Війна. День 13. Запитання в соцмережах

Віталій Гайдукевич
“Чому ми не били їх на кордоні, а пропустили до столиці?” ©

21 століття – фронтових воєн за форматом Першої і Другої світових воєн більше не буде. Війна є мобільною і дорогою. Як в людях, так і ресурсах (особливо для агресора). Стримувати ворога на лінії кордону хай там що і вкласти в перші дні усі сили – не розумно. Тому (судячи з оцінок компетентних людей) ЗСУ пішли іншим шляхом – бити ворога в процесі пересування. Москалі йдуть дорогами, погано орієнтуються на місцевості, це дозволяє нашим їх громити, вимотувати, послаблювати «в путі». 13 день бойових дій показує – підхід працює, ворог без тилів, із шаленими втратами і без шансів на реалізацію задач. Що більше буде знищено живої сили і техніки рашистів, то надійніше ставиться хрестик на планах Кремля. Нам, цивільним, може бути щось не зрозуміло в діях ЗСУ, але наша задача допомагати їм і вірити – решту вони потім пояснять.

“Чому НАТО не хоче закривати небо?” ©

«Закрити небо» – це взяти його під збройний контроль військами Альянсу. Це десятки літаків, систем ППО, систем стеження, які постійно активні і постійно готові покарати того, хто порушив «закритість». Тобто в найпростішому розумінні закрите небо – це вступ НАТО у війну і перебирання відповідальності за усі військові і політичні наслідки. Альянс, природно, цей крок відкладає на ген-ген останні черги (коли і так буде зрозуміло, що Путін вже переступає кордони країн Балтії, скажімо). І ми не знаємо, за яких умов вони на цей крок зважаться.

Важлива деталь – таке закрите небо забороняє літати усім (!) і нам також. Чи потрібен нам САМЕ ТАКИЙ формат «закритого неба»? Навряд чи варто наполягати на тому. Судячи зі шматків публічної інформації, розглядають і інші варіанти. Це може бути передача комплексів ППО, літаків, систем стеження, тобто нас оснащують, а далі ми самі закриваємо, бо є чим. Сили НАТО ні до чого, а техніку ондо в криївках викопали… тю, там і не таке знайдеш.

Важливий нюанс – лідери країн НАТО зобов’язані ЛИШЕ власним громадянам і несуть відповідальність ЛИШЕ перед ними. І юридично, і фактично. На це в цивілізованому світі озираються. Відтак, обираючи між форматами, Альянс надасть перевагу посиленню ЗСУ перед безпосередньою участю в боях власних військ. Чи нас це влаштує? Припускаю, що цілком. Швидше б визначалися.

“Чому ми знаємо про розвиток подій «на фронті» лише уривками?” ©

Тому, що ворог теж читає наші новини і він не має знати, де і які ураження у нього вдалися\не вдалися, де йому готують пастку, чи де ми влупимо зненацька. Українська розвідка взаємодіє з розвідками західних партнерів, і ЗСУ намагаються вчасно реагувати на загрози. Від нас, цивільних, потрібно не показувати ніяких пересувань чи дислокацій і вміти читати між рядків. Наші втрати, наші успіхи – все це буде озвучено після перемоги.

“Як тримати себе в руках і не зірватися на сварки, розбірки і т.д.?” ©

Коротка «виграшна війна» у Путіна провалилася. В московитів починаються розбірки – хто винен, хто розказував байки, що Україна внутрішньо вже поламана і швидко впаде. Час (здається) поволі починає грати на нашу користь. Але це марафон, потрібно зберігати як сили, так і нерви.

Надзвичайно важливо покинути комплекси «а я без автомата досі» і усвідомити – користь країні можна приносити і без зброї, і в тилу. Країна потребує економіки, яка працює, яка забезпечує військо, яка має обіг коштів, яка має виробництва. Хто може повернутися до роботи\виробництва – має повертатися. Бути ефективним волонтером і жертвувати гроші на ЗСУ можна тоді, коли ти працюєш. Робота буде відволікати від постійного сидіння в новинах і регулярних нервів.

Ясна річ, все це переважно стосується областей, де немає боїв. Відповідні заклики вже прозвучали і з боку уряду, і з боку керівників обласних штабів оборони. Це правильний посил. І що швидше ми перебудуємо логістичні ланцюжки і запустимо те, що можна запустити, то надійніше забезпечення отримає наше військо. А забезпечення (подивіться на проблеми окупантів) – це ледь не друга важлива складова нашого успіху.

“Де отримати знання про деталі цієї війни? Кого читати?” ©

Читайте блогерів, експертів, які роками тримають рівень компетентності. Профільних авторів, які аналізують різні фрагменти навколишньої реальності. Наприклад, таких авторів на своїй сторінці регулярно репостить Василь Павлов. Хто шукає авторитетну розкладу по воєнних деталях армії агресора і т.д. – там є.

Намагайтеся зберігати холодну голову. Відкидайте емоцію в сприйнятті інформації. Якщо Ви не зрозуміли суть кимось написаного – перечитайте або перепитайте в автора, що він мав на увазі. Критичне мислення – це зброя. Думайте – це відкриє Вам повну картину, причинно-наслідкові зв’язки, пояснить складові нинішніх подій.

* * *

Будьте корисними там, де Ви є, і тим, що Ви добре можете. Якщо маєте можливість, встигайте відпочити, ПТСР у масштабах мільйонів людей – фіговий помічник. Підтримуйте біженців, вірте в ЗСУ. Світ змінюється, і, схоже, його змінюємо ми.

Ceterum censeo Carthaginem delendam esse / Карфаген має бути зруйнований.