Вісті з фронтів. 15.07.2023
“Над Лиманом тучи ходят хмуро…”, але край цей зовсім не охоплений суворою тишею…
На Лиманському напрямку ситуація продовжує залишатися вкрай складною, очевидно, командування військ противника прагне нанести поразку передовим підрозділам ЗСУ на цьому напрямку та відновити рубіж оборони принаймні по річці Ч. Жеребець, а також звернути оборону ЗСУ вздовж р. Сіверський Донець на всій протяжності від с. Білогорівка (верхн.) до с. Дронівка. й таким чином по суті ліквідувати північний фас Сіверського виступу ЗСУ.
Тож, думаю, варто придивитися, які сили та засоби має у своєму розпорядженні противник для такого роду екзерсисів на цьому напрямку.
Основу військ противника, які діють на Лиманському напрямку, складає угрупування військ (УВ) противника “Центр”.
1. Спочатку декілька загальних цифр про це угрупування:
– особового складу (без резерву) – 59 122 в\сл,
– танків – 413 одиниць,
– бойових броньованих машин (ББМ), включаючи бронеавтомобілі та МТ-ЛБ – 922 одиниці,
– артилерійських систем (калібром 100-мм та вище) – 428 одиниць,
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 164 одиниці,
– пускових установок (ПУ) тактичних та оперативно-тактичних ракетних комплексів (ТРК\ОТРК) – до 16 одиниць, за іншими даними – 8.
Особливістю данного угрупування є наявність у його складі вагомого резервного компонента, цілком співставного за обсягом із повнокровною мотострілецькою дивізією, зокрема до його складу входять:
– мотострілецьких полків (мсп) – 2,
– мотострілецьких полків територіальних військ (мсп ТрВ) – 2,
– резервних полків (навчально-бойових) – 2.
2. Основу, так би мовити “фундамент” УВ “Центр”, яке у порівнянні з іншими УВ противника діє на порівнянно вузький смузі (умовно від м. Сватове та його околиць до м. Кремінна та околиць), складають війська двох об’єднань – 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) Західного воєнного округу (ЗВО) та 41-ї ЗВА Центрального воєнного округу (ЦВО).
Окрім того, УВ “Центр” має у своєму складі незвично значні сили підсилення у вигляді частин і підрозділів армійського корпусу (3-го АК) та 2-х окремих з’єднань – 90-ї танкової дивізії (тд) та 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) повітряно-десантних військ (пдв), а також принаймні зразу 2-х окремих бригад спеціального призначення (обр СпП) – 3-ї та 24-ї.
Загалом, перераховувати їх всі я не буду, їх тут ну дуже багато, адже тільки одна 20-а ЗВА тут зосередила і розгорнула полки та батальйони обох своїх дивізій – 3-ї та 144-ї мсд, а ще 41-а ЗВА, цілий армійський корпус і ще 2 окремі дивізії та безліч частин і підрозділів територіальних військ, але у кількісному вимірі це виглядає наступним чином:
– окремих мотострілецьких бригад (бригад СпП) – 8,
– мотострілецьких, танкових та десантно-штурмових полків – 13,
– мотострілецьких полків ТрВ – 9,
– окремих танкових батальйонів – 1,
– окремих мотострілецьких батальйонів ТрВ – 2,
– зведених тактичних загонів батальйонного рівня, включаючи “добровольчі” та БАРС – 8.
Угрупування артилерії та ракетних військ противника на цьому напрямку також виглядає достатньо потужно, зокрема:
– 448-а окрема ракетна бригада (оркбр), за певними даними, має на озброєння одночасно як ОТРК типу “Искандер-М”, так і ТРК типу “Точка-У”,
– 236-а артилерійська бригада,
– 120-а артилерійська бригада,
– 275-й самохідно-артилерійський полк,
– 400-й самохідно-артилерійський полк,
– 99-й самохідно-артилерійський полк,
– 856-й самохідно-артилерійський полк,
– 1140-й артилерійський полк.
І це не враховуючи штатних артилерійських засобів мотострілецьких, танкових і десантно-штурмових полків та бригад, розгорнутих також на цьому напрямку.
