Новий етап війни розпочнеться за кілька тижнів
Тетяна Гайжевська / Obozrevatel
Результат битви за Бахмут буде визначено найближчим часом. Усе залежатиме від того, чи угруповання українських військ у цьому місті матиме необхідне логістичне забезпечення і наскільки доцільним із військової точки зору буде його утримання. На сьогодні з двох шляхів постачання українських захисників у Бахмуті фактично залишився тільки один.
Уже у квітні може настати новий етап війни та новий потужний контрнаступ українських Сил оборони. Він буде пов’язаний із великою партією західних озброєнь, що прийде із підготовленими українськими екіпажами. Україна має право завдавати ударів по військових об’єктах на території країни-агресора Росії, до яких належать і центри ухвалення рішень, зокрема Кремль. Але питання про завдавання удару по Москві вирішуватиметься з урахуванням усіх факторів, які будуть наявні в конкретний момент. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– Тривають бої за Бахмут. За оцінками The New York Times, станом на 6 березня битва досягла апогею. Інститут вивчення війни повідомляє, що можливості ПВК “Вагнер” виснажуються, ворог кидає на штурм цього міста елітні підрозділи. Яким є ваш прогноз? Що буде далі?
– Далі буде прояснення цієї ситуації шляхом ведення бойових дій. Командувачі Сухопутних військ, Сил спеціальних операцій, президент як Верховний головнокомандувач провели засідання Ставки, де заслухали оцінки ситуації на цей момент, і прийшли до рішення, що ці позиції треба відстоювати надалі.
З військової точки зору це доцільно доти, доки українські сили утримуватимуть шляхи логістичного забезпечення бойових дій оборонців, які перебувають усередині міста Бахмут. Донедавна було два шляхи – з Часового Яру та з Костянтинівки. Однак у районі Часового Яру підірвали мости, ворог просунувся з північного сходу, щоб перерізати обидва ці шляхи. Шлях перебуває під вогневою дією ворога, тому виконання завдань ускладнюється.
Реально діяти залишається шлях із Костянтинівки через Іванівське. Наші оборонці відсунули ворога далі від цього шляху.
Проте противник розуміє важливість для себе Бахмута. Для ворога він має насамперед політичне значення. Для нас певною мірою також, але передусім ми оцінюємо військову ситуацію.
Думаю, протягом кількох діб (інтерв’ю записувалося 7 березня. – Ред.) буде зрозуміло, наскільки нам вдається підтримувати логістику та наскільки це доцільно. У самому місті наші відійшли на наступний рубіж зі сходу. Там наші Сили оборони ще можуть вести оборонні дії, якщо буде відповідне забезпечення, можливість вивозити наших поранених тощо.
– Питання з Бахмутом може бути вирішене протягом кількох діб?
– Так. Думаю, що так. Не більш як тиждень, і стане зрозуміло, у кого які можливості є, доцільність яких дій є для кожної зі сторін – утримувати, відстоювати позиції чи робити якісь інші дії.
– За оцінками низки аналітиків, питання кількох тижнів – наступ ворога та контрнаступ українських Сил оборони. По-перше, на вашу думку, якими можуть бути терміни цього нового етапу війни? По-друге, чим він може закінчитися?
– Визначальним фактором буде постачання важких озброєнь нашими партнерами та союзниками. Масоване постачання очікується у квітні. Причому, це має бути не просто озброєння, а вже з підготовленими екіпажами українських військовослужбовців.
Тут працюватимуть два чинники. Перший – проведення нами оборонної стратегічної операції на сході, завдання якої – зупинити просування противника, знищувати його живу силу й техніку і змусити перейти до оборони. Для цього потрібні сили. Ми бачимо, як важко це дається, на прикладі Бахмута.
Другий – формування відповідних резервів на основі озброєнь, які поставлятимуться, оцінка ситуації та завдання ударів по слабких місцях противника, проведення контрнаступальних дій із деокупації нашої країни.
– Сьогодні вже обговорюється питання про те, що буде після звільнення усієї території України, включно з Кримом. Чи вважаєте ви, що українським Силам оборони необхідно зайти на певну відстань углиб Росії, щоб убезпечити нашу країну від ударів із території РФ?
– Я вважаю, що ближче до цієї дати необхідно буде розглядати не лише дії оперативно-тактичного рівня, а й стратегічного. Потрібно оцінювати ситуацію, чи буде в цьому доцільність, чи ні.
Але треба розуміти, що Україна вийшла на європейський та світовий рівень. Відповідно до міжнародного законодавства, ми маємо на це відповідні права. Власне, це те, що ми робимо зараз – завдаємо ударів по російських військових об’єктах на території РФ.
Дивитимемося, як поводитиметься путінський режим чи інший, який прийде йому на зміну. Подивимося, в якій ситуації ми житимемо далі, бо, найімовірніше, потрібно буде підписувати відповідні документи.
Поки що ми ведемо розмову про припинення вогню. Щоб встановити мир, має відбутися зміна путінського режиму на адекватний демократичний. Звичайно ж, уявити таке поки що складно.
Наприклад, між Російською Федерацією та Японією досі не підписано мирного договору за підсумками Другої світової війни. Було припинення військових дій 1945 року, але миру так і немає. Японці відмовляються від підписання через те, що Радянський Союз захопив їхні території.
Думаю, весь світ із великою надією чекає на нашу перемогу, тому що вона дасть можливість багатьом країнам відновити справедливість у відносинах із країною-агресором.
– Уточнення. Ви вважаєте, що Японія отримає реальний шанс повернути Курильські острови, які свого часу захопив Союз?
– Так. Як і Молдова отримає шанс повернути Придністров’я, як і інші пострадянські країни, у яких Росія свого часу відібрала частину територій. Наприклад, Фінляндія може повернутися до кордонів 1939 року, і таке інше.
Звичайно, дуже важливо, як ці держави та народи скористаються цим шансом. Це важливе питання, тому що ця агресивна держава, Росія, захопила масу земель практично в усіх своїх сусідів.
– Ще одне уточнення. Ви сказали про удари по військових об’єктах на території Росії. З погляду міжнародного права, чи може Україна також завдавати ударів по центрах ухвалення рішень на території Росії, наприклад, по Москві?
– Центри ухвалення рішень належать до військових об’єктів, тому тут питання доцільності таких ударів на конкретний момент. Але не варто забувати, що в Росії є ядерна зброя – і що союзники, і ми самі не хочемо ядерної війни, яку вони можуть розв’язати. Крім того, наші союзники побоюються того, що через ескалацію війни їм доведеться залучити свої війська. Ми також зважаємо на цей фактор.
Тетяна Гайжевська / Obozrevatel
Колаж: Главред
