Перші роки по звільненні Криму

Алі-Мореплавець

По морю розкидано 500 санаторіїв (цифра приблизна), я не рахую міні-пансіонати на десяток-два ліжок, а лише великі.

Значну частку з них слід зробити на кілька років школами-інтернатами для дітей, чиї батьки загинули, поранені або не можуть бути з ними. Поруч слід виділити санаторії для постійного проживання родин ветеранів.

Не всім море корисне – в кого є натяки на хвороби легенів, туберкульоз і т.і., тим навіть шкідливе. Але по степовому Криму знайдеться ще близко сотні неморських санаторіїв. Їх треба розподіляти з такою ж метою.

Літній сезон доведеться тимчасово забути. Людям треба оздоровлюватись круглий рік, а не в самі спекотні місяці.

Біженців треба селити масово і компактно, щоби вони задавали тон у громадах, набували прав голосу, починали впливати на “загальні настрої”.

Особливо зверну увагу на необхідність санаторіїв для поранених одиноких ветеранів – у кого нема ні жінки, ні дітей. Їм краще триматися поруч, бути начеку навіть хворим. Легкі наглядатимуть за важкими, як добрі товариші.

Слід заздалегідь складати категорії осіб, які тимчасово або навічно оселяться в звільнений Крим, подбати про гарну організацію, охорону, правила безпеки і їхню роль у суспільстві.

Паралельно цьому – робота над законодавчим оформленням Кримського Юрта, національної автономії кримських татар, караїмів і кримчаків з політичним превалюванням корінних народів і представництва українців.

Вже тепер в тилу слід провести організаційні заходи, щоби в цих народів були розгалужені представницькі органи подібні до Меджлісу і Курултаю.

В перші роки ці органи майже повністю складатимуться з тих, хто уник окупації, і обиратимуться також на вільній землі. Потім поступово в нові вибори втягується частка населення, що перебувала під окупантами.

Автори