Вісті з фронтів. 26.10.2024
Сьогодні про Сіверський та Краматорський напрямки, адже протягом кількох крайніх тижнів там відбулись певні зміни.
На даних напрямках діє північна частина угрупування військ (УВ) противника “Юг”, основу якого складають війська (сили) 3-ї загальновійськової армії (ЗВА). Так, це колишній 2-й армійський корпус (АК) так званої “народної міліції ли-ни-ри”, переформований так само, як і 1-й АК “народної міліції ди-ни-ри”, у “звичну” загальновійськову армію.
Окрім військ (сил) 3-ї ЗВА на цих же напрямках оперує угрупування повітряно-десантних військ (пдв) зи-си ри-фи. А саме, частини та підрозділи двох повітряно-десантних дивізій (пдд) – 98-ї та 106-ї пдд, а також війська 3-го армійського корпусу (АК), включно з його 6-ю мотострілецькою дивізією (мсд), 200-а омсбр зі складу УВ “Север” і значна частина так званого “добровольческого штурмового корпуса” (ДШК), який по суті є конгломератом кількох підрозділів, укомплектованих найманцями, обсягом “батальйон-полк” кожний, під контролем приватної військової компанії “редут”, створеної, в свою чергу, мо ри-фи.
У смузі дії цієї частини УВ “Юг”, що протягнулася від Сіверського Донця до Торецького напрямку, знаходяться 2 важливих операційних райони – Сіверський плацдарм (виступ), який утримують ЗСУ, а також їхній вузол оборони у м. Часів Яр.
Обидва, по суті, прикривають зі сходу та південного сходу ближні підступи до Краматорська та Слов’янська, останньої великої промислово-адміністративної агломерації Донбасу, яку продовжує контролювати Україна.
Саме це й визначає основний сенс і характер бойових дій, які ведуть ворогуючи сторони на цих двох напрямках, на даний момент.
1. Тож спочатку розглянемо склад і структуру сил противника, які розгорнуті тут, і спробуємо розібратися з їхніми кількісними та якісними параметрами:
– 3-а загальновійськова армія (ЗВА) має у своєму складі незвично багато мотострілецьких бригад (омсбр) – 4-а, 6-а, 7-а, 85-а, 88-а, 123-а омсбр + ціла артилерійська бригада (абр) – 2-а абр.
Пояснюється це просто, у складі 2-го АК вже в ході широкомасштабного вторгнення були сформовані ДОДАТКОВО дві бригади – 85-а та 88-а омсбр, переважно з мобілізованого на території Луганської області України особового складу, як своєрідний “мобілізаційний резерв” 2-го АК задля інтенсивного використання в атакуючих і штурмових діях.
В подальшому їх почали комплектувати “на загальних підставах”, в тому числі особовим складом із числа російських громадян, а самі бригади залишили у складі спочатку корпусу, а потім і сформованої на його базі 3-ї ЗВА.
– 3-й армійський корпус (АК) діє у цій зоні у складі 6-ї мотострілецької дивізії (мсд) та 72-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), так, тієї самої, що “конфліктувала” з пригожинськими “вагнерами” під час боїв за Бахмут, і командира якої останні навіть “брали в плен”.
– Угрупування повітряно-десантних військ (пдв) діє переважно на напрямку “головного удару” (дирекція Бахмут – Костянтинівка, включаючи район м. Часів Яр) силами частин і підрозділів двох повітряно-десантних дивізій (пдд) – 98-ї пдд та 106-ї пдд.
– 200-а омсбр, зі складу 14-го армійського корпусу (АК), що зазвичай дислокується на Кольскому п-ві й входить до складу УВ “Север” (в миру “Ленинградский военный округ”), однак продовжує на даний момент основними силами діяти на Краматорському напрямку, хоча й відправила ряд підрозділів у Курську область ри-фи, просто тому, що російське командування не може її витягнути з цієї ділянки без рівнозначної заміни чи суттєвого перегрупування сил і засобів у всій смузі УВ “Юг”.
– Ну, й ДШК, приблизно до половини його формувань зараз оперують в районі м. Часів Яр, південніше та північніше міста.
Щодо кількісних показників.
На Сіверському напрямку, де сконцентрована основна частина 3-ї ЗВА противника, частина сил 106-ї пдд і кілька формувань ДШК, за різними оцінками та джерелами нараховується:
– особового складу (о\с) – приблизно до 26-26.5 тисяч “тушок”,
– танків – 110-120 одиниць,
– бойових броньованих машин (ББМ) – десь до 340-345 одиниць,
– артилерійських систем (АС) ствольної артилерії, починаючи з калібру 100-мм, включно зі 120-мм мінометами – 228-230 одиниць,
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – до 60 одиниць.
