Вісті з фронтів. 21.12.2022
1. В районі північно-східніше Соледару, вздовж дороги Бахмут-Лисичанськ тривають напружені бої. Противник явно намагається таким методом забезпечити більш-менш надійний шлях постачання та підвозу своїм передовим підрозділам, які закріпилися в районі Яковлівки. Адже село, по суті, розташоване на трасі Т1302 Бахмут-Лисичанськ, інших доріг з твердим покриттям навколо нього немає. Тому в умовах зимового потепління підвезти щось значне або навіть перекинути техніку на цю ділянку іншим шляхом, наприклад, через Володимирівку або Трипілля, просто неможливо.
Відповідно, противник постійно атакує в районі Берестового та Білогорівки, намагаючись взяти під надійний контроль ділянку Т1302 північно-східніше Яковлівки, щоб мати можливість таскати свій крам до Яковлівки північним шляхом. У разі невдачі противника ті вагнерівці, які прорвалися до Яковлівки, очевидно будуть приречені – цей прорив стане для них своєрідними воротами у пекло.
2. В районі південно-східної та східної околиці Бахмуту тривають жорсткі ближні піхотні бої. Після того, як противник досягнув кварталів приватного сектору Бахмуту, темпи його просування суттєво впали, а на окремих ділянках ЗСУ взагалі спромоглися відкинути противника контратаками.
Як виявилось, “вагнер” та донецько-луганські “мобіки” для високоінтенсивних боїв в міський забудові не дуже підходять. Особливо коли їм доводиться атакувати. Роблять це вони достатньо незграбно, знову спираючись на “масу” та безперервність, майже так само, як й на відкритій місцевості.
3. На ділянці від с. Піски до с. Каштанове (район південніше Авдіївки) намагаються наступати підрозділи 1-го АК, зокрема:
– 11-й омсп (1-й та 2-й мсб полку),
– ошб “Сомали”,
– 1-а омсбр (2-й та 3-й мсб бригади, 1-й – перекинуто на Сватівський напрямок),
– 185-й омсб,
– об СпП “Пятнашка”,
– 2-й сб ТрВ,
– 9-й мсп.
3-й об СпП, орб “Спарта” та загін “Шторм” відведені на доукомплектування та відпочинок після запеклих боїв в районі Опитного та Водяного.
У другому ешелоні розгорнуті 1117-й та 1539-й осб МР 1-го АК. Наступальні дії противника на цьому напрямку підтримуються артилерійським вогнем підрозділів 238-ї абр.
Варто зауважити, що всі представлені підрозділи хоч і “вважаються” формально батальйонами, але насправді значно недоукомплектовані. Внаслідок втрат і чисельних відмов о/с виконувати бойове завдання ці підрозділи по БЧС більш точніше відповідають підрозділам рівня рота.
Наявних на цій ділянці підрозділів противнику вистачає тільки для оборони, а для ведення наступальних дій командування противника вимушене формувати так звані “зведені групи” з найбільш боєздатних залишків цих “батальйонів”. Таким чином підрозділи змушені постійно переміщати частину о/с на сусідні фланги з метою посилити наступальні дії, в результаті чого їх власний бойовий потенціал постійно зменшується.
Очевидно, що при збереженні цієї тенденції момент вичерпування наступальних можливостей цих підрозділів явно “не за горами”. Справу можливо поправити шляхом одномоментного суттєвого поповнення (доукомплектування) їх о\с, але справа полягає в тому, що командування 1-го АК не має вагомих власних резервних можливостей для цього. По суті, підготовленого о\с, здатного впродовж тривалого часу вести бойові дії високої інтенсивності, в корпусі просто немає.
В свою чергу, російське командування у цьому плані також має певні обмеження, бо не може “безмежно” розтягувати свої сили та засоби і “перекривати” у цьому відношенні ще й ділянки відповідальності “союзних корпусів”.
Тому найближчим часом, звісно, певне підсилення наступаючих тактичних груп противника на власне Донецькому напрямку цілком можливе, але навряд чи воно буде носити якійсь кардинальний характер.
3. На Мелітопольському напрямку противник продовжує підсилення свого угрупування військ (УВ). Протягом 2-х останніх діб фіксувалося переміщення через Мелітополь у бік Токмаку та Василівки до танкової роти (8 одиниць танків) 122-мм габтр на Д-30 та реабтр (6 одиниць 122-мм РСЗВ БМ-21 “Град”). В районі самої Василівки фіксується 2 мср на БМП-1,2 у русі в північно-східному напрямку.
У районі Енергодар – Велика та Мала Білозерка – Токмак – Василівка – Дніпрорудне противник підсилює фільтраційний режим. Після декількох достатньо вдалих дистанційних уражень ЗСУ об’єктів противника на Мелітопольському та Бердянському напрямках відповідними засобами в тактичному та оперативно-тактичному тилу УВ противника (ППУ, КП, місць складування боєприпасів та ОВТ) командування військ противника дійшло висновку, що тут мало місце “наведение и корректировка средств поражения противника (тобто, ЗСУ) украинским террористическо-националистическим бандподпольем”.
