Вісті з фронтів. 27.08.2023
Отже, ЗСУ розпочали бої за оволодіння першими позиціями головного рубежу оборони противника на Токмацько-Мелітопольському напрямку.
На даний момент у мене немає конкретних верифікованих даних про їх перші результати. Але за цілим рядом, як то кажуть “повідомлень з місць” моїх читачів, передовим підрозділам ЗСУ вже вдалося принаймні на одній ділянці вклинитись на глибину до 1 км у першу позицію головного рубіжу оборони противника.
Зі зрозумілих причин я не можу називати, де саме, але той, хто слідкує уважно за моїми дописами, думаю, цілком здатний догадатися самостійно – в якому районі, на якій ділянці й напрямку якого населеного пункту це відбувається.
Краще спробуємо зрозуміти, як може діяти противник у даній ситуації, й в чому може полягати його реакція на останні події.
Перше, що кидається у вічі, й про що я написав у позавчорашньому огляді, – досить нервовий характер першої реакції командування противника. Що, в свою чергу, вилилось у намаганні стягнути в район с. Новопрокопівка, а також на флангові ділянки цього району, максимально можливу кількість більш-менш боєздатних сил і засобів, які ще є у розпорядженні російського командування на даному напрямку.
В тому числі, це стосувалось сусідніх ділянок Василівського напрямку. Зокрема, звідти противник підтягнув:
– 810-у окрему бригаду морської піхоти (обр МП), приблизно до 2-х батальйонів,
– 503-й мотострілецький полк (мсп), правда, не весь – до одного батальйону,
– 4-у військову базу (ВБ), до батальйону.
Після звільнення передовими підрозділами ЗСУ с. Роботине, очевидно, у бойових порядках противника по напрямку на с. Копані, як то кажуть, “образовалась брешь”. Тому що, по суті, звільнивши село, ЗСУ подолали локальні укріплення противника, які були якраз розташовані між ним і с. Копані (банально обійшли їх зі сходу), опинившись південніше них. І, відповідно, отримали можливість розвернутися своїм правим флангом у західному напрямку й розпочати наступ власне на с. Копані.
Саме через ці обставини противник розпочав переміщення своїх батальйонів з Василівського напрямку у район с. Копані. І зараз поспіхом за їх допомоги намагається організувати оборону між цим селом і вже звільненим ЗСУ с. Роботине.
Друге, навіть це на даний момент не є основною загрозою для противника. Найбільш неприємні для нього речі відбуваються трохи східніше – між с. Новопрокопівка та с. Вербове. Де за збігом обставин не тільки “опинились” перші позиції головного рубежу оборони противника, а й власне відбувається основне просування передових підрозділів ЗСУ у загальному, південному напрямку, яке противник, очевидно, поки що не може зупинити.
Три основні речі зараз “роблять нЄрвИ” командуванню противника, й до них, цілком ймовірно, може додатися й четверта, зокрема:
– Передові підрозділи ЗСУ наблизились до с. Новопрокопівка максимально близько (буквально до перших хат села у його північній частині їм залишилось подолати одне поле).
– Окрім цього, ЗСУ ну-у дуже активно й наполегливо витісняють підрозділи 201-го мсп противника з висот, розташованих північно-східніше цього села.
– Ну і с. Вербове. Точніше, той факт, що до нього ЗСУ залишилося вже меньше 2 км. Вихід передових підрозділів ЗСУ до цього села буде означати прорив першої позиції головного рубежу оборони противника.
– Четвертою може стати напрямок Мала Токмачка – Новофедорівка, де ЗСУ останнім часом також активізувалися вздовж дороги Н-08.
Тож яким чином противник намагатиметься зупинити подальший розвиток ситуації на цьому напрямку у негативному для себе ключі? А він вже реагує:
1) Напрямок на м. Пологи, північніше с. Вербове (с. Новопокровка та ділянка між дорогами Н-08 та Т-08-15). Командування противника розгорнуло головні сили 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) – 56-й та 108-й дшп, підсилені зведеними тактичними загонами 22-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП). Головне завдання – не дати передовим підрозділам ЗСУ просунутись до рубежу с. Новофедорівка – с. Вербове, а також утримати район с. Новопокровка.
2) По головному рубежу оборони та безпосередньо напрямок на с. Вербове та с. Новопрокопівку прикривають головні сили 42-ї мотострілецької дивізії (мсд), її 70-й та 71-й мсп, посилені цілим “розсипом” батальйонів типу БАРС та залишками 1430-го та 1441-го мсп ТрВ (в основному на флангах).
3) Нещодавно переміщенний на цей напрямок 201-й мсп противника зараз виконує часне, але досить важливе завдання – вчепився у висоти північно-східніше с. Новопрокопівка й намагається їх утримати за будь-яку ціну. Й це цілком зрозуміло – зайняття їх передовими підрозділами ЗСУ ну-у дуже ускладнить противнику організацію всієї оборони на самому загрозливому для нього напрямку.
4) Також очевидно, що у весь свій зріст перед командуванням противника постала проблема – чим, як і де саме зайняті позиції головного рубежу оборони. В основному, через те, що ЗСУ постійно розширюють своє “вклинення”. Зараз противник на відповідних ділянках вже зайняв їх, тими силами та засобами, які мав у соєму розпорядженні, зокрема:
– батальйон 100-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр) разом із батальйоном БАРС-3 намагаються правіше 201-го мсп, вже на головному рубежі оборони стримати це розширення.
– 417-й окремий розвідувальний батальйон (орвб) розгорнувся в районі с. Вербове та його околицях, очевидно, саме на головному рубежі оборони
– підрозділи 291-го мсп та 249-го омтп СпП, очевидно, також зайняли позиції на головному рубежі оборони противника південно-західніше с. Новопрокопівка (приблизно в районі с. Ільченкове).
Як бачимо, сил і засобів у противника для того, аби просто “зупинити” просування ЗСУ у бік Токмаку, не так вже й багато.
Думаю, головне питання полягає в іншому – як він ними скористається. Й чи знайде російське командування протягом найближчого часу щось “суттєве”, аби утримати головний рубіж оборони. Бо, “тріск” в районі Новопрокопівки та Вербового вже досить чітко чутно у Токмаку.