На Краматорському напрямку, включно з напрямком головного удару (нгу) Бахмут – Костянтинівка, діє частина сил 3-ї ЗВА, більша частина угрупування пдв, увесь 3-й АК, а також 200-а омсбр і більша частина формувань ДШК:
– особового складу – в межах 50-51 тисячі “тушок”,
– танків – більше 240 одиниць,
– ББМ – може нараховуватись більше 810 одиниць,
– артсистем – трохи менше 530 одиниць (десь 526-528 “стволів”),
– РСЗВ – 128-130 пускових установок (ПУ).
Після останнього перегрупування сил і засобів у смузі дії УВ “Юг” противника на цих двох напрямках певним чином змінився й склад оперативного (в сенсі так званої “першої черги”) резерву. В основному за рахунок формування кількох “резервних” і “окремих стрілецьких” батальйонів, а також збільшення їх чисельності.
Більше того, загальне зростання чисельності російського резерву “першої черги” на обох напрямках не видається значним у обсягах. У загальному вимірі сили й засоби російських військ на цих напрямках збільшилися приблизно на 4-5 батальйонів, причому половина з них неповного складу, “виведена з першої лінії”.
Явно основна маса російського “маршевого поповнення” поїхала або “на Курщину”, або по напрямках на Покровськ, Курахове та Торецьк. Тому в плані кардинально-масштабного “нарощування зусиль” командуванню північної частини УВ “Юг” у разі “раптової потреби” доведеться обходитись переважно “внутрішніми ресурсами”. Тож у резерві (у цих самих “внутрішніх ресурсах”) у противника “числиться”:
а) На Сіверському напрямку:
– 2 полки, один з яких, можливо, вважається “десантно-штурмовим” (підпорядковується командуванню пдв), інший – мотострілецьким (ймовірно, сформований на базі “Южного военного округа”). Однак, обидва, скоріше за все, відносяься до так званого “мобілізаційного резерву”;
– 2 “резервних” батальйони. Один функціонує в якості резерву 3-ї ЗВА (щось маловато, як для загальновійськової армії), другий вважається приданим одній з її бригад, зокрема, 6-ї омсбр.
Загалом, російське командування може задіяти ДОДАТКОВО на Сіверському напрямку, в разі виникнення “гострої потреби”, приблизно до 3-х тисяч о\с. Причому, очевидно, лише частину з них в достатній мірі швидко (переважно зі складу батальйонів 3-ї ЗВА та дшп, які ВЖЕ розгорнуті та оперують на цих напрямках). Крім того, у перші 24 години з моменту прийняття відповідного рішення можуть бути задіяні лише дЮсантники з того самого “резервного” дшп, а також батальйон 6-ї омсбр. Решті доведеться ще туди добиратися.
Танків цей резерв не має. Є десь приблизно 3 десятка різного роду та стану зношеності ББМок, не більше 2-х десятків одиниць ствольної арти та кілька протитанкових “Рапир” (100-мм пто МТ-12) і пари 120-мм мінометів. І на цьому все.
б) На Краматорському напрямку:
– десь до 3-х полків, один із яких парашутно-десантний (без одного пдб) зі складу 98-ї пдд (ймовірно, 217-й пдп, або 331-й пдп), два інших – мотострілецькі, очевидно, сформовані та розміщені на території Ростовської обл. ри-фи;
– до 3-х “резервних” батальйонів полків і бригад 3-го АК, які “числятся” мотострілецькими, але насправді є скоріше просто стрілецькими.
Загалом, в резерві противника на Краматорському напрямку “офіційно зареєстровано” приблизно 7.5-8 тисяч о\с. З них реально у першу добу з моменту “старту” командування противника може задіяти хіба що 2 батальони (якщо не один) зі складу пдп 98-ї пдд і десь до 2-х стрілецких батальйонів 3-го АК. Решті також доведеться здійснювати марш у район бойового призначення, а значить витратити час на зосередження та розгортання.
На озброєнні резервного компонента противника, призначеного для дій на Краматорському напрямку, “числиться” десь танкова рота неповного складу (6-8 справних танків), ББМ – не більше 85-88 одиниць. Є ще приблизно до 45-46 “стволів” артилерійських систем (АС), резервних РСЗВ так само, як і на Сіверському напрямку, немає.
Отже, виходячи з вищезазначеного, можемо констатувати декілька речей:
– Противник, очевидно, концентрує свої основні зусилля на Краматорському напрямку (там у порівнянні з Сіверським напрямком більше й діюче угрупування, й обсяг резерву).
– Резерв противника, причому на обох напрямках, скажімо так, виглядає “проблематично”. Як по кількості, так і по боєздатності.
