«Свобода» безкарності за часів Зеленського
«Свобода» у часи Зеленського розуміється як можливість безкарно чинити будь-які злочини, якщо ти лояльний до влади
Вже неодноразово згадувалися випадки Татарова, Портнова, Трухіна, Єрмака, самого Зеленського.
Повною мірою це стосується і злочинів щодо журналістів.
Україна скочується все нижче у рейтингу міжнародної правозахисної організації “Репортери без кордонів” (RSF). У «Світовому індексі свободи преси 2021» Україна опустилася на 97 місце.
За даними моніторингу Національної спілки журналістів (НСЖУ), за 10 місяців поточного року на підконтрольній українському урядові території відбулося 59 інцидентів із застосуванням сили до представників ЗМІ під час виконання ними професійної діяльності. Фактично в Україні щоп’ять днів нападають на журналістів або пошкоджують їхнє майно.
Лише за перші три місяці цього року атак на журналістів було скоєно на третину більше, ніж у 2020 році.
Так і не розкритими залишаються вбивство черкаського журналіста Вадима Комарова, якого невідомий чоловік ззаду тричі вдарив по голові обрізком арматури, резонансне побиття журналістів у місті Дніпро цьогоріч у липні, інші випадки нападів на журналістів.
З останнього: в Ужгороді в неділю вранці 5 грудня невідомі підпалили автомобіль місцевого журналіста Павла Білецького. Також згорів автомобіль його дружини. Білецький є засновником та головним редактором інформаційного агентства ЗІДО, членом правління Закарпатської облорганізації НСЖУ.
14 Вересня 2021 р. Офіс генерального прокурора України (ОГП) та медійні й правозахисні громадські організації підписали меморандум про взаєморозуміння та співпрацю для посилення боротьби з безкарністю за напади на журналістів. Однак його ефективність перебуває на рівні меморандуму між урядом та центральною владою щодо тарифів на ЖКГ.
Навіть нібито розслідувані випадки залишають гіркий осад. Навіть після того, як справа щодо злочину проти журналіста потрапить на розгляд до суду, це не гарантує покарання обвинувачуваному.
Лише у листопаді цього року експерти ІМІ зафіксували в Україні 12 випадків порушень свободи слова. З них половина (шість) випадків стосувалися фізичної агресії проти журналістів. Серед випадків цензури зафіксовано закриття англомовного видання «Kyiv Post», редакція якого заявила про тиск власника Аднана Ківана. До категорії «цензура» також зараховано заяви колишніх журналістів телеканалу «Дом» про отримання з Офісу президента вказівок та про цензурування новин.
Станом на 30 вересня цього року поліція розслідувала 172 таких кримінальних провадження (з урахуванням справ, розпочатих у минулі роки). Але лише по двох з них (!) правоохоронці повідомили про підозру.
Назагал до суду за 9 місяців нинішнього року поліція направила всього 17 кримінальних проваджень щодо злочинів проти журналістів (близько 10% всіх справ). Натомість 69 відповідних кримінальних проваджень поліція закрила ще на стадії досудового слідства.
І це при тому, що з початку року ІМІ зафіксував щонайменше 165 випадків порушень свободи слова, 84 випадки перешкоджання, 21 побиття, 15 кіберзлочинів, 12 погроз, 11 обмежень доступу до інформації та шість випадків цензури. А станом на 28 грудня 2020 р. протягом року було зафіксовано 229 випадків порушень свободи слова зафіксували експерти ІМІ в Україні. З них 171 випадок стосувався фізичної агресії проти журналістів.
8 липня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області виправдав обвинувачуваного в нападі на журналістів програми “Гроші” охоронця котеджного містечка в селі Вишеньки на Київщині. Підстава – недоведеність в діянні охоронця складу кримінальних правопорушень.
Національна поліція України відмовляється затримувати та відкривати кримінальне провадження проти Віталія Городиського, якого ідентифікували як ініціатора нападу на фотокореспондента видання “Букви” Олександра Кужельного.
