«Patriot», «Кинджали» і російська брехня
Кирило Данильченко / Лівий берег
Про можливе ураження батареї ЗРК “Patriot” під час комплексного нальоту агресора на столицю 16 травня.
Навіть до доповідей наркоманів з МО РФ про п’ять знищених ЗРК і радар це було вкрай малоймовірно. Тому що “Кинджал” не має касетної частини – тільки “голову” з моноблока на пів тонни вагою.
Удар був би жахливий – Кременчук, Дніпро, та й удар по “Ретровілю” пам’ятають усі.
Дуже гучно, величезна вибухова хвиля, сотні відео і фото пошкоджень, пожежі – усе це.
Це було що завгодно, але не той спалах на відео, який міг бути збитою ворожою ракетою, подвійним пуском, падінням перехоплювача, збитим “Шахедом”, несходом перехоплювача тощо.
Але при цьому такі моноблоки працюють виключно для ураження штабів, складів, заглиблених арсеналів з ампульною системою.
Цінних, стратегічно важливих нерухомих цілей.
Загалом, “Кинджал” – це носій ядерної зброї, ніхто не буде за півтори тисячі кілометрів закидати суббоєприпаси, щоб уразити техніку на відкритих стоянках. Це як стріляти з гармати по горобцях.
Тобто потрібне пряме ураження – гарантія того, що ціль буде знищена. Це особливості бойової частини.
І ще тому, що ППО хоче жити – робить обваловку, облаштовує хибні позиції і маневрує.
Так, у столиці не так багато місць, звідки комфортно працювати ЗРК, але вони є. Десятки пустирів, парків, островів, недобудов, промки.
Зробити там запасні позиції, на які скакати після зльоту носіїв “Кинджалів” (20 хвилин на згортання) – не вища математика.
Основна проблема вразити ППО – це часовий лаг між розвідданими, даними із супутника, завантаженням польотного маршруту і зльотом з виходом у район стрільби із ситуацією на землі.
А вже після твердження МО РФ, що посеред міста-мільйонника, яке нашпиговане камерами та інтернетом, прилетіли кілька ракет і знищили саме декілька пускових, а не командний пункт чи РЛС, яка випромінювала, – зовсім наукова фантастика.
Удари такого масштабу неможливо було б приховати – вирви було б видно з космосу на будь-якій безкоштовній мапі, місто трясло б, шибки були б вибиті на багато сотень метрів навколо прильотів, пожежі гасили б до ранку.
І ні, неможливо, що по “Патріотах” відпрацювали, наприклад, спеціалізовані ракети проти радарів – мали прийти тільки “Кинджали” чи “Іскандери”.
Тому що, знову повертаємося до того, що таке батарея “Patriot”?
Це декілька пускових, командний пункт AN/MSQ-132 і радар AN/MPQ-64 “Sentinel”.
Радар повинен працювати, щоб наводитися на цілі, а от КП може нічого не випромінювати і бути замаскованим.
У PAC-3 також випробувано режим наведення з комутатора – з відв’язанням від радара батареї.
У ракет стоїть активна боєголовка, куди завантажують дані до пуску – якщо на всіх відео ми бачимо декілька десятків виходів, значить, AN/MPQ-64 “Sentinel” працює у штатному режимі, неможливо здійснити постріл без цих даних.
До того ж цей тип РЛС постачали нам весь 2022 рік – за відкритими даними, їх уже 12.
Це означає, що ми можемо робити мережу – гасити штатні “очі”, коли є ризик їх ураження, і давати координати зі стороннього радара.
Надворі 21 сторіччя – захищений зв’язок можуть роздавати не тільки “Старлінки”, але й дрони, чати цифрових рацій, він може підійматися віртуальними серверами в приватних мережах, реально зробити його фізично провідним, штатно в “Патріотів” – оптоволокно.
У місті масштабів Києва зв’язок неможливо придушити – це аксіома.
Кожна пускова батарея захищає коло десь 40 км по висоті і 60 км по радіусу у версії PAC-3 – пускові максимально розосереджені, щоб закрити більшу площу.
Тому що балістику добре перехоплювати на кінцевій ділянці траєкторії – розосередження в наших інтересах, навіть не в інтересах виживання, в інтересах перехоплення.
Згідно зі штатом США, “Месники” і ПЗРК перебувають у розпорядженні командира батареї, щоб захищати неповороткі пускові і радар. Станція управління боєм – це кунг на базі вантажівки, його взагалі реально загнати десь на підземну стоянку і давати команди по оптоволокну.
До того ж у Києві IRIS-T і NASAMS, “Гепарди” та пострадянське тактичне ППО.
Скільки “Шахедів” досягло хоча б межі міста під час кількох останніх нальотів?
Одиниці.
І це до передачі PAC-3, що може стріляти і більш ранніми осколковими ракетами від попередньої версії, котрі ефективні по аеродинамічних цілях, і кінетичними перехоплювачами одночасно.
Шанси, що тихохідні дрони в таких умовах (пусків ПЗРК з дахів, вогню малої зенітної артилерії, роботи секторального ППО) вразять ПРО, що може захищати саму себе, – примарні.
Що вразять одразу п’ять цілей – нульові.
Ракети проти РЛС повинні захопити випромінювання для отримання польотного завдання – але п’ять заявлених росіянами пускових не випромінюють нічого.
До того ж до останнього злітали протиракети – це означало, що ні КП, ні радар не придушені і працюють.
Будь-які спалахи з будь-якого відео означають, що точно не уражене управління – його не розміщують поряд з пусковими, це центр усієї павутини, комп’ютер повинен обрати саме ту ракету, яка вразить балістичну ціль з вищим шансом.
Висновок – ми повинні вірити людям, які офіційно знищили HIMARS більше, аніж нам їх дали? Вірити у те, що посеред столиці прийшли п’ять великих балістичних ракет, вибухнули, але ми всього цього не почули, не побачили в сотнях відео?
А “доводить” усе це одиничний спалах з камери.
Не повторний удар “Кинджалами”, який ми не змогли відбити, не ракети ППО, що розлітаються по Києву і вторинні детонації, не спалені пускові, котрі мусили б на тралах вивозити через усю столицю, не дані об’єктивного контролю, а слова наркомана Конашенкова.
Це забагато навіть для джентльменів, яким вірять на слово.
При тому, що навіть якби “Кинджали” долетіли – факт вибуху на землі не дорівнював би стовідсотково ураженню.
Пошкодження, про які писала CNN – це що завгодно, від уламків ракети чи “Шахеда”, до невиходу з контейнера перехоплювача і пошкодження запущеним двигуном.
Навіть погнута вибуховою хвилею антена.
Єдине, що реально гарантувати – гіперзвукові “Кинджали”, які не мають аналогів, не вдарили по землі (можете порівняти спалахи з реальними прильотами, наприклад, по Кременчуку), на відео ми бачили десятки випущених на перехоплення протиракет.
Де ж вони поділися – російські “Кинджали”? Можливо, розчинилися в повітрі, а можливо, ця зброя на інших фізичних принципах зробила гіперпросторовий стрибок. А можливо, була перехоплена і фрагментована на шматки. Але на 120% не знищила батарею розосередженої по мільйонному місту ППО.