– Загальна чисельність північної частини УВ “Юг”, що діє на цих двох напрямках, не перевищує 77.5 тисяч о\с, що значно менше, наприклад, ніж на Покровсько-Курахівському напрямку (під 120 тисяч) , або разом на Куп’янському та Харківському напрямках (під 90 тисяч).
– Очевидно, противник добивається на напрямку головного удару (нгу) – Краматорський напрямок, переваги за рахунок концентрації особового складу та ОВТ саме у цій смузі, в ході майже постійного и безперервного перегрупування (по суті “тасування”) своїх сил і засобів.
2. Тепер щодо поточної ситуації.
Командування 3-ї ЗВА та угрупування пдв противника, які, очевидно, здійснюють загальне керівництво організацією та веденням бойових дій силами цієї частини УВ “Юг”, на даний момент вирішує два основних оперативно-тактичних завдання в цій зоні:
– Намагається витіснити наші війська з Сіверського виступу максимально західніше, аби створити умови для просування у бік м. Сіверськ, головним чином зі сходу та південного сходу.
– Й друге, головне, – прагне прорватися в район м. Костянтинівка, діючи з боку м. Бахмут у загальній дирекції вздовж дороги Бахмут – Покровськ.
При цьому, очевидно, дії противника на ділянці між Оріхово-Василівкою та Роздолівкою, у сенсі цих двох завдань, носят “забезпечуючий”, я би сказав, допоміжний характер.
В рамках виконання цих двох завдань протягом 3-х крайніх тижнів противник проводив наступні атакуючі\штурмові дії:
– Силами передових підрозділів 6-ї, 7-ї та 123-ї омсбр за підтримки “резервного” 1102-го мотострілецького полку (мсп) 3-ї ЗВА намагався просунутись по напрямкам Шипилівка – Білогорівка (верхн.), Золотарівка – Верхньокам’янське, Спірне – Івано-Дар’ївка, Берестове – Виїмка. Однак, з початку поточного місяця практично нічого не добився, прорвати оборону ЗСУ навіть у тактичній зоні противнику не вдалося. Та й загалом, характер та інтенсивність спорадичних атак противника на Сіверському напрямку я би назвав “спорадично-затухаючими”.
– Трохи “жвавіше” (але не набагато) діють передові підрозділи 85-ї та 88-ї омсбр тієї ж 3-ї ЗВА по напрямках Роздолівка – Переїзне з півдня на північ, вздовж залізниці та з рубежу Сако і Ванцетті – Миколаївка у бік Федорівки вздовж р. Бахмутка. Очевидно, мета цих дій полягає у закріпленні в Переїзному (принаймні на його південній околиці) та вихід до Федорівки. Однак, тут також із початку місяця нічого майже не змінилося, прорватися противнику не вдається.
– На Краматорському напрямку на напрямку головного удару (нгу) противник протягом 3-х тижнів жовтня силами передових підрозділів 200-ї омсбр, посилених окремими підрозділами зі складу 98-ї пдд, очевидно, намагався прорватися по напрямку Богданівка – Григорівка й захопити останню. Однак, зумів лише просунутись трохи вздовж каналу “Сіверський Донець – Донбас” південніше села. По напрямках на Оріхове – Василівка та Привілля противник вів в основному сковуючі дії.
– Зате в районі м. Часів Яр, очевидно, противнику вдалося у тактичній зоні добитися більш-менш суттєвих результатів. Зокрема, у смузі дії 98-ї пдд противника, яка оперує по цьому напрямку та, ймовірно, діє за суттєвої підтримки основної (більшої) частини ДШК (в основному 2-ї одшрбр “вЫтиранЫ”, яка по суті є формуванням пвк “редут”), його передові підрозділи зуміли розширити свій плацдарм в районі Калинівки (північніше “часіка”) по напрямку на Рідкодуб’я та зайняли частину кварталу “Жовтневий” вже ЗА каналом (північніше вул. Недогибченка).
Але “головний” успіх у противника на цьому напрямку трапився південніше приблизно 12-14 жовтня, коли його передові підрозділи зуміли прорватись у ключовій для оборони міста “точці” – на перетині каналу “Сіверський Донець – Донбас” та дороги Бахмут – Покровськ у бік с. Ступочки (очевидно, діяли передові підрозділи “вЫтиранов” при активному сприянні 217-го чи 299-го пдп 98-ї пдд).
Більше того, протягом наступного тижня, противнику вдалося розширити цей прорив на глибину до 2.5 км у бік с. Ступочки, обійшовши лісовий масив урочище Довге з півдня, фактично охопивши квартали “Новий”, “Жовтневий” та центральну частину міста. По суті, противник почав загальне охоплення району оборони ЗСУ у м. Часів Яр з півдня, причому маючи успіх (хоча й не такий значний) північніше міста.
