Чому посилена співпраця з Китаєм небезпечна для України

Наявна співпраця консервує Україну як «сировинну колонію»

За перше півріччя 2021 року Китай продав до України своїх товарів на $4,57 млрд. При цьому серед них $2,5 млрд становить продукція машинобудування, $110 млн – меблі, $99 млн – вироби із чорних металів, $73 млн – фармацевтичні препарати. Решту – інша найрізноманітніша промислова продукція.

При цьому з України до Китаю було продано товарів на $4,28 млрд. Однак майже вся вона складається із сировини: на першому місці руда – $1,82 млрд, на другому зерно – $1,24 млрд, на третьому олія та макуха – $0,8 млрд. Далі чорні метали (87 млн) та деревина (75 млн).

А продукція машинобудування в нашому експорті до Китаю становить лише $27 млн або менше 1% нашого експорту до Китаю і майже у 100 разів менше, аніж в Україні продається китайської продукції машинобудування.

Це типова колоніальна структура двосторонньої торгівлі, яка з часом лише погіршується.

І проекти, які Зеленський планує реалізувати в Україна за китайські кредити призведуть до того, що Україна купуватиме за китайські гроші ще більше продукції китайської промисловості та будівельних й інженерних послуг китайських компаній.

А самій Україні в результаті залишатимуться лише борги та, звісно ж, хабарі причетним до такого «Великого крадівництва» посадовцям із нинішньої влади.

Джерело

 

Інвестиції, які коштуватимуть занадто дорого

Нещодавно підписана «зеленою владою» угода про розбудову інфраструктури, укладена між Україною та КНР, несе значні економічні, безпекові та політичні ризики для нашої країни.

На відміну від «команди Зе», для Китаю 36 стратегем – не дивна східна екзотика чи взагалі абстракція, а частина продуманої багаторічної стратегії, де Україна – пішак на великій шахівниці.

Але «найвеличніший лідер сучасності» хоче посадити України на гачок, з якого намагаються злізти низка країн. Йдеться про отримання дешевих кредитів, які можуть коштувати занадто дорого нам всім.

Економічні ризики

На перший погляд, економічне співробітництво з Китаєм видається вигідним: дешеві позики в рамках ініціативи «Один пояс — один шлях» для інфраструктурних проєктів, інвестиції в промисловість, включно з оборонним та космічним секторами, швидке та дешеве розширення цифрової інфраструктури, зокрема мобільного зв’язку 5G.

Солодкі обіцянки Китаю для інших країн Центральної та Східної Європи на практиці виявилися вкрай невигідними та навіть шкідливими для країн-одержувачів.

Китайські інвестиції не забезпечують зайнятість місцевого населення чи/та місцевих компаній. В обмін на щедру допомогу Пекін вимагає, щоб для будівництва інфраструктури та виконання інших контрактів реципієнт надавав перевагу китайським підрядникам: 50-70% проєкту зазвичай виконують китайські державні компанії, на решту можуть претендувати місцеві фірми, проте багато з них є спільними підприємствами з китайськими групами.

Дорогі інфраструктурні проекти не приносять не приносять достатнього доходу, щоб вчасно і в повному обсязі погасити надану позику, і майно (через передбачені контрактами з Китаєм механізми арбітражу відповідно до китайського законодавства або компенсації) зрештою опиняється в руках Китаю.

Китай надає гроші не у формі грантів, а як позики під державні гарантії. Так, державний експортно-імпортний банк Китаю профінансував 85% ($1,3 млрд) проєкту сербської ділянки залізниці «Будапешт – Белград». Цей «унікальний» інвествпроект окупиться мінімум за 130 років, а максимум – за 2500.

Хрестоматійним прикладом стала Шрі-Ланка, де побудований китайцями морський порт Хамбантота був офіційно переданий Китаю в 99-річну оренду наприкінці 2017 року, оскільки уряд Шрі-Ланки не зміг виплатити борг своєму кредиторові.

