Відверто і просто про наші газові проблеми

Володимир Омелян

Після 1991 року довгий час Україна була транзитною територією для російського газу на Захід.

Українські газові президенти і принцеси народилися завдяки українсько-російським газовим переговорам, у фундаменті яких лежали приватна комерційна вигода і можливість Кремля для політичного тиску на офіційний Київ. Саме тому це було «бізнесом Першої особи», бо він/вона отримували й прямі бізнес-вигоди, й ніс відповідальність за виконання усього спектру домовленостей.

Наш транзит і доходи від нього – це було питання Києва і Москви.

Вперше газову двосторонню монополію спробували зруйнувати шляхом доступу до чорноморського шельфу західних компаній. Але тоді жадібність перемогла, і з правильної ідеї нічого путнього не вийшло.

В 2014-2019 роках вдалося переконати Захід, що в Україні теж можна заробляти гроші в нафтогазовій сфері. Довіра вибудовується важко, але лише так створюється нова реальність.

Заходом передусім теж керують почуття особистої вигоди. Тому ми і бачимо колишніх канцлерів в управлінні Північного Потоку-2, танцюючих міністрів закордонних справ в Роснєфті, не дивуємося дивній поведінці лідера Європи.

Великий бізнес горою стоїть за все, що може зробити дешевшим їх виробництво, а їх прибутки – більшими.
Це ж логічно, нехай і цинічно?!

Що ми, як держава, зробили для формування коаліції західного бізнесу і політиків навколо українського транзиту?
Домовленості, які важко вибудовувалися у 2014-19 роках, зруйновані останнім часом.

Ми серйозно пропонуємо Заходу, щоб ми заробляли 3 млрд дол/рік, а їм пропонували піт, кров, втрати і лещенків?
50% знижки на додатковий транзит російського газу територією України – красива історія, але хто на ній заробить?
Запитайтеся в Нафтогазі, який відсоток вартості російського газу на європейському ринку складає вартість транзиту українською територією?

Чому не можна навіть на цьому етапі реанімувати питання міжнародного консорціуму з транзиту російського газу територією України за участі великих американських і європейських компаній, які не задіяні в Північних і Південних потоках?
Відновити СП з розробки наших родовищ?
Поставити питання руба з закупівлі російського газу не на західному, а східному кордоні України?

І не треба слухати завивання про «національне багатство» і «унікальна надра»!

Зараз Фірташ і Коломойський понад усе! І ще трошки Зеленський. Про «економічний паспорт» кожного українця, за яким надра належать кожному, говорять, але палець об палець не вдарили. Це фарисейство треба зупиняти.

Якщо ми хочемо заробити, то заробляти мають усі! Інакше ми отримаємо грабунок, і з газу перейдемо на дрова. А обіцяних 1 млрд дерев, які можна спиляти, ніхто не посадив і не виростив. А чекати, поки вони виростуть – це як вести розмови про водень!

Усі відео