Чи треба забути про свою мрію?

Іванна Климпуш-Цинцадзе

Днями під час лекції в Українська школа політичних студій/Ukrainian school of political studies «Європейський міраж України» дозволила собі не погодитися з назвою і надмірним песимізмом у цій тематиці загалом.

Об’єктивно Україна – дуже велика країна. ЄС – відповідальна інституція. У співставну за масштабами Польщу були інвестовані та, що важливіше, надані як безповоротна допомога мільярди доларів. У період невизначеності ЄС не готовий давати чітку перспективу членства з датами вже навіть Західним Балканам і поки ніяк не визначиться з новими підходами до Східного партнерства, але, що більш важливо, не готовий давати перспективу цій українській владі.

Страх перед РФ нікуди не зник. Підкуп політичних еліт і цілих країн нікуди не зник. Залежність від російських енергоресурсів теж нікуди не зникла. Крім того, з’явилась невпевненість у євроатлантичній орієнтації цієї влади.

Чи це означає, що треба забути про свою мрію?

Ні.
За мрію треба боротися. Але це означає, що не треба робити безглуздих вчинків.

Треба припинити шантажувати західний світ. Не треба розповідати, що реформи не врятують нас від агресії РФ. І не треба імітувати реформи просто заради отримання кредитів.

Не треба брати гроші в Китаю замість кредитів МФВ. Китай зичить нам гроші, щоби поставити в залежність. МВФ та ЄС– щоби ми робили реформи і ставали стійкішими.

Треба припинити питати, що ми маємо зробити для членства в ЄС і НАТО. Для початку давайте просто виконаємо Угоду про асоціацію та досягнемо повної сумісності з НАТО, як, наприклад, Швеція чи Фінляндія.

… А перед цим перестанемо змушувати жінок ходити на парадах у підборах.

Усі відео