Темний бік сили

Існування кожного об’єкту Всесвіту залишає його по цей бік межі між Буттям і Небуттям. Боротьба за це існування і є його первинним смислом. Стоп. Ніякого «смислу», «боротьби», «цілі» й «призначення» у Всесвіті немає. Є правило – якщо ти маєш силу утримувати відносну сталість себе як системи, опираючись руйнівним впливам зовнішнього і внутрішнього середовища, то ти існуєш. А ні, то ні. Якщо ти атом, молекула, камінь або навіть зірка, то лише твоя «стійкість» утримує тебе в Бутті.
Ця стійкість породжена з хаосу. Тобто відбувався невпорядкований перебір варіантів, і менш стійкі зникали, а більш стійкі залишалися. Однак, цей хаос не абсолютний. Як тільки з’являється взаємодія між об’єктами, то з’являються правила, які корегують як закони виживання, так і закони народження. Тож, коли зі «сміття» зірок третього і другого покоління набралося трохи важчих за гелій і літій елементів, із них зліпилися молекули, набагато складніші ніж просто парочка собі подібних. В окремих місцях створилися умови, де складних молекул було дуже багато. Це були справжні космічні фабрики «органічного» синтезу. А поруч могли бути місця, де вони могли «плодитися і розмножуватися». Ось тут з’являється нова сила – «кількість». Тут виникло життя.
Спочатку це відбувалося досить примітивно – жреш, ростеш і, коли розміри переходять певну межу, розвалюєшся на кілька складових, які теж починають рости. Однак, потім ці складні молекули навчилися передавати інформацію про себе своїм нащадкам. Ці ж нащадки є лише копіями своїх предків. Таким чином, замість того, щоб боротися за існування себе коханого, почали боротися за існування своїх численних приблизних копій. Оскільки створення копій супроводжувалося іграми з інформацією, то чому б було водночас не використати її як силу. Можна було не просто тупо сидіти і гратися в наївся-поділився. Можна було більш гнучко реагувати на зовнішні та внутрішні зміни, підвищуючи свої шанси на існування. Так з’явилася третя сила – «гнучкість».
Спочатку ця сила була закріплена намертво. Наприклад, прописано в тобі при народженні, що, коли відчуваєш цукор, греби джгутиками до нього, відчуваєш сіль – греби від неї. Однак, внутрішній і зовнішній світ набагато складніші, ніж можна прописати хоча б половину всіх його варіантів. А ще він, трясця йому в печінку, мінливий. Що робити? Ти не можеш увесь організм заставити серверами з базами даних і електростанціями, які їх обслуговують. Потрібна не просто величезна база даних, а й алгоритми для її аналізу.
І ось, тикаючи пальцем в гени, наштовхнулися на круту річ. Замість того, щоб лізти головою в пащу довкілля та набувати особистого досвіду виживання, можна створити його віртуальну спрощену копію. А потім в цьому віртуальному світі перебирати варіанти. По-перше, це вимагає менше усіляких затрат. По-друге, це безпечніше. По-третє, у віртуальному світі ти можеш перебирати варіанти, які навряд чи зміг би здійснити у фізичному світі.
Всі живі організми, включно з нами, використовують для боротьби за існування комбінацію з трьох сил – «стійкості», «кількості» та «гнучкості». Для кожного є своя комбінація стратегій виживання. Це не означає, що десь у бункері збираються рослини, й начштабу так до них каже:
– Ділимося на К- та r-команди. Ви окопуєтеся глибше й сидите в обороні, ви збільшуєте кількість, ви весь час захоплюєте нові позиції…
На перший погляд здається, що нашою суперсилою є стратегія «гнучкість». Ми краще за інших здатні створювати віртуальні світи, маніпулювати ними і, коли користуємося розумним методом, добиватися успіхів у боротьбі за існування. А як щодо інших стратегій? Вони також присутні.
Одним із допоміжних механізмів стратегії «стійкість» є об’єднання в групи. Сила групи перевищує силу одного, а якщо ця група організована та цілеспрямована, то ця сила збільшується багатократно. З іншого боку, стратегії «кількість» сприяє статевий добір. Об’єднавши ці два допоміжних механізми, ми отримаємо турнірність в межах соціальної ієрархії. Ми можемо не хотіти численного потомства аж до чайлдфрі та асексуальності, ми можемо бути затятими інтровертами й соціофобами, але навіть в таких крайніх формах прихованими патернами нашої поведінки є боротьба за соціальну ієрархію та статевий добір. І це відкриває нам темний бік сили.
Коли перед людиною стоїть вибір між фактом і поглядом, то вона в більшості випадків обере саме погляд. Це може бути її особистий погляд на світ, інтегрований в світогляд, думка особистого авторитету (як реального, так і віртуального), думка більшості. Адже соціальність вимагає зважати на погляди соціального середовища, турнірність, на думку авторитета, а здатність до абстрактного мислення дозволяє відмежуватися від фактів фізичного світу. Це наш темний бік сили.
Це так привабливо гратися в віртуальному світі, який легко змінюється під наші чи навіяні соціальним оточенням потреби. Тут все так легко, просто і зрозуміло. Це не те, що грубий, жорстокий та мінливий фізичний світ, наповнений детермінованим хаосом. Але це темний бік сили, який приваблює нас сильніше за усе решту.
Це те, що гальмує розвиток нашого потенціалу виживання. Це те, що не дозволяє нам перейти до наступної стратегії. Це те, що може припинити наше існування в один із багатьох способів.
Нам поки що щастить бути. Поки що…
Ілюстрація: Володимир Куш