З Днем народження, ювіляре! 

Ірина Геращенко

У далекому 2001 році Віктор Ющенко, який тільки пішов з посади премʼєра й очолив українську опозицію, запросив мене стати його прессекретарем. Я довгенько вагалася, бо розуміла, що перехід із журналістики в «політичне задзеркалля» може бути назавжди. Але в країні зʼявилася цензура і темники, то ж на телебаченні в політичній журналістиці не було що робити, і я погодилася.

ВАЮ тоді виграв парламентські вибори, а потім було отруєння, важка виборча кампанія, Помаранчева революція, перемога на виборах і шлях українського президента, який першим озвучив національну обʼєднуючу українську ідею «Геть від Москви!».

Я отримала безцінний досвід роботи в опозиції, була прессекретарем президента, щотижня виходила на брифінг до ЗМІ, усвідомлюючи важливість цих комунікацій.

Ющенко доклав багато зусиль для усвідомлення українцями трагедії Голодомору, історії , популяризації наших традицій і поширення української мови.

Він був проєвропейський і прозахідний політик, який точно розумів, що майбутнє України в ЄС і НАТО.

Мабуть, найбільше засмученим ми бачили його після Бухарестського саміту, де, попри всі зусилля, Україні не дали ПДЧ. Вже тоді він передбачав, що Росія використає це як слабкість.

Мені й досі дуже боляче, що тоді чвари зруйнували команду і вкрали час і шанс для України.

У ВАЮ чудове почуття гумору, й всі ми цінували його розум, інтелігентність і такт. А ще він мав одну тралицію – щороку підкорювати Говерлу, куди тяг з собою всіх нас. 🙂

Честь була працювати в вашій команді, шановний ВАЮ! Дякую за перше щеплення русофобією :).

Підкорення вершин і всім нам зібратися в День Перемоги!


Дмитро “Калинчук” Вовнянко

У Віктора Ющенка – ювілей. Йому виповнилося 70 років.

Третій президент України. Фігура дуже трагічна. Фінансист, якому прийшлося битися на полі зовнішньої і внутрішньої політики. Людина, яка прийшла реформувати, а довелося, без перебільшення, воювати. Воювати на два фронти.

Ющенко змінив хід історії – він запобіг “білорусизації” України, до якої її ще й згодом намагався вести Янукович. Ющенко прийшов до влади через Майдан, і українці вперше відчули те бунтівне: “разом нас багато – нас не подолати”.

Ющенко, певно, сам того не зрозумівши, першим показав від імені українців смачну дулю путіну, – кремлівський карлик досі казиться через те, що не може приборкати нескорену Україну.

Ющенку вдалося повернути до України довіру світових інвесторів, – реприватизація і цілком ринковий продаж “Криворіжсталі” показав Україну в світі цивілізованим гравцем, гідним говорити зі світом на рівних.

На жаль, наміри Ющенка розбилися об внутрішні проблеми самих українців. Українці виявилися аж надто вразливі до пропаганди і популізму, – і цим скористалася Юлія Тимошенко. Ця проблема існує ще й нині. По-хорошому, Зеленський витіснив Тимошенко з популістичної ніші. А взагалі, я не раз писав і лишаюся при своїй думці: Зеленського готували як спаринг-партнера для Тимошенко, аби не дати Петру Порошенко пройти в другий тур. Але українці змішали всі наміри політтехнологів Коломойського.

Друга проблема Ющенка: серед українців тоді ще надто сильні були проросійські настрої, – на них будувала свою політику Партія Регіонів.

Ющенку довелося протягом всієї своєї каденції викручуватися між “симпатиками Москви” і “заклятими друзями”. Я свідомо не пишу про руку Москви, складно сказати, хто був нею в більшій мірі? Янукович чи Тимошенко?

Ще одна немаловажна обставина. Ми забуваємо, що президентом Ющенко став, будучи жахливо хворою людиною. Я знаю, наслідки отруєння у 2004 році переслідували його протягом всього президентства.

Проте Ющенко встиг дуже багато зробити для зміцнення самосвідомості українців. Власне, президентство Порошенка багато в чому ґрунтувалося на досвіді Ющенка. Зрештою, коли стався реванш і українці обрали президентом Януковича, Україна вже була не тою що у 2004 році. Історію було вже не змінити.

Ми не знаємо ще всього, що сталося у часи Ющенка, – вир подій не дозволяє нам спокійно проаналізувати його спадщину. Але я переконаний. Підручники історії майбутнього назвуть двох президентів-патріотів нашої епохи – Петра Порошенка і Віктора Ющенка.

З Днем народження, ювіляре!

Автор