Вісті з фронтів. 11.02.2023

Отже, вони розпочали…

1. На Куп’янському напрямку противник з метою виходу на бар’єрний рубіж річки Оскіл розпочав наступальні дії в напрямку на Дворічне та Гряниківка, атакуючи з боку Лиман Перший та Тавільжанка, зокрема:

– до 2-х штурмових груп (загалом до мсв, без техніки, зі складу 138-ї омсбр 6-ї ЗВА) атакували передові позиції ЗСУ в напрямку Дворічне – Гряниківка, успіху не мали, відійшли.
– штурмовим загоном (загалом до мсв, без техніки, також зі складу 138-ї омсбр 6-ї ЗВА) проводив наступ на напрямку Лиман Перший – Гряниківка, успіху також не мав, відійшов.

Окрім того, противник значно “пожвавішав” на напрямку Куземівка – Стельмахівка, де протягом останніх 2 діб він активно проводить розвідку боєм. Зокрема, зафіксовано принаймні 2 спроби просунутись у вказаному напрямку силами до 2-х мсв, однак без підтримки бронетехніки. Внаслідок вогневого ураження противник був вимушений відійти на вихідні рубежі.

Очевидно, що найближчим завданням російських військ будуть 2 селища, які знаходяться на лівому березі р. Оскіл на Куп’янському напрямку та продовжують утримуватись ЗСУ, – Гряниківка та Масютівка.

Також, достатньо ймовірно, противник спробує перейти у наступ по напрямку Кислівка – Іванівка й далі на Степову Новоселівку, вздовж дороги Р-07. У цьому випадку його найближча ціль – вийти на рубіж Петропавлівка – Курилівка, тобто найближчі підступи до Куп’янська.

Але, на мій дуже упереджений та суб’єктивний погляд, основні свої зусилля противник все ж таки спробує зосередити на напрямку на Борову. Усе, що зараз він “демонструє” північно-західніше Сватового, скоріше за все, є намаганням прикувати до цієї ділянки основні тактичні резерви УВ ЗСУ, яке діє на Сватівському напрямку, й таким чином розв’язати собі руки для раптового й потужного удару на Борову.

На напрямку Кремінна – Лиман противник також достатньо активно пожвавився, намагаючись створити собі зручні умови для наступних наступальних дій у бік Лиману, Серебрянки. Тут досить інтенсивно противник задіяв підрозділи своїх пдв. Зокрема:

– Двома взводами (зі складу 104-го дшп 76-ї дшд) без підтримки бронетехнікою, але досить вперто атакував передові позиції ЗСУ по напрямку Площанка – Макіївка, успіху не мав, після вогневого ураження, під прикриття власного рідкого мінометно-артилерійського вогню відійшов на вихідний рубіж. Протягом доби атака повторювалась, ще принаймні 3 рази із тим же результатом.
– Ще 2 штурмові групи противника загальним обсягом до десантно-штурмової роти (також зі складу 104-го дшп 76-ї дшд) спробували атакувати по напрямку Кремінна – Серебрянка. І знову без підтримки бронетехніки шляхом прихованого зближення й раптової атаки з близької відстані – не вийшло. Після дочасного виявлення свого висування противник був вимушений в умовах інтенсивного вогневого ураження відійти на вихідний рубіж.
Але на напрямку Кремінна – Лиман противник дуже активно готується до наступальних дій, які, наскільки мені зрозуміло, повинні послідувати протягом найближчого тижня, не дивлячись на, м’яко кажучи, достатньо скромні успіхи у своїх попередніх “підготовчо-наступальних” заходах на цьому напрямку.
– Принаймні 1 мсб зі складу 428-го мсп 57-ї мсд ТрВ противник відвів з “Дібровського виступу” на південні околиці Кремінної й розгорнув його у бік Серебрянки.
– 2 мсб 124-ї мсбр також розгорнуті на цьому напрямку.
– Командування противника також ввело у бій на цій ділянці БАРС-13 (до повнокомплектного мсб) та зведений тактичний загін “Ахмат” (до мсб).
– Також південніше та південно-західніше Кремінної розгортаються як мінімум ще 2 дшб та пдб зі складу 76-ї дшд та 98-ї пдд.

Ну що, підсумовуючи по цьому напрямку (на Куп’янськ та Лиман), можемо констатувати, що командування військ противник приступило до наступного етапу реалізації своїх планів зимової кампанії – виходу на р. Оскіл та “повернення Лиману та Куп’янська”.

