Про «по*уй» (18+)

Гліб Бабіч

Вибачте, якщо випаду зі сформованого у когось образу. Але я дійсно про «по*уй». Давно хотів про нього написати. Ви ж самі часто його згадуєте – вголос або про себе. І навіть коли називаєте його іншим ім’ям, він все одно залишається собою. Йому по*уй, як ви його звете, якщо маєте на увазі саме його.

Загалом, «по*уй» буває зовсім різний, і умовно поділяється на дві категорії.

Ну, наприклад, коли одне розв’язне чмо чіпляє на груди якусь ху*ню з написом «по*уй» і стає за спиною іншого, ще більш розв’язного чмо. І вони разом знущаються над твоєю країною, тобою, нормальними людьми і здоровим глуздом. Коротше, займаються тим, що й завжди, тому що їм по*уй все, над чим вони знущаються. Просто їм дали трохи (або багато) грошей і перспективу на «ще грошей». А це єдине, що їм не по*уй.

Або ті, кому теж по*уй все, починаючи із країни та закінчуючи прапором, який над нею піднято. Особливо активно п*хуй їм на тих, кому це все не по*уй. І ці люди вибирають на царство розв’язне чмо зі сцени, тому що їм в принципі й він по*уй, але нехай всім буде гірше, а ми «хоч поржом».

По*уй виродку, що сідає за кермо. Йому по*уй, що він зараз вб’є чиюсь любов або дитину. Тому що його відмаже «по*уй в формі» або суддя, якому за гроші стає «по*уй» чи «не по*уй» – в залежності від того, хто проплатив.

По*уй пройдисвітові, який хапнув маленький або великий шматок влади завдяки загальному по*уізму. За службовим обов’язком йому повинно бути сильно «не по*уй», але це чудово продається. І він торгує перемиканням режимів «по*уй/не по*уй» аж до часів, коли йому стає по*уй, за скільки він купує нерухомість на райському острові, непотрібну йому яхту або дружину.

По*уй «представнику масмедіа» та лідеру думок. Не кожному. Тому, хто зробив брехню роботою. Вони паскудять прямо в мозок, провокуючи появу все більшої кількості «по*уй», але агресивного і зовсім отупілого.

По*уй тим, хто в заробітку великих грошей, бачить тільки гроші. Саме за рахунок «по*уй» їх стає заробляти все легше й легше. А хто піде на дерть – їм по*уй. Як і взагалі все. І всі. Бо вони корм.

По*уй маленькому лайну. Воно знає, що таких як воно, – тисячі. Але ненавидить усіх. Йому по*уй близькі та далекі. Він любить завдавати їм болю, і тоді йому на секунду стає «не по*уй» – і він кайфує. Але через секунду йому знову по*уй, тому що пам’ять у нього коротка.

Пох*й тим, хто гадить, де заманеться, кидає недопалок на чисто виметений асфальт, сере вам в душу (просто так, для задоволення), але й сам жере лайно. Він буде жерти його і пропонувати іншим. По*уй брехунам, негідникам, жадібним, у*банам, що вважають себе центром світу, і байдужим. Всім, через кого відбувається вся х*йня у світі. Від несправедливості та зради – до війни.

Але є й інше «по*уй» – позитивне.

По-перше, це коли вам «по*уй» на будь-який «по*уй» вищеперелічених категорій. Ви робите все з точністю до навпаки і вважаєте це правильним. Чому? Тому що вам по*уй, що хтось намагається вас поламати, і прийнятий їх «по*уй».

Ті, хто «на по*уях» або на якомусь троні та знущаються над тобою і країною, починають погано спати. Тому що ваш по*уй для них небезпечний, і колись вам стане зовсім по*уй – і ви за ними прийдете.

Страшно тим, кому «все по*уй» і які садять на трон «великий по*уй». По-перше, тому, що вони просто труси завжди. І їх по*уй пахне дурістю і загидженою від страху білизною. А ваш по*уй пахне силою, димом горілих шин і коктейлем Молотова. І іноді збройовим мастилом.

По*уй, що у п’яного ублюдка за кермом грошей як грязі, і він все може вирішити. Вранці він знайде свою кинуту посеред дитячого майданчика машину з порізаними колесами і з повними сенсу написами фарбою, якій по*уй, що її намагаються змити. А завтра він нарветься на нормальних копів і поїде упакований в «мавпятник». А наступного разу ще й загляне в пістолетний ствол, тому що нарветься на того, чий «по*уй» значно більший та серйозніший.

А ті, що сидять на маленькій і великій владі в режимі «дорогий по*уй», вовтузяться дупою в зручному кріслі. Тому, що на їх календарі не проставлена дата, коли почнеться «великий по*уй», і їх витягнуть за яйця на вулицю і для початку опустять мордою в сміттєвий бак. Для початку.

А «володарів думок за гроші» рано чи пізно просто починають бити. І по*уй на волання про свободу проституції професії «лайнописця».

А ті, кому все пох*й завдяки грошам, відмінно знають про часи, коли стає по*уй, скільки у тебе грошей. Зовсім по*уй. І теж сцять.

