Вісті з фронтів. 04.03.2025
Сьогодні огляд буде коротким, з декількох напрямків.
1. На Куп’янському напрямку, судячи з усього, командування 1-ї танкової армії (ТА) противника і всього угруповання військ (УВ) «Запад», розуміючи, що вся операція на суміжному фланзі з УВ «Север» значно вибивається з графіка, активізувало свої зусилля на південь від Куп’янська.
Зокрема, передові частини 2-ї «таманской» мотострілецької дивізії (мсд), ймовірно, зі складу її 1-го мотострілецького (мсп) та 1-го танкового (тп) полків, провели серію атак у напрямку Кругляківка – Загризове вздовж річки Оскіл. В результаті вони просунулися на захід і схід від села Загризове на глибину близько 1,5 км.
Сенс цих дій зрозумілий. Очевидно, що в рамках дій з ліквідації “відрізаної” частини нашого оперативного плацдарму на східному березі Осколу, які, ймовірно, передбачають і захоплення самого Куп’янська, противник мусить створити плацдарм достатньої тактичної глибини не тільки на північ від міста, а й на південь від нього.
Поки що війська 1-ї ТА противника не можуть наблизитися до виконання цього завдання, адже ширина їхнього прориву до річки Оскіл на південь від міста в районі села Кругляківка по фронту не перевищує 6 км по прямій лінії.
Зрозуміло, що вся ця смуга прострілюється і пробивається з обох флангів досить широким спектром засобів ураження, не кажучи вже про безпілотники. Тому в таких умовах підтягування до річки і концентрація там якихось значних сил для прориву на протилежний берег Осколу, особливо з важким інженерним обладнанням, необхідним для переправи через водну перешкоду, – це, скажімо так, дуже спірне заняття, з точки зору шансів на успіх.
Тому, очевидно, що противнику необхідно розширювати свій прорив до річки південніше міста. Що, власне, і є тим, що зараз турбує 1-шу ТА противника. Ймовірно, у цьому контексті противник найближчим часом активізується не лише вздовж річки, а й на флангах цього клину, можливо, з залученням 15-го мсп зі складу тієї ж 2-ї мсд, частини сил 47-ї танкової дивізії (тд) та 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр).
2. На Торецькому та Костянтинівському напрямках, за інсайдерською інформацією “з місця”, нарешті почали фіксувати підрозділи 150-ї мсд (на Торецькому напрямку) та 20-ї мсд (на Костянтинівському напрямку) зі складу 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), перегрупованої сюди з півдня. Зокрема:
– У районі Торецька в бій вже введено щонайменше 2 батальйони зі складу 103-го мсп 150-ї мсд, до двох танкових рот зі складу 163-го тп.
– Там же фіксується висування одного з батальйонів 102-го мсп 150-ї мсд у “першу лінію”, на цьому ж напрямку активно діють розвідувальна та штурмові роти 102-го мсп.
– У напрямку Воздвиженка – Тарасівка фіксуються підрозділи 242-го мсп зі складу 20-ї мсд (також, десь до 2-х батальйонів), підтягується 33-й мсп.
– Можливо, найближчим часом до батальйону 255-го мсп тієї ж 20-ї мсд буде введено в бій у напрямку Єлизаветівки або в напрямку нещодавно відбитої ЗСУ дорожньої розв’язки на трасі Покровськ-Бахмут.
Чесно кажучи, у зв’язку з цим у мене було дещо інше уявлення про початок «наступальної операції» противника в напрямку Костянтинівки, де головним актором якраз мала стати 8-ма ЗВА з двома нібито повнокровними мотострілецькими дивізіями у своєму складі.
Згідно з класичними канонами, командування противника повинно було приховано ПОВНІСТЮ ЗОСЕРЕДИТИ з’єднання армії в якихось заздалегідь обраних районах, у максимально можливому складі й почати раптовий КОНЦЕНТРОВАНИЙ наступ усіма зосередженими силами.
Натомість ми спостерігаємо ПОСТУПОВЕ введення у бій частин і з’єднань армії в бій у режимі «побатальйонно». Образно кажучи, «по чайній ложці на годину». Але, таким чином, підготовлена оборона противника явно не проривається.
Чому так відбувається – питання риторичне. Хоча, звичайно, можу допустити відразу кілька причин:
– Командування противника вирішило вводити в бій 8-му ЗВА поетапно, вважаючи, що для прориву оборони ЗСУ на цих напрямках вистачить лише частини (меншої) її сил (військ). А більшу її частину доцільніше буде використати після цього у глибині оборони Збройних Сил України для максимально глибокого та швидкого просування.
