти, що діють на цьому напрямку.
Очевидно, що вороже командування прагне сконцентрувати їх саме в районі прориву і в смузі свого наступу (це зараз смуга 127-ї мсд). Але, за великим рахунком, для виконання свого плану прориву на Комар противнику набагато ефективніше було б діяти не тільки на західному березі р. Мокрі Яли, а й організувати точно таку ж ділянку прориву на східному березі (від Роздольного на Одрадне). Це очевидна річ. І командування противника не може цього не розуміти. Але поки що ми цього значною мірою не спостерігаємо.
Як на мене, це означає той факт, що командування противника має у своєму розпорядженні дуже ОБМЕЖЕНІ сили та засоби, здатні на ЕФЕКТИВНІ атакуючі/штурмові дії на вказаному напрямку (хоча, з формальної точки зору, їх тут «до біса й більше»). Тим більше що тут “формально обліковується” ціла окрема танкова бригада (5-та отбр), місцевість для її “масованого введення в прорив” також дуже сприятлива. Але на практиці цього поки що не відбувається, противник продовжує вперто “повзати по лісосмугах” силами своїх зведених піхотних штурмових підрозділів, “рясно вкладаючи” в них свою штурмову піхоту.
Іншими словами, поки що ніякого “швидкого прориву” до Комара немає. Більш того, судячи з усього, загальні темпи просування противника на Великомихайлівському напрямку після “відносно швидкого” взяття Великої Новосілки різко впали, хоча і не до нуля. Але що саме буде там далі – побачимо.
Фото: Генштаб ЗСУ
