Повертатися чи ні до плаваючого обмінного курсу?
Повертатися чи не повертатися до плаваючого обмінного курсу? Скоріше за все, це питання так чи інакше буде розглядатися наступного тижня на монетарному комітеті НБУ.
В Форбсі така цікава стаття на цю тему вийшла. Назвав би її навіть легкою провокацією, бо там звернулися до різних держорганів – Мінфіна та Мінеко, плюс до одного з нардепів. З питання, яке, взагалі-то, повністю відноситься до Нацбанку. До честі нардепа та міністерств, всі відповіли у стилі – “це справа Нацбанку, це його задачі, і він краще знає, що робити”. Бо дуже б негарно виглядало, якби хтось сказав щось інше. Тест пройдено 🙂.
Якби я там, на монетарному, голосував, на тут і на зараз, проголосував би проти.
Чому?
1. Технічне. Курс у нас визначає – офіційно – міжбанківський ринок. Нацбанк його – офіційно – не встановлює, а “фіксує”, за підсумками заявок/торгів на ринку. Міжбанк у нас і до війни був досить-таки неактивним за обсягами торгів, і там ще домінували, що логічно, держбанки. Тому навіть тоді НБУ по факту міг впливати на курс, хоча й, звичайно, від того відхрещувався, і правильно робив. Зараз обсяги міжбанку десь в 4 рази менші, ніж були до початку повномасштабного вторгнення. Це до того, що досить важко на такому невеликому ринку знайти дійсно рівноважний ринковий курс. Фактично, якщо повертатися до плаваючого курсу, все одно він буде “умовно-плаваючим”, де і Нацбанк, і держбанки зможуть на нього впливати.
2. Макроекономічне. Невелике доповнення до попереднього пункту. Плаваючий курс логічний та правильний в умовах вільного руху капіталу. Або можливостей для вільного руху капіталу, коли немає обмежень. В нас обмеження є. І це ключове: бо якщо їх не буде, то рух капіталу буде лише в одному напрямку – з України. Тому фактично в цих умовах немає якогось “ринку”: вся валюта, що заходить в Україну, – це міжнародна допомога, немає припливу приватних коштів – тож немає ринку.
3. Поведінкове. Відпустити курс зараз – це дуже висока ймовірність паніки. Економічні агенти, насамперед, населення, це сприймуть як сигнал до подальшого зростання курсу. Куди він може злетіти, питання дискусійне. Може й не злетіти. А може піти в небо. Це ризик.
4. Поведінкове 2. Ми – населення, ринок, бізнес – вже звикли до певної рівноваги. За трьох курсів – офіційного, карткового, готівкового. Це нестійка конструкція, але до неї призвичаїлися. Чи варто ламати її тут і зараз, збільшувати невпевненість тут і зараз? Мені здається, ні, бо невпевненості останнім часом і так побільшало. Обстріли, відключення, очікування нових обстрілів та блекаутів. Поки до цього не призвичаїлися. З часом призвичаїмося. Та поки що це в процесі.
5. Макроекономічне-2. Погляд зверху. Плаваючий курс логічний, коли є стабільність та передбачуваність надходжень валюти та чинників, від яких воно залежить. Своїми словами: що треба робити, щоб валюти заходило більше, що треба, щоб менше. Ми зараз не можемо прорахувати ані те, ані інше. Скільки буде міжнародної допомоги – точно невідомо. Як впливати на приплив капіталу, валюти в Україну від приватних інвесторів? Наразі ніяк. З часом воно зміниться. Але зараз дуже велика непередбачуваність – що з економікою, що з галузями (головне – з енергетикою, далі – з усім тим, що від неї критично залежить, і що не так критично), що з міграцією, чого чекати наступного року, зростання чи падіння.
Тобто, якщо резюмувати. Плаваючий курс треба повертати, і він повернеться. Але саме тут і зараз це ще не на часі.
Звісно, це суто особиста думка, десь така, як би сказав на комітеті. Готових, однозначних та простих рішень, істини в останній інстанції в мене немає, бо одна людина, якою б фаховою вона не була, тут не може дати однозначного висновку та зважити всі за та проти, для того й комітет працює як дискусійний орган.
