Вивчайте історію, громадяни ждуни

Моя покійна бабуся, Царство їй Небесне, була дружиною офіцера РККА. Дід був і на польській кампанії, і на фінській. Офіцер-танкіст, нічого собі. Троє дітей нажили. А коли до наших місць докотилась Друга Світова, сказав: от із цієї, мабуть, не повернуся: так і сталося, поліг десь під Курськом.
* * *
Бабуся з дітьми лишилася в окупації. Німців, італійців – всіх бачила, і діти навіть їх трохи запам’ятали: старшому було шість, середньому – чотири, а молодшому – два, як прийшли окупанти.
* * *
Евакуюватися не встигли: партєйний і совєццкій актив тікали, аж п’яти виблискували, які жінки й діти якихось військових, не до них, шо ви… Всю окупацію трусилася, що хтось здасть: ніхто не здав. Жоден сусід, уявіть собі.
* * *
І ось німці відійшли (а в Полтаві боїв не було, німці як прийшли без бою, так і пішли), і прийшли “наші”. Була в окупації? – ураження в правах. Добровільно, не добровільно, – не хвилює. Чоловік-офіцер пропав безвісти, хто зна, може, переметнувся, – так казали совєцькі і партійні таваріщі. – Та й ви, громадяночка, теж неясно, чим тут під німцями займались. Мізерна пенсія, тавро напівзрадниці. Все життя згадувала “подяку” від совка.
* * *
Я до чого… У нас повно ждунів (мовчу вже про активних ворогів, то окрема тема). Повно “какая разніца, какой флаг і язик, ліш би жить харашо”. От реально я все більше чую таких голосів навколо, не в віртуалі, ні, – в реалі. Повилазили, блін. І при нагоді розповідаю їм про десять тисяч мобілізованих громадян України на окупованих територіях (ото шустрі у них воєнкоми, правда? і шось ніхто не противиться російським бусифікаціям, от же ж), і про досвід життя людей після повернення “наших” у Другу світову.
* * *
Росія косплеїть сталінізм, і чим далі, тим дужче. І буде там все: і ГУЛАГ (в процесі створення), і заградзагони, і безсудні страти своїх і чужих (вже є, і масово). Якщо люди бачили і чули, як їхнього російського фюрера посилають нахєр, і нічого не прилітає в пику негайно, і нікого не тягнуть у буцегарню, от тобто ніяких тоталітарних проявів при цьому немає – все. Ти мічений. Ти порчений. Ти не триматимеш язика в дупі аж занадто довго, якщо не ламати і не пресувати, і то…
* * *
Не буде “какой разніци”. Вивчайте історію, громадяни ждуни і “нейтральні”. Про розстрільні полігони, про “чорні свитки”, про депортації в товарняках, масово, про смертність і придушення невдоволення в дорозі й по прибутті. Все чудово розписано в багатьох джерелах. Своїми ви там точно не станете, та ніде не станете, хоч виверніться.
* * *
Ні з ким неосталіністи носитися не будуть, і заслуги або нейтральність ваша нікого не зацікавлять. Все, цей потяг пішов у лютому-2022. Ха, і ви всі побачите, що ще буде у них для своїх, непевних або просто недостатньо “восторжених”. І краще нам тоді бути по цей бік мінних полів і укріпрайонів, чи що там буде між нами і отим болотом.