Вісті з фронтів. 23.06.2023

1. Підрозділи 394-го мотострілецького полку (мсп) 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) ри-фи, які обороняються по рубежу Рівнопіль – Приютне, ймовірно, найближчим часом будуть вимушені таки залишити свої позиції в районі с. Рівнопіль та відійти на рубіж Приютне – Старомайорське.
Звісно, це може статися або сьогодні, або завтра чи навіть через кілька діб, але очевидно, що подальші намагання росіян утримати вищезазначений рубіж можуть їм коштувати дуже дорого.
Справа навіть не в тому, що їм вже зараз доводиться оборонятися в цьому районі, як то кажуть, “на всі три боки”, а в тому, що дорога на с. Старомайорське, судячи зі всього, вже перерізана передовими підрозділами ЗСУ.
Більше того, судячи зі всього, передові підрозділи ЗСУ вже навіть вийшли на північно-східну околицю самого Старомайорського (так само, як й на північну околицю Врожайного).
Тому спроби росіян оборонятися в районі с. Рівнопілля – це так само, як гарантоване самогубство досить екстравагантним методом. Але якщо в них це бажання настільки сильне, то, думаю, ЗСУ їм забезпечать успішне скоєння такого роду суіциду.
В цьому сенсі стягування російським командуванням у район північніше с. Старомлинівка у смугу оборони 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) додаткових сил навряд чи допоможе росіянам утримати с. Рівнопілля.
Адже очевидно, що підрозділи 70-го мсп та 37-ї омсбр противника більше стурбовані питанням “не прогавити” атаки з рубежу Новодонецьке – Новомайорське у бік с. Керменчик (що взагалі може призвести до того, що самі росіяни називають “обрушением отрезка фронта”).
Так, російське командування може, звичайно, перекинути на північ, в район Приютиного або навіть Старомайорського, 1-2 батальйони 336-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), розгорнутої по рубежу Ремівка – Володине. Але, тверезо оцінюючи обстановку, це навряд чи допоможе 394-у мсп утримати с. Рівнопілля, бо:
– На сьогоднішній момент доцільність утримання росіянами цього н.п. з тактичної точки зору виглядає, скажімо так, дещо спірною (хіба що російське командування хоче “добити” 394-й мсп та перевести його у розряд “небоєздатного формування”).
– Швидке переміщення 1-2-х батальйонів 336-ї обр МП у північному напрямку тут можливо виключно по обмеженим шляхам – або через Приютне, або через с. Завітне Бажання. В обох випадках цим батальйонам російських морпіхів доведеться здійснювати досить складні дії (марш та розгортання у бп) явно не тільки “під уважним наглядом” української тактичної розвідки, а й, безсумнівно, під інтенсивним вогневим впливом українських засобів ураження. Як показує практика, пересування росіян у щільних батальйонних колонах у 10-км тактичній зоні зазвичай закінчується, скажімо так, не зовсім здраво для них.
Тому, підсумовуючи, можна сказати так. З великою долею ймовірності українське командування, мабуть, було би тільки радо, якщо би росіяни “вперлися” й спробували утримати с. Рівнопілля за допомогою своїх оперативно-тактичних резервів. Причому в умовах, коли контроль над цим районом нічого принципово не змінює у загальній тактичній ситуації, особливо по дирекції Старомайорське – Старомлинівка.
Ну хочется їм побавитись у “ХероЄв Сталинграда”, ну то нехай бавляться, можуть навіть сюди спрямувати донецьких ментів із “Каскаду”, які все одно зараз тиняються без діла в районі с. Керменчик, зображаючи з себе “ключевой элемент обороны”.
2. Після позавчорашньої-вчорашньої спроби противника “страшно контратаковать” в районі Новопокровки по дирекції Новофедорівка – Мала Токмачка (наскільки я зрозумів, головним сенсом цього “геніального рішення” було гостре бажання командування противника зупинити просування передових підрозділів ЗСУ по напрямку на с. Роботине шляхом проведення такої собі “фланговой контратаки” ударному тактичному угрупуванню українських військ), йому все ж таки довелося зупинитися й “почесать свою репу”.
Бо вже вчора зранку стало очевидно, що ці спонтанні судоми навряд чи мають шанс досягнути поставленої мети (адже підрозділи 71-го мсп, підтримані рогозинськими “царськими песиками” (в оригиналі – “царскими волками”) у розмірі до батальйону так і не змогли просунутись з південно-західного боку у напрямку Новоданилівки на якусь більш-менш адекватну відстань). І таким чином, передові підрозділи ЗСУ, які в цей же час, в свою чергу, досить впевнено просунулись у смузі оборони 291-го мсп на південь, у бік того самого с.Работине, жодним чином не відчули для себе якусь флангову загрозу, яку, наскільки я розумію, повинні були їм створити ці “контратакуючі судоми”.