У такій же борговій залежності від Китаю зараз переюбувають такі країни як Чорногорія (її борг Китаю складає 103% ВВП!), Лаос, Джибуті, Пакистан або Монголія.

Політичні та безпекові ризики

Україна чітко зафіксувала (в т.ч. в Конституції) своє прагнення до європейської та євроатлантичної інтеграції. І принаймні за часів П.Порошенка чітко рухалася у цьому напрямку. Це давало підстави західним парнерам України розглядати її надійного і передбачуваного парнера, та надавати їй необхідну фінансову та військову допомогу.

З Китаєм як великою і потужною країною потрібно підтримувати ділові відносини. Але ресурси, відведені для зовнішньої політики України, є дуже обмеженими. Тому існує серйозний ризик — якщо інвестувати більше часу, енергії й персоналу в співпрацю з Китаєм, ресурси для західного напрямку будуть скорочені. Це може надіслати сигнал ЄС і США про те, що Україна менш зацікавлена в них як партнерах, що може призвести до того, що вони надаватимуть менше підтримки Україні.

Фінансові угоди України з Китаєм можуть розглядатися в США та ЄС як сигнал, що чинна українська влада вирішила відмовитися від шляху антикорупційних та демократичних реформ, згорнути європейську інтеграцію.

Загравання з Китаєм дитів чи оди китайській системі у викоранні лідера фракції «Слуга народу» позбавляють нас нашої моральної сили та аргументів у Конгресі США.

Нинішнє протистояння Заходу та Китаю – це не просто геополітична чи геоекономічна боротьба. Це боротьба свободи проти авторитаризму. І Україна має чітко розуміти, яку сторону вона займає у цих процесах. Україна може опинитися в компанії безпринципних країн (Італії, Греції, Угорщини тощо), яких називають «тими, хто цілують панд» (panda-kissers). Україну має насторожувати те, що одночасно ці країни є найбільш активними «путінферштеєрами» (тими, хто закликає «зрозуміти Путіна») – п’ятою колонною РФ в Європі.

Для України посилення співпраці з Китаєм може мати цілком конкретні і відчутні наслідки у безпековій сфері.

Ступінь використання китайського комунікаційного обладнання для армії та СБУ визначатиме, наприклад, якою інформацією американська розвідка ділитиметься з українськими колегами, які системи озброєння готова надавати чи продавати, чи інвестуватиме вона в оборонно-промисловий сектор України та чи буде дозволено ІТ-підприємствам США передавати на аутсорс ІТ-послуги та програмування в ІТ-сектор України, який переживає бум розвитку. Якби Україна придбала 5G обладнання у китайських компаній, таких як Huawei, перспективи співпраці української розвідки з країнами НАТО суттєво знизились.

Публічно Пекін не висуває політичних вимог. Однак є всі підстави вважати, що міждержавні домовленості мають не публічну частину, яка передбачає, наприклад, певну позицію України на міжнародній арені щодо уйгурського питання.

Ознаками наявності таких домовленостей з «зеленими» є відкликання Україною підпису на захист уйгурів, постачання до України переважно китайської вакцини від коронавірусу, пауза у справі «Мотор Січі» та компліментарні заяви українських політиків щодо Китаю.

Зараз ситуація дуже нагадує те, що відбувалося в Україні за часів Януковича: про людське око говорилися про євроінтеграцію, але при цьому влада нишком шукала підтримки в Китаю та Росії. Це закінчилося погано для Януковича та його оточення.

Джерело

 

Диверсія під виглядом зближення

Команда Зеленського демонструє велике зближення з Китаєм у той час, як США і Європа перебувають у жорсткому конфлікті з Китаєм через порушення прав людини в Китаї.

13 липня президент України Володимир Зеленський провів першу телефонну розмову з головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном, під час якої, як повідомляється, «домовилися укласти угоду про безвіз між країнами». Також у ході розмови «Зеленський наголосив на незмінності позиції України “в питанні єдиного Китаю”». Ще раніше 23 березня 2021 року президент Зеленський підписав указ № 116/2021 «Про тимчасове запровадження безвізового режиму для громадян Китайської Народної Республіки, які в’їжджають в Україну з туристичною метою».