Таким чином, як бачимо, на порівняно вузькій смузі противником розгорнуті війська (сили) зразу 2-х загальновійськових армій (ЗВА) + 1 армійського корпусу та 2-х дивізій (причому одна з них танкова, а інша – десантно-штурмова). Загалом – 21 формування рівня бригада\полк, причому майже всі вони старі “кадрові” (й це без врахування ТрВ та резервів) + досить потужна артилерійська складова (причому переважно САМОХІДНА).
За рівнем і ступенем концентрації військ та щільності їх оперативної побудови УВ “Центр” явно переважає всі інші УВ противника (включаючи УВ “Восток”, яке нині діє на напрямку українського наступу) зі складу всієї “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД”.
Хоча за такою формальною ознакою як кількість особового складу (до 60 тисяч “тушок”) і поступається їм. Однак, якщо врахувати декілька факторів (ряд з яких я вже згадав вище), стає зрозуміло, що перед нами класичне оперативне угрупування військ з яскраво вираженими наступальними ознаками:
– ступень концентрації військ – явно аномальна,
– десант + танки, це навряд чи “виключно для оборони”,
– бойовий порядок обох ЗВА противника, розгорнутих на цьому напрямку, ешелонований, причому найбільш “перспективні” напрямки якраз і підсилені частинами та підрозділами танкової та десантно-штурмової дивізій.
– у смузі саме цього УВ противник активно нарощує можливості системи управління (зв’язку) та тилового забезпечення (окремої розповіді вартує історія відновлення противником рокад і комунікацій, включаючи переправи через р. Сіверський Донець),
– якщо згадаємо, що “трохи північніше” розгорнуте ще одне оперативно-тактичне угрупування військ противника зі складу УВ “Запад” (ще десь під 50 тисяч “тушок”), націлене на Куп’янськ, то загальний задум російського командування стає очевидним.
Підсумуємо…
Вони чекають слушного моменту та дуже сподіваються, що їх “колеги” на Півдні примусять Залужного таки “розпакувати” основну масу своїх резервів. І ось коли українські резерви почнуть рвати на Півдні “головну лінію” й застрягнуть там, вони сподіваються вдарити.
Поки вони “з’ясовують”, куди і як “бити”, покращують свої позиції на тактичному рівні та закінчують процес оперативного розгортання своїх ударних угрупувань (включаючи “допідготовлені” на білоруських полігонах резерви), створюють на майбутніх напрямках ударів розосереджену та приховану систему матеріально-технічного забезпечення (МТЗ).
Разом на Куп’янському та Лиманському напрямку (тобто ЗА річкою Сіверський Донець у північній частині Луганської області) противник зосередив під 830 танків, більше як 1.5 тисячі ББМ, десь 770 артилерійських систем та під 300 одиниць РСЗВ, а чисельність обох угрупувань разом вже сягнула більше як 100 тисяч “тушок”. І все це сконцентровано у смузі фронтом в 120 км по прямій. Тож ступень концентрації та оперативну щільність можете порахувати самі.
Думаю, зараз в російських штабах вирішують одне важливе питання, де саме краще сконцентрувати головні зусилля – ближче до кордону (Куп’янський напрямок) чи все ж таки варто вдарити на Лиман і Борову, а на Куп’янському напрямку організувати “допоміжні дії”.
Всі ці наміри та сподівання противника на літню кампанію у цій частині ЛБЗ може зруйнувати одна річ. Звісно, про неї ми зараз не будемо, але я чомусь впевнений, що так воно й станеться. Підставою для цього є той факт, що командування противника, проводячи підготовку до цієї операції, як на мене, допустило лише одну, але дуже важливу помилку. Хоча робило усе нібито вірно – поступово, приховано й “прикидывалось ветошью”.
Коріння цієї помилки знову ж таки містяться у звичній для російського командування тенденції – недооцінці свого противника (тобто ЗСУ) під час оперативного планування своїх дій. Вони знову відмовляють українському військовому командуванню у здатності мислити стратегічно та нестандартно. За що, скоріше за все, й поплатяться в черговий раз.
Фото: Facebook Валерій Прозапас
