Ця історія взагалі не про Red Bull

Mason Lemberg

Соцмережами шириться новий флешмоб із закликами бойкотувати напої Red Bull на знак протесту проти влаштованого вчора бидлошоу на Софійській площі.

Заклики до бойкоту підтримую. Тим більше що вживати це взагалі не рекомендую нікому і ніколи.

Але мені здається, що ця історія взагалі не про Red Bull.

Ця історія про те, що за цим усім дійством могли спостерігати зі своїх кабінетів будівлі навпроти високопоставлені міліцейські начальники. Так, саме міліцейські, бо до поліцейських їм далеко.

Ця історія про те, що неподалік розташоване головне управління СБУ України. Хоч це і не їхнє питання, але працівники цього органу теж слухали, як нарізають десятки кіл дрифтери Red Bull’у.

Ця історія про те, що на самій Софійській площі десятки мусорів. І ніхто не запобіг цій вакханалії.

А ще ця історія про те, що паралельно в Рівному мусора затримують двох неповнолітніх дітей, які вийшли на площу з плакатом проти клоуна.

А ще ця історія про те, що паралельно в Києві 17 мусорів бігають за 1 плавцем, щоб не заразив рибок ковідом.

Ця історія про те, що ця бл*дська система і далі імітує “бурхливу діяльність” там, де цього не треба робити, і не робить те, що робити потрібно.

Тому що на закон плювати, на киян плювати, на історичний центр міста плювати, бо в хлопців на машинах Red Bull “криша” є, тому до них підійти страшно.

А от за плавцем, дітьми з плакатами проти клоуна і т.д. можна побігати.

І воно й не дивно, бо якщо можна використовувати державний хор Вірьовки для співання пісні “Горіла хата, палала”, якщо можна використовувати державний бюджет для придбання носочків своїм собачкам, якщо можна використовувати владу для небаченого крадівництва, то чому ж не можна хорошим хлопцям, рекламу для яких знімає 1+1, просто покататися по Софійській площі?