Національна поліція закрила кримінальне провадження за фактом перешкоджання роботі журналістів програми “Схеми”, на яких напали навесні 2019-го в селищі Чабани на Київщині під час знімання сюжету про виділення в приватні руки державних земель, якими розпоряджається Національна академія аграрних наук України.
Обвинувачені у нападі на журналістів «Схем» ексголова правління «Укрексімбанку» Євген Мецгер, ексдиректор департаменту інформаційної політики банку Володимир Пікалов, колишній директор департаменту банківської безпеки установи Ігор Тельбізов та начальник управління внутрішньої безпеки Олег Осіпов. заявили, що не визнають своєї провини. 12 листопада в мережі поширили відео, на якому співробітники банку оплесками зустрічають поновленого на посаді Тельбізова.
При цьому поза звітами поліції та прокуратури залишаються провадження, в яких йдеться про правопорушення щодо журналістів, але які відкриті не за журналістськими статтями.
Експерти ІМІ звертають увагу також на цьогорічне зростання випадків цензури в Україні в порівнянні з минулим роком. Так, за словами медіаекспертки Катерини Дячук, у 2020 році ІМІ зафіксував два випадки цензури, а за неповний 2021 рік – уже шість.
Дійшло до того, що Зеленський сам стає причетним до тиску на журналістів.
Так, охоронці президента Зеленського збили з ніг журналістку «Прямого каналу» Ганну Дзьобу, яка намагалась поставити запитання Володимиру Зеленському на вулиці після закінчення кількагодинного пресмарафону «30 запитань Президенту України» у Києві.
У жовтні ведуча ток-шоу «Зворотний відлік» на телеканалі «UA: Перший» Мирослава Барчук заявила про тиск на редакцію зі сторони Офісу президента. Вони нібито намагалися контролювати, які гості можуть з’явитися в ефірі.
Але найбільшого резонансу набув випадок з головним редактором «Цензор.Нет» Ю. Бутусовим, який ставив незручні питання Зеленському. Експерти ІМІ зафіксували тиск Державного бюро розслідувань через давнє оприлюднене відео, на якому він стріляє з гаубиці Д-20. При цьому ДБР відкрило кримінальне провадження за статтями, які не стосуються цивільних. Сам Бутусов, як і низка експертів, вважають такі дії помстою президента Володимира Зеленського за конфлікт на прес-марафоні 26 листопада.
Цього тижня минає 2 роки з того часу, як Зеленський «призначив» «вбивць» Павла Шеремета – і досі жодної відповідальності за це не поніс
На виборчих дебатах у квітні 2019 року Зеленський ставив питання тодішньому Президентові України П. Порошенку: «Чому підривників автомобіля Шеремета не можуть знайти кілька років?». Сьогодні час перебування на посту президента Зеленського (травень 2019 – грудень 2021 року) майже зрівнявся з часом перебування П. Порошенка на посту Президента України від часу вбивства Шеремета (липень 2016 – квітень 2019 року), але вбивць Шеремета ми так і не побачили. При тому що на час приходу до влади Зеленського МВС розслідували цю справу кілька років.
Але відповідати Зеленський має не лише за те, чому досі не знайдено вбивць Павла Шеремета. Бо з вини Зеленського ми отримали ще кількох постраждалих від вибуху 20 липня 2016 року – музиканта, сержанта Сил спеціальних операцій Андрія Антоненка, військового медика Яну Дугарь та волонтерку і дитячого хірурга Юлію Кузьменко. Ці люди відсиділи різні терміни в СІЗО: Ю. Кузменко відсиділа 8 місяців в СІЗО і вийшла під домашній арешт лише у серпні 2020 року, А. Антоненко вийшов з СІЗО під домашній арешт лише 30 квітня 2021 року, пробув за ґратами майже півтора року.
12 грудня 2019 року Зеленський на брифінгу взяв на себе роль судді і оголосив українського патріота Андрія Антоненка, автора гімну ССО «Тихо прийшов, тихо пішов», дитячого хірурга Юлію Кузьменко, волонтера і бійця АТО-ООС Яну Дугарь «імовірними вбивцями» журналіста Павла Шеремета.