А маленьке лайно – просто всім і завжди по*уй. Бо воно саме вибрало своє життя. Тому його і намотує на колеса історії та часу. І навіть діти його завжди повертають «по*уй» з відсотками.

Буває по*уй, коли кругом брешуть. Тому що ти шукаєш правду – і по*уй!
Буває по*уй, коли проходять повз зубожілої старенької та бурчать «йди працюй» і «вона більше мене в день має». А тобі по*уй, ти лізеш в гаманець і дістаєш не найменшу купюру.
По*уй, коли всі проїжджають повз заглухлу машини. А тобі по*уй. Ти зупиняєшся і дістаєш буксирний трос.
По*уй, коли горить не твій будинок, і тобі нічого не загрожує. Але ти біжиш до нього з відрами. Тобі по*уй – горить же ж.
По*уй, що у трьох виродків ножі і вони вже майже заламали тонку дівчинку. А ти йдеш до них і до неї. Особливо по*уй тобі, коли ти дістаєш з кишені зареєстрованого ствола. Або ще щось не менш переконливе, і по*уй.
По*уй, коли ломляться в твій будинок, а у тебе в голові всі норми закону, за якими ти сядеш, якщо даси відсіч. Тобі пох*й, тому що ти і твої – в небезпеці.
По*уй лікареві, котрий в сотий раз заходить в смертельно заразну палату. Навіть якщо його колега вчора помер саме від цього. А ще трьом колегам просто по*уй все і завжди.
По*уй, коли біль не твій. І у тебе свого хоч відбавляй. А ти береш когось за руку і частину болю приймаєш на себе.

Дуже різний по*уй. Деякі його, навіть, називають «не по*уй», але то таке…
По*уй, що говорять – не твоя біда. По*уй, що не твої діти. По*уй, що «не твоя війна».

На війні «по*уй» взагалі займає особливе місце.
Якщо ти вже прийшов і тобі по*уй, що не прийшли інші, – воюй.
Коли тобі по*уй на війні, легше робити роботу, яку хтось помилково називає героїзмом.
За допомогою «по*уй» йдуть в атаку на глуху фортифікацію, у майже гарантований капкан.
Завдяки «по*уй» ти діловито готуєшся відбити наступ переважаючих тебе вдесятеро, при повністю безнадійному розкладі, обговорюючи з таким же «по*уїстом» плани на майбутню відпустку (щоб заглушити страх, і нагодувати «по*уй»).
Щоб гранатометнику встати з трави з РПГ назустріч танку, має бути абсолютно по*уй.
Як і танкістам, які вискакують наперед всіх, щоб «нагнути» міцну позицію ворога. Просто назустріч гроні гранатометів, ПТУРів і протитанковій гарматі на прямій наводці. «По*уй, я в танку!»
«По*уй» – це не безстрашність. «По*уй» – це те, що дозволяє контролювати страх.

«Повний по*уй» на війні – це профдеформація. Це коли страх засинає зовсім. І тобі стає «зовсім по*уй». Про таких людей дуже скоро починають говорити в минулому часі. І п’ють за нього, не цокаючись, зі словами «Йому було все п*хуй! А тепер взагалі все по*уй. Назовсім» (ніколи не пробуйте повторювати це вдома, і не вдома теж не пробуйте).

Отже, ми всі скрізь і завжди залежимо від свого «по*уй». Від його знака, полюса та інтенсивності. Ми дорослішаємо саме тоді, коли починаємо розбиратися в своєму «по*уй» і навчаємось їм керувати. А стаємо кимось значущим, тільки якщо нам стає по*уй, що про нас говорять. Особливо за спиною. Тоді нам взагалі по*уй, що нас намагаються збити з курсу або напустити туману на ціль. Нам по*уй – ми все одно йдемо до цілі та вперед.

Найкращі, чисті, чесні, чуйні, небайдужі, щирі люди – не святі. Це просто люди з правильно відрегульованим «по*уй».

І я ось що скажу. Цінуйте свій «по*уй». І правильно його використовуйте. Це чисто людська риса. Можна сказати, саме це робить нас «гомо сапієнс» – у тварин такої опції немає (ну, може у котів, але це вищі істоти). Але будьте обережні. Якщо «по*уй» безконтрольно візьме над вами верх, ви перейдете не в розряд тварин, а в розряд найпростіших. Десь біля амеби. Тому «по*уй» повинен бути загартованим, змащеним і доглянутим. І користуватися ним треба вміти віртуозно. І на користь собі, оточуючим і навіть своїй країні.

Саме так «по*уй» призводить до повної перемоги. А вже це не по*уй, погодьтеся?

Загалом, я щиро готовий, що все вищесказане вам глибоко по*уй. А як ви хотіли? Я ж це все сам і написав. Мені в принципі це теж по*уй. Але оскільки я перебуваю серед пристойного панства, впевнений – нам по*уй на всі можливі непорозуміння і розбіжності.
Ми обов’язково все подолаємо і будемо жити довго, щасливо і по-людськи.
І по*уй, якщо хтось в це не вірить.
Ми не звертаємо увагу на такі дрібниці. Ми йдемо вперед. І по*уй!

Усі відео