Вони прийшли не за перемогами

Юрій Гудименко

Я так зрозумів, що на питання «коли закінчиться війна» відповідь «ніколи» вам не подобається (хоча це правильна відповідь, такий сюрприз). Тоді даю вам більш конкретну відповідь.

Війна закінчиться, коли ми їх усіх вб’ємо. І під «ми» я маю на увазі не тільки ЗСУ, не тільки Нацгвардію, прикордонників, Нацпол, СБУ і так далі. Під «ми» я розумію взагалі всіх українців.

Тому що росіяни прийшли сюди не за тим, щоб перемагати нашу армію. Вони прийшли сюди, щоб вбити нас усіх. А для того, щоб вбити нас усіх, їм спочатку треба перемогти нашу армію, ось і все.

Вони прийшли вбити всіх нас. Щоб цього не сталося, ми повинні вбити всіх їх. Дуже проста математика. Або/або. Або ми, або вони.

Саме тому «ми» – це ціла нація. І кожен із нас має долучитися. І задавати собі питання: «Що саме я сьогодні зроблю, щоб вбити їх усіх?»
Кину донат на ЗСУ? Супер!
Відвезу щось на фронт? Чудово!
Попрацюю як слід, щоб працювала економіка? Круто!
Напишу пост у фейсбук про те, що все пропало? Ні, якась х*йня, не треба так.

Ну, логіку ви зрозуміли.

«Їх» багато. Справді багато. І роботи в усіх нас буде дохріна ще дуже-дуже багато часу. І це буде важка робота. І не всі з нас побачать її результат. Але ми повинні її зробити.

Ми не обирали цю місію. Але так сталося. І тепер або ми, або вони. Давайте краще, щоб «ми».

А отже, треба ї*ашити. Щодня. Тож давайте ї*ашити, котики. Кожен день як в останній.
Їбаште, котики. Ведіть себе погано. І хай усе палає.

Цьом. Ваш я.


Фото на заставці: Сергій Нужненко / Радіо Свобода
«Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»