30 червня 2021 року один з ключових операторів «Великого будівництва», міністр інфраструктури України Олександр Кубраков та міністр комерції Китайської Народної Республіки Ван Веньтао підписали міжурядову угоду. Вона передбачає розширення співробітництва, сприяння співпраці між Україною і Китаєм з метою реалізації спільних проектів в галузі будівництва інфраструктури. Дехто називає цю угоду однією з найбільш вартісних, які останнім часом укладав Кабмін.

Ці прокитайські дії української влади відбуваються у той час, коли наші найближчі союзники у протистоянні з Росією паралельно ведуть санкційну (і не лише санкційну) війну з Китаєм через порушення прав національних меншин, насамперед, уйгурів.

22 березня 2021 року Європейський Союз, Велика Британія, США та Канада запровадили паралельні санкції проти високопосадовців Китаю через порушення прав уйгурів. Оскільки, як свідчать правозахисники, щонайменше 1 мільйон уйгурів утримуються у таборах «перевиховання» у Сіньцзяні.

У квітні 2021 року Військово-морські сили США оголосили, що ударна група «Теодор Рузвельт» зайшла в Південно-Китайське море для проведення «звичайних операцій» на тлі протистояння китайської морської міліції з Філіппінами. Справа у тому, що у березні 2021 року Філіппіни забили тривогу з приводу човнів китайської міліції, загальною чисельністю 220, що окупували риф Уітсан на захід від архіпелагу. Як писала Wall Street Journal (США), цей китайський військово-морський еквівалент російських «зелених чоловічків» може маскуватися під риболовецький флот, щоб надати Пекіну правдоподібний привід, коли він заходить в спірні води.

До слова, концентрація військово-морських сил Китаю у Південно-Китайському морі відбувалася синхронно з концентрацією російських військ біля українського кордону, що багато оглядачів сприйняли як погоджені між Китаєм і Росією дії.

Зовсім недавно ми пережили міжнародний скандал, який в Україні особливо не висвітлювався. 25 червня 2021 року авторитетне американське агентство Associated Press оприлюднило ексклюзивну інформацію (з посиланням на іноземних дипломатів) про те, що Китай шантажував Україну зупинкою поставок щонайменше 500 000 доз вакцин проти COVID-19 в Україну, якщо Київ не відмовиться від заклику до ретельнішого розслідування ситуації з правами людини у китайському регіоні Сіньцзян. Йдеться про рішення-звернення Ради з прав людини у Женеві, яку підписали близько 40 країн. У зв’язку з цим Україна відкликала свій підпис зі списку держав, що підтримали заяву.

Також був скандал, коли лідери «Слуги народу» Давид Арахамія і Олександр Корнієнко знялися у пропагандистському ролику на підтримку Комуністичної партії Китаю в ефірі китайського каналу CCTV 13. Корнієнко у цьому ролику говорив в стилі брежнєвського СССР: «Ті темпи економічного зростання, які демонструє КНР під керівництвом Комуністичної партії Китаю і її керівників, вони якраз дають приклад всьому світу». Арахамія сказав, що «китайський приклад унікальний, завдяки в першу чергу китайській партії». А ще Арахамія виявився великим шанувальником книги Сі Цзіньпіна. «Я читаю і я захоплююся горизонтом планування». Варто зазначити, що інформація про те, як екс-президент Трамп хвалив «державницькі» практики Китаю на зустрічі з Сі Цзіньпін певною мірою коштували йому президентського крісла.

Нагадаємо, все це відбувається у час, коли планується зустріч Зеленського з президентом Байденом, і коли Україна має шукати підтримки у ЄС щодо майбутнього української ГТС, а Великобританія стала країною, яка кинула виклик Росії у водах Чорного моря як стратегічний союзник України.

Джерело

Усі відео