Потрібно грати в свою гру. Довгу і важку

З деяких джерел лунають маніпулятивні (тобто, будемо говорити відверто, брехливі) звинувачення на адресу ЄС та керівництва партії:

– У ЄС немає ідеології;
– БПП-Порошенко винні в тому, що програли вибори, бо не застосовували «правильних» технологій (тут і «тьоплая ванна» і «забронзовєл» і підленькі натяки на «жадібність» і т.п.);
– У ЄС немає стратегії на майбутні вибори. Вимагається надати негайних рецептів на виграш, а інакше… йде шантаж в стилі «чому я повинен вас підтримувати».

Моя особиста думка:

1. ЄС – перша і єдина в Україні політична партія, яка має державницьку ідеологію.

Мало того, ЄС послідовно і чітко її дотримується. І виконувала, і виконує її РЕАЛЬНИМИ справами, які просунули розбудову української державності на багато кроків вперед.
В короткому викладенні ця ідеологія, як я бачу її в дії, наступна:

– суверенність,
– повноцінна незалежність від імперії, московської орди (політична, військова, фінансова, енергетична, культурна, мовна, духовна),
– захист цієї незалежності,
– європейський цивілізаційний вибір,
– збереження єдності держави,
– верховенство закону.

Всі люди хочуть від політичного життя трьох речей: безпеки, добробуту і почуття гідності. Без виконання вищеперелічених базових умов жодне з цих людських, народних бажань досягнуте бути не може. Саме тому ідеологія ЄС саме така. Це – кредо. Короткий символ віри.

2. Порошенко програв вибори Зеленському (ЄС їх не програла) не через неправильні технології, а через недостатню опору в суспільстві. І, як наслідок, через нестачу ресурсів: фінансових, інформаційних, кадрових.

Ідеологія і державницькі принципи, які послідовно реалізували БПП і Порошенко, пішли проти інтересів більшості олігархів (Коломойського, Фірташа, Ахметова). І не знайшли достатньої підтримки в понівеченому постколоніальними травмами народі. Яке через вікову окупацію, поневолення та кріпацтво орієнтоване на базове виживання, тобто вразливе до популізму. Середній клас, державні еліти, які могли б бути опорою, просто не встигли сформуватись. І дорікати цим програшем Порошенку – не від великого розуму. Або від великої підлості.

3. Єдина можлива стратегія – послідовне дотримання і реалізація партійної, державницької ідеології.

Це моя особиста думка, можливо, я – ідеаліст. Це не виключає ситуативних союзів і певних компромісів, політика не робиться в білих рукавичках. Але головні принципи не можуть бути предметом компромісів.

І справа далеко не тільки в майбутніх виборах. І виграє чи не виграє ЄС та Порошенко.
Справа далеко не в цьому. Тому що це – гра в довгу.

– Команда державників 2014-19 зробила велетенський ривок вперед. Кроки масштабів сторіч в українській історії (Євроасоціація, безвіз, мова, Томос і т.п.). Це викликало відчуття втоми, страху в постколоніальному суспільстві, як наслідок – реакцію, відкат. Тому завдання номер 1 – захистити те, що здобуто. Мінімізувати відкат. Справа в ЩОДЕННОМУ опорі деградації держави, колаборації. В ЩОДЕННОМУ контролі за діями теперішньої влади, у якої без такого контролю були б розв’язані руки. І це головне. І це вдається. Навіть владі колаборантів не так просто відкотити назад фундаментальні державницькі здобутки. Їх підривають, але вони тримаються. Саме тому ЄС та Порошенко так заважають. Саме тому постійні атаки.
Але реакція завжди видихається. І з’являються можливості.

– А ще справа в самому існуванні державницького політичного ядра. Ядра з чіткою ідеологією та серйозною підтримкою. Навколо якого можуть об’єднуватись люди, які поділяють державницькі принципи. І приєднуватись ті, хто починають їх розуміти.

– Справа в щоденній декларації державницьких принципів і наочній їх реалізації. І ось тут справді є простір для рекламної, маркетингової, піар роботи. Кредо державника, кредо партії (в стислому, простому, доступному вигляді) і необхідність його виконання для безпеки, добробуту та гідності має бути донесене до кожного виборця. І найперше, до еліт: військових командирів, офіцерів силових структур, представників бізнесу, місцевих керівників, чиновників різних рівнів. Вони мають більше здатності для розуміння і більше можливостей впливу.

4. Щодо вимог негайних рецептів, як виграти вибори, шляхом хитрих технологій та політтехнологів.

Часто це завуальована пропозиція популізму (див. P.P.S). Тобто стати ще одною популістською партією в нескінченному ряду СН, Батьківщини, ОПЗЖ, РПЛ та їм подібних. По-перше, а ви впевнені, що станете кращими популістами з них? А по-друге, давайте обманемо виборця популістськими обіцянками і хитрими технологіями, укладемо угоди з олігархами. Виграємо вибори, а там… А там угоди з олігархами потрібно буде виконувати. І популістські обіцянки теж. Саме тому вважаю, що потрібно грати в свою гру. Довгу і важку. Відмінну від інших. Мати справжню партію із справжньою державницькою ідеологією. І на відміну від інших – дотримуватись своєї позиції.

P.S. Я не є членом партії ЄС чи її представником. Лише її прихильником. Тому всі мої дописи чи коментарі – це лише мої особисті думки. Чому я їх тут пишу? Тому що мені це цікаво. І це моя сторінка. Кожен може як сприймати, так і не сприймати мої думки – це право кожного. В будь-якому разі я вітаю відкриту, зацікавлену, коректну дискусію. Думки реальних людей з будь-якою позицією. Справжня дискусія мені подобається, вона допомагає формулювати проблему, правильно ставити питання і шукати на них відповіді. Відтак видаляю ботів, відвертих спамерів і хамів.

P.P.S. Вам потрібно рецепт, як 100% виграти вибори? Ось вам рецепт. Домовитись с кремлем, Коломойським, Фірташем та Ахметовим. Гарантувати їм їх забаганки. А потім за допомогою їх каналів, газет, ручних журналістів, “експертів”, «блогерів» та мереж ботів обіцяти простому народу: припинити війну, знизити тарифи в 2, 4, 10 разів, дати пенсії по 1, 2, 4 тис еврів (потрібне підкреслити), посадити алігархов і поділити їх гроші. Ну і системно змішувати з лайном конкурентів. Рецепт безвідмовний. За таких умов вибори 2019 виграв би будь-хто. Чихуахуа Коломойського виграв би. Що ми, власне, і бачили. Але мені чомусь здається, що це не шлях ЄС. І дещо все ж змінюється.