Кадровий голод МЗС

Безумовно, соціальні ліфти держслужби мають працювати. І свіжа кров у владних коридорах важлива. І прозорий уряд – це частина демократичних процесів.

Але не поділяю захоплення ініціативою шановного міністра закордонних справ Дмитра Кулеби «посли по резюме».

По-перше, це серйозна демотивація для самої дипслужби. Кар’єрні дипломати роками набувають досвіду, напрацьовують контакти, аби стати Амбасадором.

В МЗС є чимало фахових людей, які з подивом прочитали пост міністра про відсутність компетентних у службі і необхідність пошуку по інтернет саме послів. А чому б бажаючим доєднатися до української дипломатичної сім‘ї не почати з низових посад?

По-друге, світовий досвід говорить і про ефективність політичних призначень на посади послів. Україна також має подібний успішний досвід, наприклад, пані посол Маркарова. Але політичні призначенці повинні мати відповідні компетенції і досвід держуправління, знати не лише іноземну мову, але й країну перебування, мати довіру партнерів і фаховість.

Деякі останні посольські призначення влади викликають справедливу критику експертів.

І незрозуміло, чому міністр і ОП не залучають дипломатичний резерв, продовжуючи ділити дипломатів за партійними прапорами. Чи не посилюють посольства експертами аналітичних центрів, які всі ці роки працюють на дипломатичному фронті, адвокатують євроатлантичній інтеграції і посиленню України на міжнародній арені.

А от де б ідея залучити більше нових людей спрацювала добре – це розширення консульських служб, бо там зараз надвелике навантаження й катастрофічно не вистачає рук.

Я за сильну і фахову дипломатичну службу, надто багато сьогодні від неї залежить. Особливо від послів.

Фото: Facebook Дмитро Кулеба