Фактори, що можуть вплинути на перебіг бойових дій в Україні

Олександр Коваленко / Інформаційний спротив

На сьогоднішній день ситуація для Сил оборони України (СОУ) у зоні бойових дій складається не найкращим чином. Партнери, які протягом 2022 та 2023 років демонстрували стабільну та всеосяжну підтримку (США), зараз пішли у свій внутрішній анабіоз. У свою чергу, Європа може підтримувати Україну на рівні оборонних дій, але до рівня контрнаступу та звільнення захоплених росією територій її можливості ВПК поки що не дійшли.

У контексті цих подій та формування подальшої стратегії дій неодноразово виникають питання щодо того, що може кардинально вплинути на ситуацію в зоні бойових дій (БД) в Україні, щоб російські війська втратили не лише можливість ініціативи наступальних дій, а й у принципі утримання захоплених територій?

Загалом, є як мінімум чотири фактори, які на це можуть кардинально вплинути, але переважно комплексно, а не окремо.

Фактор перший – паритет артилерії. Артилерія продовжує відігравати важливу роль як у наступі, так і в обороні з обох боків. І, на жаль, російська артилерійська компонента, незважаючи на дефіцит боєприпасів (у лютому-березні 2022 року робила 70-80 тис пострілів на добу, у березні-квітні 2024 – 10 тис. пострілів на добу), має перевагу 10 до 1-2 в порівнянні з українськими можливостями ведення вогню.

Зокрема, потенціал росії, навіть за підтримки Північної Кореї та Ірану, впав на третій рік майже у 8 разів, але й потенціал українських військ знизився рівно на стільки ж. Тільки відновлення паритету за кількістю пострілів може змінити цю ситуацію на користь України, і ось чому.

По-перше, великі надії на чеську ініціативу 800 тисяч снарядів 155-мм та 122-мм калібрів. Що таке 800 тисяч снарядів? Це 5 тисяч пострілів упродовж півроку. Але слід розуміти, що крім 155-мм і 122-мм СОУ застосовують 152-мм, 125-мм, 120-мм, 115-мм, 105-мм і т.д. Тобто можна говорити про перспективу наближеного паритету за кількістю один до двох і більше.

По-друге, якість. Якість, а саме точність і дальність боєприпасів 155-мм, набагато вища за радянський зразок боєприпасів 152-мм. Тобто там, де для ураження об’єкту застосовується 10-15 снарядів калібру 152-мм, достатньо 2-3 калібру 155-мм, а часом і лише одного. Саме з цієї причини Азербайджан, заточений на радянські калібри ствольної артилерії, переходить саме на 155-мм у співпраці з турецькими компаніями REPKON, MKE та ASFAT.

Таким чином, доведення пропорції до співвідношення 1 до 2 і практично один до одного буде для росіян вкрай чутливим фактором, що значно обмежує їх наступальні дії за допомогою переважаючої людської та механізованої компоненти.

Фактор другий – протидія тактичній авіації та КАБ. Тактична авіація російських військ на сьогоднішній день має тотальне домінування в повітряному просторі України, насамперед, за допомогою безкарного застосування керованих авіаційних бомб (КАБ). Даний засіб ураження став для них рятівним колом у питаннях прориву ліній оборони СОУ та злому укріпрайонів. Загалом втрата Авдіївки у 2024 році стала наслідком як дефіциту БК для артилерії, так і відсутності дієвого інструментарію протидії КАБ.

КАБ – це керована авіаційна бомба вільного падіння, яка надбала свої властивості за рахунок установки на неї універсальних модулів планування і корекції польоту (УМПК). Ці модулі насправді не особливо підвищують точність завдання ударів за допомогою корекції, але планувати дозволяють на 50 км і часом навіть 70 км. Ці модулі застосовуються на бомбах типу ОФАБ-250/500/1500, ОДАБ-500/1500, РБК-500/1500 і т.д.

Протидія цим бомбам полягає у трьох компонентах, а саме: у ППО великого радіусу дії (ЗРК Patriot або SAMP/T), винищувачах західного зразка (F-16) та ОТРК, наприклад, у ракетах типу ATACMS, для завдання ударів по аеродромах на тимчасово окупованих територіях (Крим). На сьогоднішній день перспективи отримання цих трьох інгредієнтів є досить туманними для України. Але їх одночасна наявність у певний момент зможе кардинально змінити ситуацію у повітряному просторі та значно мінімізувати ефект КАБів.