Цікаво, що російське командування, судячи зі всього, досить адекватно оцінює свої перспективи утримати рубіж Роботине – Вербове тими силами, які зараз оперують по цьому рубежу. Про це говорить той факт, що ЗА НИМ південніше закінчують розгортання батальйони 1430-го мсп територіальних військ (ТрВ), а в бойові порядки 291-го мсп, який обороняється в районі с. Роботіне, введені:
– зведений тактичний загін БАРС-3,
– моторизований батальйон “Восток-Ахмат”,
– там же фіксуються якісь “Бобры” (взвод-рота), озброєнні “Ланцетами”,
– в свою чергу, 417-й окремий розвідувальний батальйон зайняв позиції у с. Вербове (наскільки я розумію, у якості тактичного резерву).
Окремо варто сказати про сили та засоби противника, які зараз прикривають м. Пологи (мабуть, найбільш значимий разом з м. Токмак вузол оборони противника в першому ешелоні у Південній операційній зоні). З західного та північно-західного напрямку місто прикрите підготовленою смугою оборони, приблизно вона проходить через с. Івана Франка та с. Добрий Затишок і йде далі приблизно у північно-східному напрямку.
По рубежу Новопокровка – Новокарлівка – Багате – Мирне – Загірне – Дорожнянка – Марфопіль противник поставив в оборону досить значні сили, зокрема:
– 38-у омсбр,
– 69-у окрему бригаду прикриття (обрп),
– 64-у омсбр,
– 70-й мсп 42-ї мсд,
– та 177-й окремий полк морської піхоти (оп МП) 58-ї ЗВА.
Три перші – це по суті “основа” 35-ї ЗВА противника зі складу Східного воєнного округу (СхВО). На даний момент, окрім загибелі їхнього НШ внаслідок ракетного удару ЗСУ по армійському ППУ, нічого страшного з ними не відбувається.
Причому в той час, коли командуванню противника на флангах цього угрупування явно вже стає “сутужно” з резервами (інакше в першій лінії ми би не побачили різноманітні “чайні” батальйони, рогозінських песиків чи осетинських вата-довбнів в купі з “піцназьорскими” бригадами).
Логіку російського командування в цьому випадку десь зрозуміти можливо (гіпотетична втрата м. Пологи може бути ну-у досить болючою). Однак, утримувати у статичному положенні значні сили й засоби, яких явно забагато для оборони 1 (одного) нехай і крупного вузла оборони (м. Пологи), в той час коли на його флангах повільно, але досить впевнено, виникає, скажімо так, не сама краща ситуація, на мій погляд, є досить “дискусійним рішенням” з боку російського командування.
Так частково підрозділи 38-ї омсбр та 70-го мсп противника у цьому сенсі нещодавно все ж таки “зашевелились” (в районі Новопокровки). Однак, наскільки я розумію, командування російського УВ “Восток” поки що не вважає загальну динаміку розвитку ситуації у зоні своєї відповідальності настільки загрозливою, щоб “зрушити з місця” війська (сили) своєї 35-ї ЗВА. З формальної точки зору, це дійсно так (передові підрозділи ЗСУ поки не вийшли до головної лінії оборони противника ані на Мелітопольскому, ані на Бердянському напрямках).
Тим більше що загалом частини та з’єднання 35-ї ЗВА розгорнуті таким чином, що можуть почати швидко діяти як “ліворуч” (в лівий фланг угрупування ЗСУ, яке діє на Мелітопольско-Токмацькому напрямку), так і “праворуч” (відповідно, у праву бочину нашому угрупуванню, яке розгорнуте на Бердянському напрямку). Тобто для організації та проведення будь-якого значного удару (оперативного рівня) 35-а ЗВА противника розташована досить зручно. І загалом здається, що у своєму рішенні російське командування “цілком має рацію”.
Але як завжди є одне “але”…
Росіяни можуть банально “проспати” момент, коли настане цей умовний “час Ч” (момент вводу військ 35-ї ЗВА у бій) просто тому, що темпи просування ЗСУ на її флангах можуть різко зрости (а до цього все й їде). Більше того, очевидно, що в такому разі їм доведеться якось “ділити” ці сили та засоби (певну частину таки доведеться залишити на обороні м. Пологи) й, цілком ймовірно, їх може банально не вистачити для зупинки ЗСУ.
Підсумуємо…
Рішення російського командування у період підготовки оборонної операції в зоні відповідальності УВ “Восток” про розгортання в першому ешелоні оперативного шикування 58-ї ЗВА сил і засобів 35-ї, 5-ї ЗВА було відвертою оперативною помилкою (так, це дозволяло ущільнити бойові порядки військ, які оборонялись у смузі забезпечення та першій лінії оборони, але це ж саме різко звузило можливості російського командування швидко маневрувати своїми оперативними резервами, адже в такому становищі сектора та зони їх можливого швидкого застосування очевидно звузились. як це зараз можемо спостерігати на прикладі з 35-ю ЗВА).
На данному етапі це не зовсім очевидно. але якщо український наступ в Південній операційній зоні продовжиться (й більше того, зросте кількість напрямків і ділянок активізації ЗСУ), ця помилка обов’язково “вилізе назовні”.
Фото: Генштаб ЗСУ