НАТО включається у боротьбу з російськими планерними бомбами
Кирило Данильченко / Комерсант Український
Командування з трансформації НАТО оголосило відкритий конкурс на рішення щодо боротьби з загрозами, які можуть представляти російські планерні бомби.
Тобто вони позначені як явна загроза для Альянсу і він веде науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, щоб протистояти модернізованим ФАБ. Досвід війни в Україні, як він є.
Окреслено широке коло рішень, які цікавлять командування. Цілком логічно, що українським компаніям варто придивитися до цього технічного завдання і до того, хто його реалізовуватиме, які стартапи та компанії. Навіть це може дати поштовх до власних розробок.
Розумно, що ставиться завдання на міжурядовому рівні. Комплекти на кшталт УМПК (уніфікований модуль планування та корекції) недорогі та здатні до масштабування. Вони поки що не досягли точності західних аналогів, але мають простір для модернізації.
Реальна загроза
Головний плюс бомб, що планують, — під час запуску вони недосяжні для ближньої та середньої ППО (приблизно з 50+ кілометрів). По носію більшість пускових працювати не можуть, по бомбі працювати важко через розміри, теплові сигнатури і труднощі відсіювання бомби від перешкод.
Тобто мінус ПЗРК (неможливо швидко вкрутити акумулятор і привести в бойове положення), різноманітні “Месники” та “Оси”, відсівається також “Бук” з “Ірисами”.
А далекобійні комплекси легше розвідувати, їх простіше придушити широкосмуговими перешкодами, змусити змінити позицію кількома пакетами РСЗВ, засліпити РЕБ з вертольота; легше використовувати станції самоприкриття і хибні цілі. Спробуй у складній обстановці за секунди зрозуміти, де там реальний носій, а де “пустишка”.
Так, вони не лягають в діаметр 10 м, як ті ж французькі “Хаммери”. Але вони мають дублюючі системи, які дозволять у разі придушення модуля “Комета” (антени приймача GPS або “Глонасс”) просто за рахунок масування прильотів досягти близького влучення. Росія – щедра душа, вона заплатить за чіпи та сервоприводи прокладкам із Вірменії. А чавун і вибухівка знайдуться.
Не пару на одну ціль, а груповий удар, — щось та й потрапить близько до бажаних координат, уразить вибуховою хвилею та уламками.
“Москва, у нас проблеми!”
На піку росіяни робили в середньому 130 пусків у жовтні, близько 47 штук на день у грудні. Є підозри, що такий лаг пояснюється необхідністю капітального ремонту частини носіїв Су-34, — боєготових на сьогодні у них залишилось навряд чи більше чотирьох з половиною десятків машин.
Непогано довоювались — трохи більше полку на країну, яка хоче бути наддержавою і має амбіції відкидати НАТО за якісь кордони.
Були важкі втрати внаслідок боїв та ударів нашими далекими дронами, аварії, ще частина бортів на вічному ремонті та пошуку електроніки.
Також була наша кампанія проти аеродромів підскоку — вражали і склади боєприпасів, і паливно-мастильні матеріали. Тому їм доводилося часто змінювати позиції та виходити з-під ударів — ймовірно, ресурс підтримувати стає все важче.
Знайти свій альянс
Тому НАТО хоче мати різні важелі взаємодії: удари по логістиці та вузьких місцях у виробництві; операції в інформаційному просторі для збільшення вразливості та визначення банку цілей; використання автоматичних систем управління та ШІ для модернізації класичних зенітних апаратів для вогню по чавуну; різноманітні РЕБ рішення, здатні придушити комплекс зв’язку зі супутником; пряме ураження (кінетикою, запрограмованими боєприпасами або променем).
Війна в Україні на сьогодні показала, що глобалізація досягла такого рівня, що неможливо заблокувати постачання електроніки до регіону через прокладки. А цивільного ринку вистачить на подвійне призначення.
Саме тому склалася вісь країн-ізгоїв, – РФ, КНДР, Іран, – які діляться ресурсами та технологіями, а сателіти навколо них, на зразок Грузії та Вірменії, допомагають обходити санкції за малий прайс.
Це означає, що вільний світ також має об’єднати свої ресурси, зокрема інтелектуальні. Українські напрацювання (РЕБ, раннє попередження про носіїв КАБ, дальні дрони) потрібні Заходу, як і Україні потрібні західні вироби в серійному виробництві.
Все тільки починається — світ стрімко мілітаризується і готується до нового витку насильства, де буде важливим альянс до якого входить країна, запаси зброї тут і зараз і наявність зброї масового знищення.
На заставці: Російська керована авіабомба ПБК-500У СПБЭ-К “Дрель”, ілюстративне фото з відкритих джерел
