Правда про Національну академію наук, яку мало хто хоче знати

Антон Сененко

Це лонгрід, тож сідайте колом, будемо читати геніальні думки нового експерта з науки в Україні.

Денис Казанський написав короткий пост про академіка-археолога Толочка, який працює в Національній академії наук України (далі НАН) і має відверто українофобську позицію.

Денис є відомим блогером, який робить неоціненну справу на ниві боротьби з російською пропагандою, розвіює російські міфи щодо життя в України та руйнує мрії руського міру про те, чим він не є.

На мою особисту думку, пан Казанський підняв прізвище Толочка абсолютно слушно. І робити це треба частіше.

А от далі “Остапа понесло”.

Пан Казанський, який, в принципі, повинен мати хист в протидії маніпуляціям, брехні і загалом епосі постправди, нагуглив три посилання і почав робити узагальнюючі квазіекспертні висновки про НАН загалом. Про її фінансування. І результати дільності.

І якщо пост починався з Толочка, то закінчився оцим:

“Сьогодні Національна академія наук частіше згадується у зв’язку з корупцією та скандалами, ніж у зв’язку з науковою діяльністю. Це не правильно. Давно пора розворушити це болото і провести там жорстку ревізію. Упевнений, що 5 млрд грн можна витратити на науку з більшою ефективністю, ніж зараз”.

Цей абзац можна брати в якийсь “По той бік новин” як еталон пересмикування, брехні та маніпуляцій – 3 в 1. Якщо коротко, можна було б сказати, що Казанський діє за принципом: якщо Шарій блогер, то всі блогери – українофоби, якщо така-то суддя продажна, то всі судді продажні, якщо оцей воїн – зрадник, то вся Армія є спільнотою зрадників.

Але я таки детально препарую кожну тезу Дениса, і, сподіваюсь, він мене почує.

1. Пан Казанський питає:

“Взагалі, постать Толочка наштовхує на думку, а що таке наша сьогоднішня Академія наук? В рік на її утримання виділяється близько 5 млрд грн, але на що вони йдуть? Хтось чув про наукові відкриття або розробки НАН за останні роки? Чим взагалі там сьогодні займаються? Гроші на утримання цього господарства йдуть чималі, але все, що ми бачимо в медіа – це виступи шизанутого академіка Толочка на російському ТБ. Чому мої податки йдуть на цю дичину?”

Тут очевидне когнітивне викривлення, коли людина мешкає в своїй інфобульбашці, то логічно, що вона чує виключно про Толочка. І не читає новин про досягнення українських науковців, не читає їхніх книг, що розлітаються як пиріжки і т.д. Це, в принципі, нормально.

Ненормально те, що пан Денис не пересічний громадянин. І вміє в гугл. Тож ВСІ свої питання він міг би закрити оцією сторінкою. Тут звіти за кожен рік діяльності НАН України. Коротко і по суті. Сидиш, п’єш каву, читаєш.

Денис би дізнався, як наші вчені працюють на благо Великого адронного колайдера, пошуки Темної матерії та енергії, відкриття нових галактик, здійснюють ошелешуючі розкопки на території України.

Він би дізнався про продовження ресурсу атомних реакторів та переведення їх на американське ядерне паливо. Економічний ефект тільки від однієї цієї діяльності перекриває всі питання по фінансуванню.

Далі він міг би дізнатися про роботу над паливом для ракет, яким аплодують на параді. Про співпрацю з авіабудівниками і магію титанових лопаток турбін. Він би дізнався про роботу вчених, результатами якої користується навіть РНБО.

Він би торкнувся таких карколомних речей як теорія квантової гравітації, літоміметика, видання “Літопису”, “Історії української літератури”, “Словника української мови”, запуск в експлуатацію радіотелескопа РТ-32, циліндр низького тиску для турбін атомних станцій, математичне “відкриття” круглої хвилі та багато іншого.

Пан Денис за допомогою гугла міг би бачити, що, хоча за рівнем фінансування українська наука загалом (а не лише НАН) – в дупі, рівень наших науковців дозволяє посідати їхнім публікаціям гідні місця в рейтингах.

Та й 5 мільярдів… Таке фінансування більш ніж 150 установ по всій країні рівне фінансуванню одного середненького європейського університету. Це теж можна нагуглити і порівняти.

Денис міг би нагуглити рейтинги (не дуті) наукових установ України та поглянути, які позиції посідають саме установи НАН.

І міг би просто задатися питанням: це Толочко такий (та ще кілька персонажів) чи вся НАН така? Але він цього питання собі не поставив.

2.Пан Казанський пише:

“Сьогодні НАН є одним з найбільших розпорядників державного нерухомого майна та земельних ділянок”.

Цю тезу мені важко коментувати. Мені здавалося, що найбільшим розпорядником є Міноборони, що логічно, але перевірити я не можу, тож не суть.