Головні дійові особи – угрупування військ (УВ) “Запад”, основу якого склали сили та засоби 2-х армій Західного ВО – 1-ї гв. ТА та 20-ї ЗВА, розгорнуті відповідно на Куп’янському та Лиманському напрямках, підсиленні цілим рядом частин та з’єднань – 6-ї ЗВА (ЗВО), 2-ї гв. ЗВА (ЦВО) та 41-ї ЗВА (ЦВО), а також 18-ї мсд 11-го АК.

Судячи зі всього, саме вся ця “банда” й спробує найближчим часом прорватися в Куп’янськ, Борову, Лиман та Ямпіль, діючи з рубежу Сватове – Кремінна. До речі, основна маса артилерії як 1-ї гв. ТА, так й 20-ї ЗВА ВЖЕ розгорнута на нових, ближчих до ЛБЗ вогневих позиціях і посилено “прикидывается ветошью”, ведучи пристрілку поодинокими знаряддям та установками, щоб не видавати свої позиції, що є дуже красномовним в плані підготовки до спроби організації та проведення масованого наступу.

Тож, думаю, й ми відповідно найближчим часом приділимо району північної Луганщини та південно-східної Харківщини левову частку нашої уваги.

2. Зважаючи на розвиток подій на Куп’янському та особливо на Лиманському напрямках, ситуація на Сіверському напрямку все більше набуває для противника характеру “кістка у горлі”. Я маю на увазі район Серебрянка – Білогорівка (верх) – Верхньокам’янське – Виїмка. Бо очевидно, що без взяття цього району під свій контроль будь-які наступальні дії противника як північніше (Лиманський напрямок), так і південніше (ділянка від Спірного до Веселого, й загалом у бік Слов’янська або Сіверська) будуть, скажімо так, пов’язані з дуже незручними траблами.

Так ще південніше (район с. Раздолівка) противнику вдалося просунутись і створити певну загрозу прориву до м. Сіверськ з півдня, але його подальші дії в цьому напрямку навряд чи будуть настільки успішними без оволодіння принаймні Білогорівкою, Верхньокам’янським та Виїмкою. Адже очевидно, що нікому “не посміхається” у самий відповідальний момент отримати “відчутний тичок” у свій правий або лівий фланг.

Саме тому “мобіки” 6-ї омсбр 2-го АК так вперто та завзято атакують Білогорівку, Верхньокам’янське та Спірне, зокрема:

– силами мсв за підтримки 2-х танків та 1 БМП-2 (зі складу 6-ї омсбр 2-го АК) противник атакував передові позиції ЗСУ по напрямку Лисичанський НПЗ – район північно-східніше Верхньокам’янського – безрезультатно, один танк отримав ушкодження від вогню ЗСУ. Далі “лугандійці” перегрупувалися й на цей раз вже без “броні” спробували атакувати по тому ж напрямку ще раз, але знову ж-таки з тим же результатом.
– силами неповної мср (також зі складу 6-ї омсбр 2-го АК) противника також атакував по напрямку Миколаївка – Спірне, безрезультатно.
– 2 штурмових загони зі складу пвк “вагнер”, разом десь приблизно на мотострілецький взвод, без техніки та при дуже рідкій артпідтримці спробували пробитися з позицій у “сумнозвісному” селищі Сакко і Ванцетті у північно-західному напрямку від нього (як-то кажуть, “пішли у пустоту”). Після потрапляння під перехресний вогонь та добивання мінометами залишки повернулися назад.

Очевидно, що станом на сьогодні тактичне угрупування противника, яке діяло в районі Соледару, націлилось на Сіверськ і почало “забирати північніше”. Логіка такого рішення цілком зрозуміла – вийти на тили нашим підрозділам, які продовжують утримувати Білогорівку та Верхньокам’янське й таким чином створюють реальну загрозу Лисичанську й навіть Кремінній.

Пробившись на Сіверськ, командування противника розраховує “одним пострілом вбити двох зайців” – значно полегшити собі в подальшому наступ на Лиман (заодно знявши безпосередню загрозу Лисичанську), а також вийти на ближні підступи до Слов’янська та Краматорська зі сходу, тобто “повернутися” принаймні у “ситуацію з Ізюмом”, але на цей раз з іншого боку – з напрямку Сіверська (так, звичайно, зручніше, не треба форсувати Сіверський Донець).

Завтра розпочинаємо прийом запитань на передачу. 

Фото: Генштаб ЗСУ