– Рівень боєздатності (в тому числі ступінь укомплектованості особовим складом і озброєнням) частин і з’єднань 51-ї ЗВА, які, за ідеєю, мали б забезпечити введення 8-ї ЗВА в бій, настільки низький, що 8-а ЗВА змушена сама займатися цим питанням, виділяючи для цього окремі частини та підрозділи зі свого складу. Це цілком може бути так, оскільки 51-ша ЗВА противника (5-та, 9-та, 132-га омсбр), в смузі якої й повинні вводитися у бій полки та дивізії 8-ї ЗВА, вже кілька місяців веде важкі наступальні бої в районі Торецька та Воздвиженки, звичайно ж, зазнаючи при цьому значних втрат.
– Найменш імовірна причина полягає в тому, що 8-ма ЗВА банально “ротує” 51-у ЗВА, яка вже встигла “сточити” свої бригади в 4-місячних боях за Торецьк і в районі Воздвиженки. В такому разі можливо допустити, що ніякого “глибокого” наступу на Костянтинівку противник поки що не планує, й поступове (частинами) введення у бій з’єднань 8-й ЗВА є цілком логічним.
Але це, на мій погляд, не відповідає дійсності, тобто не узгоджується з логікою розвитку загальної оперативної обстановки на 3-х суміжних операційних напрямках – Краматорському, Торецькому і власне Костянтинівському. Як мінімум, той факт, що армії УВ противника «Юг» нарешті «зібралися до купи», причому саме на цих напрямках, говорить про протилежне. Вони явно діють в рамках якогось спільного плану.
У зв’язку з цим вороже командування, очевидно, виношує цілком “читабельний” план, – спочатку одночасно прорватися на Костянтинівку і Дружківку як з півдня, так і з південного сходу (з боку Торецька і Воздвиженки), так і з північного сходу (з боку Часового Яру), а потім вийти на Краматорськ з півдня і на Слов’янськ силами 20-ї і 25-ї ЗВА УВ “Запад” через Лиман.
– Ще однією причиною такого дивного способу вводу в бій частин і підрозділів 8-ї ЗВА може бути банальне спізнення через цілий ряд причин її командування з їх концентрацією і розгортанням.
При цьому всі плани і графіки «летять до біса», а тому сили й засоби армії вводяться в бій поспіхом, у міру надходження в нові райони свого бойового призначення. Особливо тоді, коли ціла орда «верхніх» полководців із великими зірками кричить і тупотить смугастими ногами, вимагаючи результату «тут і зараз», а політичне керівництво при цьому виявляє нетерпіння. Тут мимоволі поженеш всіх і відразу, хто приїжджає, прямо «з коліс» у бій.
Подивимося, як все це буде відбуватися на цих напрямках далі. Поки що, починаючи з 1-го березня, введення в бій окремих підрозділів зі складу 8-ї ЗВА ніяк не вплинуло на загальну динаміку. Ворог досі намагається “дозахопити” Торецьк та “розвинути успіх” на північ та північний схід від Воздвиженки. Результати при цьому мінімальні.
3. На закінчення кілька слів про Великомихайлівський напрямок.
127-ма мсд противника зі складу його 5-ї ЗВА вперто намагається повністю взяти під контроль район Шевченко – Бурлацьке – Привільне – Вільне Поле. Робить це, очевидно, для того, щоб забезпечити з флангу подальший “прорив” сусідньої 36-ї ЗВА в бік населених пунктів Комар та Одрадне.
На даний момент передовим підрозділам 127-ї мсд противника вдалося захопити Бурлацьке, але вони змушені вести вперті бої за Привільне, не маючи суттєвого просування на Вільне Поле. Тому вони намагаються обійти його з півночі, атакуючи між Бурлацьким і Привільним, при цьому за останні 3 дні просунулися вони там приблизно на 1 км.
Наскільки я розумію, у командування УВ «Восток» є цілком чіткий і однозначний наказ – прорватися на трасу Запоріжжя-Донецьк і перерізати її десь у районі між Комаром і Одрадним, просуваючись по обидва береги річки Мокрі Яли.
Однак, судячи з усього, командуванню УВ «Восток» доведеться виконувати це завдання (досить «глибоке» за масштабами) виключно власними силами та засобами. У зв’язку з цим ситуація ускладняється для нього тим, що значна частина цього угрупування (десь до 3-х мотострілецьких бригад) задіяна на Новопавлівському напрямку для блокування з півдня угруповання Збройних Сил України, яке обороняється по рубіжу Преображенка – Розлив.
Думаю, цим і пояснюється “заощадливість” командування УВ “Восток”, яке відвело частину сил 5-ї та 36-ї ЗВА в резерв (загалом до мотострілецької бригади) і намагається прорватися на північ лише частиною своїх сил. Якби не придані цьому угрупуванню 40-та та 336-та окремі бригади морської піхоти (обр МП), підрозділи яких, по суті, виконують роль своєрідної ударної тактичної групи всього угруповання, для УВ «Восток» ситуація склалася б ще проблематичніше.
