Навіщо Трампу «угода про копалини» з Україною?
Поцікавився тут я кількістю запасів рідкісноземельних металів у Світі. І був здивований, м’яко кажучи.
Китай. Запаси: ~44 млн тонн. Це десь 37% світових покладів, ~70% світового видобутку.
В’єтнам. Запаси: ~22 млн тонн.
Бразилія. Запаси: ~21 млн тонн.
росія. Запаси: ~19 млн тонн.
Індія. Запаси: ~6,9 млн тонн.
США. Запаси: ~2,3 млн тонн.
Австралія. Запаси: ~4,1 млн тонн.
Канада. Запаси: ~830 тис тонн.
Україна. Запаси: від 500 тис до 1 млн тон. І то не точно.
Активно розвивають видобуток М’янма, Мексика, ПАР.
Слухайте, у мене тепер є купа запитань.
А чому не укласти угоду з Бразилією? Це ж набагато ближче, нє? І в одному часовому поясі. І уряд наче лояльний, краватки носять.
З Індією можна також домовитися. Заодно піднасрати Китаю – партнеру Індії по БРІКС.
Канада – та взагалі прямо під боком. Навіть однією мовою розмовляють. Багато схожого у політичному устрої та “демократичних цінностях”. І навіть валюта в них – долар.
Та й у самих себе можна пошукати, адже в США тих рідкісноземельних металів удвічі більше, ніж у далекій Україні.
Зрозуміло, чому Штатам муляє Китай, який постачає близько 90% очищених рідкісноземельних металів у Світі та який повністю контролю весь ланцюжок поставок – від видобутку до кінцевого споживача. Бо ці ресурси капець як потрібні для розвитку сучасних та надсучасних технологій, без яких країна не може вважатися Величною.
Але і в Україні тих рідкісноземельних металів – кіт наплакав. Їх дорого та складно видобувати. У країні просто кошмар з правосуддям і правоохоронною системою. Корупція знов-таки неприйнятно висока. Політична нестабільність триває десятиріччями. Вже дві революції було. Неясно, коли хоча б призупиниться війна.
То навіщо Трампу оця вся історія з підписанням якоїсь угоди з неясними умовами стосовно незрозуміло чого у далекій дикій Україні, де вирує війна?
От щоби що? Сама угода не дає Америці суттєвих важелів впливу на Україну і нічого не гарантує. Продавлюється вона під величезним і публічним тиском, на підставі чого від угоди можна буде потім легко відмовитися. Сказати “нас примусили”, і будь-який лондонський суд визнає угоду неправочинною.
Але попри все, схоже, що цю угоду таки дотиснуть і підпишуть. Хоча сенсу в ній начебто небагато.
То навіщо вона? Точніше, чому саме про рідкісноземельні метали, а не, скажімо, оренду США Криму на 100 років? Або ексклюзивні привілеї судноплавства з Чорного моря до країн континентальної Європи? Чи про виключні права на відбудову зруйнованих міст в Україні? Або про викуп державних монополій типу Укрзалізниці? Це було б значно цинічніше, але хоча б логічніше та зрозуміліше.
Бо ця угода явно не про метали і не про мінерали.
А про що тоді? І поки немає відповіді, все це сильно нагадує якесь приховане намахалово з таємними додатками, в яких вся суть. І які нам сильно не сподобаються.
Колаж на заставці: Juan Carlos Herrera (RFE/RL Graphics)/Радіо Свобода
Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода
