Все буде добре!

Війна завершиться. Ще жодна війна не тривала вічно. Не знаю як. Не знаю коли.

Особисто я думаю, що наше командування побачило складності логістики в сезон багнюки і обрало на якийсь час зупинитися. Слушно – нехай русскіє в повній мірі насолодяться всіма привабами української зими – сирістю, багнюкою, інфекційними хворобами, ожеледицею, яку накриває дощ.

Я не сумніваюся, що ЗСУ знову підуть у наступ, і що завершиться війна повним визволенням України в кордонах 1991 р. З Кримом. А потім…

Після війни буде важко. В якийсь момент припиниться західна допомога в її нинішніх обсягах. Вата притихне зразу після визволення, але невдовзі відродиться під тюнінгом лівоти та борців за права трудящих. Тепер вони будуть всі за Незалежну Україну, але за Незалежну Україну за Винниченком: “Якщо Україна не буде соціалістична – не треба ніякої”. Ще велике питання, що краще.

Економіка України після війни лежатиме в цілковитій руїні. Проте. До справи встане український середній клас. Вже зараз ми бачимо, як на Київщині відновлюють виробництво підприємства, зруйновані русскімі. Навіть попри виключення світла. Те саме буде по всій Україні.

Захід продовжуватиме нам допомагати з суто меркантильних міркувань. Ми – єдина держава східних слов’ян, яка обрала західний вектор розвитку. Ми для них місток в Білорусь і Росію.

А далі? Далі буде все так, як у вже зрозумілій нам капіталістичній реальності. Хто як дбатиме – той так матиме. Хтось кидатиметься реалізовувати проекти, створюватиме робочі місця і звісно матиме гроші для відпочинку в Альпах або на Балі. Хтось десятиріччями ходитиме на роботу з 9-ї до 18-ї, і в тому, що його життя ніяк не кращає, звинувачуватиме уряд і багатіїв. Хтось надаватиме сервісні послуги і відкриватиме для себе нові технології. Хтось вважатиме, що йому всі винні.

Свобода – кожен собі обирає сам.

Але дещо зміниться. З’явиться дещо, що допоможе доволі швидко відновити всю шкоду завдану русскімі та повести Україну вперед.

Добряче побільшає українців, які точно знатимуть, що Україна їм потрібна. Навіть така. Яка завгодно. Але Україна. Ці люди за Україну вже воювали, іншому комусь розкажіть, що це просто. Ці люди вже були на Заході, вже мали змогу там лишитися і вже повернулися. Ці люди щиро бажатимуть бачити навколо себе Україну своїх мрій. Квітучу. Привітну. Заможну. Ці українці працюватимуть для цього.

Наше майбутнє дивовижне. Таке саме дивовижне, як у всіх країн, що порвали з осоружною московською імперією. Погляньте на Фінляндію. На Польщу. На Румунію. На країни Балтії. Наш шлях – з ними.

До чого я пишу це? Сьогодні Різдво Христове. А Різдво – це свято життя. Свято таїнства народження нового життя. Нового шляху. Нових звершень. Від часів Другої Світової війни Україна не була в такій скруті, в якій вона зараз.

Проте. Коли найбільш холодно? Перед світанком. Світанок буде. Війна завершиться нашою перемогою. І наше майбутнє буде дивовижне.