Вісті з фронтів. 26.07.2022
За кавунами, або “Ніхто не бажав відступати”
– У районі с. Андріївка (Херсонський напрямок) дві штурмові групи 237-го десантно-штурмового полку (дшп) 76-ї гв. дшд потрапили у засідку одного з підрозділів Сил оборони України. В результаті бою, противник поніс суттєві втрати у живій силі. За думкою російського командування, десантники понесли втрати через “недостовірність доповідей з місця щодо реального розташування лінії фронту та позицій українських військ”.
Загалом, протягом минулого тижня у смугу відповідалоьності угрупування військ противника “Юг” було перекинуто додатково ще до 3-х БТГр зі складу 76-ї гв. повітряно-десантної дивізії (пдд) противника та 98-ї гв. десантно-штурмової дивізії (дшд). В тому числі артилерійські підрозділи та засоби ППО цих з’єднань пдв.
Таким чином, враховуючи факт знаходження на Херсонсько-Бериславському плацдармі сил та засобів також 7-ї горної дшд (майже у повному складі), а також 11-ї дшбр, російське командування сконцентрувало на цьому напрямку найбільше угрупування власних повітряно-десантних військ, яке діє на території України.
– Для поповнення втрат своїх передових підрозділів у озброєнні та військовій техніці (ОВТ) на Миколаївському та Криворізькому напрямках командування противника розгорнуло декілька польових пунктів зберігання, поповнення та поточного ремонту ОВТ, на яких сьогодні знаходиться до 120-150 одиниць ОВТ (зокрема, до 84-86 одиниць БМП, БТР, до 34-36 одиниць інших ББМ, а також до 30-40 одиниць вантажного та спеціального автотранспорту). Принаймні, наша група (ІС) зафіксувала два таких пункту. Один – у районі Антонівського мосту, інший – на Кріворізькому напрямку в районі північно-східніше Милове.
Прикметно, що підрозділи військ противника, які прибувають у склад угрупування “Юг” з Луганського та Маріупольського напрямків в рамках підготовки противника до контрнаступальної операції Сил оборони України на Херсонському напрямку, вимушені частково тягнути з собою й несправне та пошкоджене штатне ОВТ. Такі факти фіксувались під час маршу підрозділів противника через Маріуполь, а також у ході їх пересування в районі Бердянська.
– Окрім того, й на самому Запорізькому напрямку в рамках підсилення свого угрупування військ командування противника також продовжує перекидати в цю операційну зону усі наявні в нього “під рукою” резерви. І зрозуміло чому.
Головним чином через події, які відбуваються в районі Щербаків, на напрямку Гуляйполе – Пологи, а також в районі Вугледара. Схоже на те, що командування військ противника особливо обнадійливою ситуацію на цих ділянках не вважає.
Принаймні, протягом останніх днів на Мелітопольскому та Бердянському напрямках противник почав зосередження та розгортання додаткових сил та засобів. Зокрема, в район Мелітополя прибуло до 2-х БТГр зі складу 810-й обр МП чф-а, а в районі Юр’ївка – Підлісне – Болгарка – Вячеславка розгортається ще одна мотострілецька БТГр противника (скоріш за все зі складу військ 58-ї ЗВА ЮВО) – до 20-и одиниць БМП\МТ-ЛБ, 15-16 БТР, 9 танків і 2 одиниці РСЗО БМ-21 “Град”.
Окрім того, як я вже писав раніше, завдяки перекиданню в район Василівки підрозділів пвк “вагнер” (принаймні, до 1-го “батальону”) та, як мінімум, 2-х мотострілецьких БТГр у район Токмаку, командуванню військ противника вдалося дещо ущільнити бойові порядки своїх підрозділів на напрямку Гуляйполе – Пологи та Щербаки – Мирне.
Ця стурбованість противника розвитком подій у Приазов’ї цілком можливо має певне підґрунтя та аргументацію. Адже в районі Вугледара українські війська нехай дуже повільно та поступово, нехай мінімально, але просуваються у бік Володимирівки й далі на “Лас – Волноваху”. В кінцевому рахунку вони можливо зможуть доповзти й до Графського та Зеленого Гаю. Щось подібне відбувається й в районі Полог та Щербаків.
Тому я цілком розумію, чому російське військове командування нервує та збирається підсилити свої війська як на Херсонському напрямку, так і на Мелітопольскому, а також у “предпіллі” Бердянська і Маріуполя. В першу чергу, за рахунок “оптимізації” угрупувань військ “Восток”, “Дон” та “Изюм”. Воно вперто не бажає “витрачати” свої резерви, сконцентровані у Білгородській області. І це не може не наштовхувати на певні роздуми.
– До речі, перед перспективою втягнутися у жорсткі оборонні бої на Півдні України командування військ противника також суттєво нарощує й повітряну складову свого угрупування, призначену для “забезпечення повітряного прикриття” своїх військ у цій операційній зоні.
Зокрема, на основних авіабазах, з яких діє оперативно-тактична авіація противника “по Півдню та Південному Сходу” – Таганрозький авіавузол та аеродроми у Саках та на Бельбеку (п-в Крим), противником зосереджено загалом до 34-35-и одиниць ударної авіації у готовності до нанесення БШУ.
Кількість тактичної авіації (безпосередньої підтримки військ), розосередженої по передових польових майданчиках підскоку, у Південній операційній зоні складає до 38-и одиниць вертольотів (з яких половина – це ударні вертольоти вогневої підтримки) та не менш як 20-22 одиниць штурмової авіації.
Й на останок…
За результатами обстеження мостових переходів через річки Дніпро та Інгулець на Миколаївському та Криворізькому напрямках, російське військове командування дійшло до висновку, що вони “цілком придатні до використання для пересування важкої бронетехніки”.
Шановні читачі!
Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.
Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.
Реквізити:
4731 2196 1439 9123 карта Приватбанку
PayPal: oksanam83@gmail.com
Фото: Генштаб ЗСУ
