Що не так із закупівлями дронів

Serg Marco

Дрони, ТЗ та їхні закупівлі.

Одна з проблем Міністерства оборони України та Служби тила ГШ – це дронова тематика.

Багато непорозумінь, які треба дрони, якої кількості згідно “сезонності” треба (в нас на третій рік війни, наприклад, МО та ГШ не в курсі, що на зиму мавіків треба сильно більше, ніж на літо, бо хмари опускаються, крила не літають, і зростає саме кількість мавіків 3Т, бо світловий день коротший. Логічно? Не для всіх.).

У нас досі немає єдиного ТЗ, яке би надало нормативи на базові умови для українських дронів і розписало би потрібні еволюційні зміни на майбутнє. Наш дроновий парк здебільшого навіть пілоти називають вінегретом.

Поки що МО просто викупає дрони, до яких дотягується, і кидає в армію. Але без систематизації, це неефективно. Бо, наприклад, якщо підрозділу треба дрон із можливостями “Шарка”, то туди можна купити 10 “Валькірій”, це буде дорожче, але вони не замінять один “Шарк”. Але в окремих функціях “Шарк” не може виконати задачі “Валькірій”. Для МО ж різниця між цими дронами не в функціоналі, а тільки в вартості.

Також є складнощі в проваджені новітніх технологій, що стало сильно наглядно за останній рік.

Як же це виправити?

Зараз питання по військовій формі вже врегульоване, але я пам’ятаю, що так було не завжди.

В 2014 году зради і хіпішу на тему невідповідності української форми та зрад під час тендерів було багато. Міністерство оборони поставило доволі невисоку вартість закупівель на військову форму, техумови на “костюм літній польовий” складалися з опису на двох паперах А4, і кожен виробник робив так, як вважав за потрібне. Цей різнобій призвів до низки конфліктів і між “волонтерським десантом”, і виробниками.

Скажемо так, колись із тим же Александром Соколовським і Олегом Митрохиним ми більше сварилися, ніж спілкувалися. При цьому кожен істинно вірив у свою правду.

Як же МО тоді виправило ситуацію?

В МО відкрився підрозділ ЦРЗ МО, який узгодив створення робочої групи, в яку зайшли представники великих виробників та їхні технологи, військові, які розбирались у тематиці форми та її використання, та представники відділів закупівель.

Коли компетентні сторони почали спілкуватись, отримавши площадку, виявилося, що більшість проблем можна спокійно розрулити без конфліктів. Кожен великий виробник, звісно, зацікавлений в своєму прибутку, але коли їх збираєш в одній комнаті, вони дають дуже правильні системні поради, бо в них багаторічний досвід, і вони багато процесів розуміють краще, ніж МО.

До чого це призвело.

Армія змогла доказати виробникам і продемонструвати, яких властивостей їм не вистачає в виробах.

Виробники почали працювати з цими проблемами. Було змінено багато документів, а техумови на “костюм літній польовий” доросли до повноцінного ТЗ на півсотні сторінок, відкритого у доступі для будь-якого виробника, який готовий виробляти для МО. Вартість цього виробу була вирахувана. З часом всі вироби були так систематизовані по ТЗ та процесах виробництва. Більшість кризових питань була вирішена, пішов потроху нормальний робочий процес.

Так ось…

На мою думку, в МО давно потрібна така технологічна група по дронах. Це дозволить:

1) Прописати техзавдання для українських дронів згідно викликам сучасного поля бою, а також дійти згоди, які модифікації потрібні на українських дронах у 2026-му, 2027-му й далі, і систематизувати процеси модернізації на майбутнє.
2) Узгодити рішення, які дозволять закуповувати дрони більш ефективно (коли МО робить тендер на дрони у грудні з вказівкою про відвантаження готових виробів через пару місяців, це вказує на те, що замовнику чхати, що виробник якось ще повинен купити комплектуючі, привезти, розмитнити й зробити виріб. І якщо б цей тендер призначили на місяць раніше, то виробничі можливості виробників були б сильно вищі. Але ж нам чхати на нюанси, а потім дивуємося, чого виробники не встигають дрони виробити. Такі ситуації треба виправляти).
3) Зможе дати вказівки підвищити технічну якість засобів деяких виробників, засоби яких вже не відповідають сучасному полю боя.
4) Прописати номенклатуру засобів для модернізації існуючих засобів, які вже потрібні армії.
5) Допоможе структурам закупівлі зрозуміти, які саме дрони потрібні, а не просто викупати все і закидати це в армію, в результаті чого багато невикористаних засобів лежать по складах бригад.
6) Розробити системні рішення, які зможуть об’єднати функціонал українських дронів.

Поки ж треба визнати, закупівлі дронів часто викликають критику по темах “Закуповують застаріле”, “Виробникам не дають завдання по модернізації, і вони це роблять самостійно та несистемно”, “Закуповують не те, невчасно і не в потрібній кількості”.

І коли я дізнався, скільки МО повернув невикористаних грошей до бюджету в 2024 році при дефіциті дронів на фронті, я ахуїв був дуже здивований. Тобто гроші були, ми просто не змогли закупити потрібну кількість мавіків та інших дронів на зиму? Серйозно? Це треба змінювати.

Прошу Міністерство Оборони розглянути пропозицію побудови технологічної робочої групи з виробників, військових, а також представників закупівель для систематизації та налагодження процесів, пов’язаних із закупівлею дронів. Бо це специфічний, новий напрямок, спеціалістів по ньому мало, і всі маркери вказують, що МО потрібен такий орган.

 

Ілюстративне фото з відкритих джерел

Автор