Тоді Зеленський фактично підписався під звинуваченням, де мотив «злочину» Антоненка був сформульований буквально так: «Досудовим розслідуванням встановлено, що Антоненко Андрій Сергійович, 02.10.1971 року народження, захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи величність арійської раси, розмежування суспільства за принципом національної належності, прагнучи зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості…».
Цей «мотив» як і все, що пов’язане з Зеленським, став справжнім інтернет-мемом.
12 грудня 2019 року Зеленський публічно оголосив: «Ймовірні вбивці сьогодні були затримані. Дуже багато відповідей, слава Богу, ми сьогодні отримали. Але є ще одне питання, хто замовник. Я впевнений, що на це питання знайдеться відповідь наступного разу. Я дуже хочу вірити, що це буде остання зустріч з приводу цієї дуже гучної справи, третя».
Попри таку впевненість Зеленського, справу до суду передавали дуже важко, з відтермінуванням. Через півтора місяці після оголошення Зеленським вбивцями трьох українських патріотів 29 січня 2020 року прокурор у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета Сергій Зузака повідомив, що трьом підозрюваним та їхнім захисникам передали для ознайомлення прохання слідчих, які вели цю справу, до Офісу генпрокурора продовжити терміни досудового слідства до червня 2020 року.
Вже тоді це викликало нерозуміння: що ж там відправляти до дослідування на півроку, якщо президент Зеленський вже півтора місяці тому сказав, що ймовірні вбивці знайдені? Але до літа справу Шеремета так до суду і не передали.
11 лютого 2020 року в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”, відповідаючи на запитання, чи не шкодує він про те, що прийшов на презентацію попередніх результатів розслідування, він сказав: “Я не жалкую, що прийшов. Я і тоді сказав, що є багато фактів, деякі з них серйозні, деякі слабші… Тому я називав “ймовірні” виконавці, “ймовірні” вбивці. Я був дуже радий, що ми зрушили таку серйозну справу”. Тоді ж Зеленський сказав, “якщо це неправда у справі Шеремета, якщо суд вирішить, що обвинувачення не обґрунтоване до кінця і не вистачає доказів, то всі правоохоронці, хто займався цим, вони вибачаться, як мінімум… Вони можуть вибачитися, якщо це просто була помилка, а якщо там були якісь спеціальні речі, то вибаченням не закрити таку справу».
Потім у червні 2020 року Зеленський сказав, що Шеремет – особиста відповідальність Авакова «і я йому казав, що хочу побачити, як це закінчиться”.
У пізніших коментуваннях справи Шеремета Зеленський знову все пробував спихати на Авакова: “Я про це не говорив, це складне питання. Якщо засудили незаконно, то ви знаєте, я серйозно говоритиму з міністром, чи може він залишитися, чи в такій ситуації ні, і він це знає. І ми розуміємо складність цього процесу” – сказав Зеленський 20 травня 2021 року під час прес-конференції. Тоді ж він визнав, що засудження «трійкою» у грудні 2019 року відбулося без доказів: «Доказів стовідсоткових ще немає про те, що вони невинуваті чи вони винуваті”, “Я не знаю, хто вбивця, повірте. Якби я знав – я б усе зробив, навіть те, що поза законом, щоб цих людей заарештувати. Чи це ті, що зараз під слідством, чи інші, чи ці, чи інші – я не знаю. На жаль. Мені дуже жаль, що ми втратили журналіста, будь-якого”.
Через два роки після сумнозвісного ноу-хау Зеленського визначати «вбивць» на прес-конференції, Зеленський має звітувати по справі Шеремета.
Він має відповісти, чому досі за стільки років не знайдено вбивць Шеремета, або визнати, що він брехав людям, коли казав, що знайти вбивць журналіста так легко.
Він має відповісти за скалічені долі та скомпрометоване чесне ім’я Антоненка, Кузьменко, Дугарь.