– Однак, головна “проблема” для російських військ, які діють по напрямку на м. Часів Яр із південного сходу та сходу, у цьому сенсі залишається поки незмінною – існування плацдарму ЗСУ СХІДНІШЕ каналу в районі Кліщіївки та Андріївки, що, звісно, до певної міри сковує дії противника південніше міста безпосередньо вздовж дороги.
Саме тому протягом кількох крайніх тижнів противник силами передових підрозділів 3-го армійського корпусу (АК), зокрема його 6-ї мотострілецької дивізії (мсд), неодноразово намагався атакувати\штурмувати позиції ЗСУ південно-західніше с. Іванівське та вздовж каналу з боку Курдюмівки, але поки без особливих успіхів.
3. Тож трохи підсумуємо…
Якщо розглядати дії УВ “Юг” (3-а ЗВА, 3-й АК та угрупування пдв) противника самі по собі на Краматорському напрямку виключно на обмеженому тактичному рівні, то вони, очевидно, видаються у сенсі своїх перспектив, скажімо так, достатньо складними для нього. Адже “по дорозі” до Костянтинівки противнику необхідно буде вирішити цілу купу “похідних” тактичних завдань, причому у достатньо обмеженому щодо сил і засобів складі – від прогризання вузлу оборони ЗСУ безпосередньо в районі м. Часів Яр (який обійти “по-справжньому” буде вкрай важко) до ліквідації нашого “кліщіївського” плацдарму на каналі.
Й судячи з розподілу сил і засобів противника, динаміці надходження його поповнення та змісту перегрупування в цій смузі, російське командування все це прекрасно усвідомлює, змістивши пріоритети на ряд інших, більш перспективних напрямків.
Однак, якщо подивитися “більш широко”, у контексті дій противника на Торецькому та Лиманському напрямках, то стає очевидно, що в такому разі Краматорський напрямок вкрай важливий. Адже саме “по ньому” для противника пролягає найбільш коротки шлях у район м. Костянтинівка, що для оборони м. Торецьк має вирішальне значення.
Якщо противник зможе просунутись до рубежу Червоне – Ступочки на Краматорському напрямку (навіть тимчасово відмовившись від штурму самої Костянтинівки) й одночасно почне інтенсивні атакуючі дії у північний бік на стику своїх 41-ї та 51-ї ЗВА (наприклад, з рубежу Новоолександрівка – Архангельске) й зуміє просунутись до рубежу Яблунівка – Олександро-Калинове на Торецькому напрямку, то ЗСУ будуть вимушені залишити не тільки саме м. Торецьк, а й прилеглі до нього північніше території, просто відходячи на Костянтинівку.
Дуже схоже трапилося в районі Вугледару, де противник прорвався на флангах і обійшов сам район оборони ЗСУ у Вугледарі, зробивши таким чином його оборону, скажімо так, дуже проблемною справою для них.
А у ще більшому масштабі стає очевидним і той факт, що стосовно Краматорського напрямку може бути зразу 3 “сценарії” подальших дій російського командування в залежності від його результатів на двох інших сусідніх напрямках – Торецькому та Лиманському.
У випадку більш-менш значних успіхів противника на Лиманському та Куп’янському напрямках (наприклад, його прориву до р. Оскіл в районі с. Борова) й формування північного фасу Сіверського виступу ЗА річкою, північніше неї, значення смуги дії 3-ї ЗВА противника, особливо її лівого флангу, південніше м. Сіверськ, РІЗКО підскочить. Причому як по відношенню до цього міста, так і до Краматорсько-Слов’янської агломерації.
Так само, але трохи в меншому масштабі, відбудеться, якщо противнику вдасться прорватися на північ із вже згаданого мною вище рубежу південніше Торецька.
Ну, й в третьому варіанті, коли противнику ВЖЕ залишається до східної околиці м. Костянтинівка 7.5 – 8 км, цілком можливо вважати, що російське командування (знаючи його схильність, обирати напрямки своїх подальших дій поза межами дотримання елементарних норм щодо збереження життя та здоров’я свого підлеглого особового складу) таки наважиться провести ще один “флаговтык” десь на околиці Костянтинівки. Так би мовити, “не взирая ни на что…”, шляхом організації та проведення численних лобових штурмів і атак прямо по “самому короткому пути”, відкинувши всі принципи з розділу военного мистецтва під назвою “вождения войск”.
Тому, як на мене, усі більш-менш значні зміни та перегрупування сил і засобів противника у смузі дії північної частини його УВ “Юг” варті дуже уважного та ретельного відслідковування.
На заставці: Сіверськ, жовтень 2024 р. Фото: Hristopher Occhicone