Зацікавили ж мене посилання, що він наводить, де говориться про хабарництво за земельні ділянки і оренду в наукових установах. І біс із тим, що Казанський першим посиланням ставить портал Кореспондент, що якимось чином зачіпає Курченка.

Казанський подає також новину про затримання на хабарі директора інституту… рибного господарства! Я ледь зі стільця не впав. Цей інститут не належить НАН, він є в структурі академії аграрних наук.

Ще трошки, і пан Казанський усвідомив би, що національних академій в Україні цілих шість, і НАН та НААН – вони геть не одне й те саме.

Наплутали журналісти, – скажете Ви.
Але ж чекайте, – скажу я.

Ми маємо справу з тертим на інформаційних фронтах паном Денисом, протидією російській пропаганді, фактчекінг і, головне, феноменальний експертний висновок:

“Сьогодні Національна академія наук частіше згадується у зв’язку з корупцією та скандалами, ніж у зв’язку з науковою діяльністю. Це не правильно. Давно пора розворушити це болото і провести там жорстку ревізію. Упевнений, що 5 млрд грн можна витратити на науку з більшою ефективністю, ніж зараз”.

Денис упевнений.

Денис не може нагуглити все те, що я зробив за 40 хвилин включно з написанням цього тексту (я нікуди не піддивлявся, хрест на пузі, навіть в свої старі статті на site.ua, де детально про все писав й інколи продовжую писати).

Але Денис упевнений.

Я от ні разу не експерт, хоча мене так називають, але я не маю чіткої впевненості й кожне рішення щодо НАН зокрема та науки загалом особисто всередині мене довго зважується, аби зайняти той чи інший бік. Бо я бачу складність структури, я бачу потрібність робіт і крихкість зв’язків. Я багато, але недостатньо і не все знаю.

А Денис упевнений.

Денисе Казанський, народ Донбасу васстав протів бєндер, які їхали на поїздах дружби. Багато людей там упевнені в цьому, еге?

Денисе, погугліть про ефект Даннінга-Крюгера. Це він. Без образ. Просто коли людина шарить в чомусь одному, в чомусь іншому вона може скидатися на ідіота. Це трапляється навіть з Нобелівськими лауреатами, і історія знає такі випадки. Гугл в поміч.

3. Денис Казанський обурюється:

“Якщо лінь переходити за посиланнями, то скажу коротко – державні приміщення НАН просто за хабарі здаються в оренду підприємцям. Навіщо ці приміщення взагалі потрібні, якщо вони стоять порожні, та їх віддають бізнесу? Чим насправді займається персонал, який в них числиться? Відповідей на ці питання немає”.

На ці питання щорічно подаються звіти у всілякі КРУ та аудитслужби. Звісно, інколи Держаудит пише, що науковці самі винні, що військові на навчаннях влучили по заповіднику, але загалом відповіді на ці питання є. Просто слід питати і цікавитися.

Де питати і цікавитися всім тим, про що я писав? Денисе, дивіться, я навіть перелік склав, на кого Ви можете підписатися, аби знати, що роблять вчені в Україні загалом та в НАН зокрема.

Щодня в групі Національна академія наук України постять новини про розробки та відкриття, Денисе. Щодня. Тому, Денисе, маю прохання, розберіться та перепросіть. Не у мене. У тих, хто своєю працею дає Вам і мені світло для наших ноутбуків та нашим воїнам зброю до рук, аби вони прикривали наші дивани.

Ступінь мого ошелешення низькою якістю Вашого поста – безмежний.

Окремо хочу зазначити, що в коментарях до посту Казанського багато хто повідомив йому, що він помиляється.

Навідався навіть голова Наукового Комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій Олексій Колежук, хоча його яким би боком це зачіпало? Але він знайшов час і натхнення, щоб повідомити пану Денису про помилковість його уявлень. (Додам, що Науковий комітет трохи шарить в тому, в яких академіях справи йдуть більш-менш, а в яких ні. Отут всі посилання на їх звіти).

Багато хто в тих же коментарях наводив приклади прекрасних робіт вчених та їх розробок. Багато хто пояснював. Це тішить і свідчить, що шлях, що здолала наукова популяризація за 5 років, – колосальний.

Але Казанський ніяк не відреагував. Нуль реакції.

Денисе Казанський, не треба так. Це дуже погано тхне. От прям дуже. Ваша аудиторія – не кретини. Хіба Ви вважаєте інакше.

P.S. Окремий привіт дивним людям з коментарів до посту Казанського, які писали про українофобську сутність НАН України (ага, створена за Скоропадського, а вчені НАН як воювали, так і працюють на оборонку), про перенесення науки в університети, про Ківу як вирок усій українській науці тощо. Повідомляю – Ви верзете маячню.

Майте гарний вечір.

 

Ілюстративне фото з відкритих джерел.

Усі відео