Керченський міст. Керченський міст є основною логістичною артерією, через яку зараз постачається все південне угруповання російських військ в Україні. А що таке південне угруповання росіян в Україні?

Це групи військ:

  • оборони Криму – близько 13,5 тис особового складу та 200 одиниць техніки у числі танків, ББМ, артилерійських систем тощо;
  • УВ «Днепр» – близько 130 тис о/с, щонайменше 700 танків, 1900 ББМ, 1000 од. ствольної артилерії та близько 250 од. РСЗВ;
  • УВ «Восток» – отримує часткове постачання через Керченський міст та налічує до 52 тис о/с, до 400 танків, близько 900 ББМ, 400 артсистем та не менше 120 одиниць РСЗВ.

І всю цю масу щодня необхідно забезпечувати відповідним МТЗ, щоб вона не втратила своєї боєздатності. Але у разі втрати Керченським мостом функціональності буде втрачено можливість цих військ не тільки вести наступальні та штурмові дії, а й навіть оборонні.

Інша логістика, яка змогла б замінити та компенсувати обсяги, що поставляються через Керченський міст, у РОВ на окупованому півдні України просто відсутня, а тому втрата цієї логістичної артерії може спричинити крах всієї системи забезпечення колосальної групи військ протягом місяця.

Рівень захисту Керченського мосту значно зріс порівняно з 2022 роком, а тому завдання СОУ – завдати удару по цій незаконній споруді такої сили, щоб відновленню наслідки не підлягали. На жаль, це складне завдання, що включає безліч змінних, але її виконання значно вплине на ситуацію в південній операційній зоні в найкоротші терміни.

Четвертий фактор – гострий дефіцит ПММ. З грудня 2023 року ми могли з вами спостерігати регулярні прольоти та прильоти деяких повітряних об’єктів у районах розміщення російських НПЗ. З початку 2024 року ці удари стали системними, а 18 січня стало відомо про результативний приліт по Петербурзькому нафтовому терміналу. Тоді стало очевидним, що охоплення українськими ударними БПЛА території росії може не лише досягати, а й перевищувати радіус 1 тисяча кілометрів від кордону. Усього за два місяці системні удари по російських НПЗ вивели з ладу більшу частину даних підприємств і транзитних вузлів у тисячокілометровій зоні від кордону з Україною, сприяли зниженню експорту російських нафтопродуктів і виникненню паливного дефіциту в низці регіонів рф.

Але мета цих ударів значно масштабніша. Кінцевою метою ударів по російських НПЗ є створення дефіциту паливно-мастильних матеріалів для самих російських військ у зоні БД в Україні. Фактично, щоб не було чим заправляти танки, ББМ, автотранспорт, САУ та іншу військову техніку. Це украй складно реалізована мета, але не нереальна.

Фактично, як у 2022 році російські війська відчули перші ознаки дефіциту боєприпасів для артилерії, коли середньодобовий настріл знизився з 70-80 тисяч до 50 тисяч пострілів і продовжив падати до нинішніх 10 тисяч, значно знизивши наступальні можливості, так само дефіцит ПММ може вплинути на наступальні дії росіян в Україні надалі.

Тобто удари по об’єктах НПЗ росії носять не так характер залякування або економічний, але, в першу чергу, стратегічний. І саме дефіцит, причому гострий, дефіцит ПММ у росіян може призвести до значного зниження їхнього наступального потенціалу.

Висновки. Вищевикладені чинники в комплексі, але не окремо, можуть стати вирішальними у зламі нинішньої фази війни. Але, як ми можемо бачити, всі вони у певному сенсі мають певну залежність. Одні залежать від постачання певної компоненти (снаряди, ППО, авіація, ОТРК тощо) від міжнародних партнерів України, інші – від ступеня підготовки та ослаблення можливостей противника, четверті – від ступеня накопичення власного ресурсу.

У будь-якому випадку Україна зараз перебуває в становищі, коли перевага над противником і створення умов для перелому ситуації в ряді випадків залежить, в першу чергу, від неї самої, при цьому не будучи нерозв’язним завданням.

Спеціально для Minval.az

Джерело

 

Фото: 121 ОБр ТрО ЗСУ

Автор