Відповідно до цієї “світлої думки” противник вирішив у районах усіх більш-менш великих населених пунктів (Токмак, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Дніпрорудне, Василівка, Чернігівка, Приморське) провести “фільтраційно-загороджувальні заходи у посиленому режимі”, а також задіяти додаткові заходи з маскування та приховування важливих об’єктів і місць розташування своїх частин та підрозділів.
4. Станом на 21 грудня 2022, територія Білорусі:
– 22 грудня запроваджується тимчасове обмеження на в’їзд, тимчасове перебування та пересування у прикордонній смузі в межах Лоївського, Брагинського та Хойніцького районів Гомельської області. У зв’язку з цим варто зазначити, що з відкритих джерел стало відомо про прибуття у цей район найманці ПВК “Ліга”, що входить до складу ПВК “Вагнер”. Очевидно, що цей пригожинський “спецназ” опинився тут зовсім не випадково.
Вони поділені на дві групи по 80-90 осіб та прибули до району села Крупійки (Лоївський район, Гомельська область) для виконання завдань у рамках “російсько-білоруського співробітництва в оборонній сфері” (але чомусь саме у районі ДКУ). У їхньому розпорядженні знаходиться легкоброньована техніка та вантажні автомобілі, що тентуються. Ці групи також посилено інженерними підрозділами.
Тому ймовірність провокацій і організації “агресивних актів з боку України” у прикордонній смузі явно різко зросла.
– 20 грудня о 06:20 в Вітебській області на залізничній станції “Заслоново” було помічене відправлення ешелону військової техніки зс рф. Техніка раніше розміщувалась на полігоні “Лепельський”. Ешелон складався з 51 вагону, серед яких 46 вагони-платформи з технікою: 31 танк Т-72Б3 та Т-80, 13 “Уралів”, 1 БТР-80 та 1 гусенична інженерна машина. Також було причеплено 3 вантажні вагони (зі спорядженням та боєприпасами) та 2 пасажирські вагони, в яких перевозилося близько 100 осіб особового складу. О 05:30 21 грудня на залізничну станцію “Полонка” прибув цей ешелон. Ймовірно, техніка буде переміщена на полігон “Обуз-Лісновський”, де дислокуються зс рф.
Очевидно, що російське командування поступово доукомплектовує свої підрозділи зі складу так званого регіонального сумісного російсько-білоруського угрупування військ (УВ) штатним ОВТ та поступово підтягує його у райони зосередження та розгортання частин і підрозділів 1-ї гв. ТА на території Білорусі.
Южный плацдарм.
Несмотря на появившиеся сейчас в открытых источниках домыслы о том, что российские оккупанты готовятся к жесту доброй воли в Запорожской области, никак не могу разделить эти эмоции с авторами их ретрансляции.
Напомню, что когда россияне готовили бегство с правобережья Херсощины, я регулярно указывал на отчётливые признаки этого процесса, в то время как большинство говорили о некой ловушке, хитром плане оккупантов и прочем чего-то там.
Меня не смущал тот факт, что я был в критическом меньшинстве, что меня, в принципе, никогда не смущало. И в данном случае вместо радостного подтверждения факта подготовки оккупантами путей отхода я вынужден констатировать то, что таковых признаков нет.
Даже то, что сейчас происходит на левобережной части Херсонщины, не является актом доброй воли, а отводом подразделений с целью минимизации потерь РОВ в 20-километровой операционной зоне артиллерии ВСУ.
Но вернёмся к Запорожской области.
В настоящее время, общая численность группировки РОВ в данной локации превысила 20 БТГр, часть из которых даже прошли ротацию и обновили боеспособность. В непосредственной локации проходит подготовка линий обороны и возведение оборонных рубежей.
Создаётся впечатление, что весь оставшийся у РОВ на Южном плацдарме артиллерийский потенциал концентрируют по линии соприкосновения в Запорожской области. Концентрация ведётся в направлении Василевки и Токмака, при том что с артиллерией у РОВ в целом проблема.
Проблема заключается в пропорциональном отсутствии количества стволов на необходимый фронт покрытия, а также остром дефиците боекомплекта, не позволяющем эффективно применять даже это ограниченное число единиц.
Российское командование прекрасно понимает, что Запорожская область – это ключ к освобождению Юга, и просто взять и помахать ручкой – нет, в данном случае они этого делать не станут. Если только…
Если только в ближайшее время они не смогут всю эту биомассу обеспечивать силами и средствами для поддержания оборонных действий. А причиной тому может стать неожиданная потеря логистики через ВОТ Крыма на материковый Юг Украины.
Подобный сценарий вполне реалистичный, но пока не реализуемый по ряду временно существенных причин, но вполне решаемых при желании и в перспективе. Однако в настоящее время он не реализован, и говорить о чём-либо рано.
А потому, как бы кому того не хотелось, но в ближайший месяц, а возможно и полтора, мы на Запорожской локации не увидим серьёзных намёков на разного рода жесты доброй воли. С другой стороны, весьма неоднозначной остаётся операционная зона левобережки.
Дело в том, что пока будет дозревать Запорожская локация, именно левобережка Херсонщины может привлечь наше с вами внимание разного рода операционной активностью. Тем более что у РОВ там с каждым днём всё меньше фактор контроля ситуации на территории.
