Україна не може повернути кремлівських бранців, бо Зеленський не сформував «обмінний фонд»

Речник Української делегації в ТКГ О. Арестович «поскаржився» на те, що Росія не йде на обмін полоненими, попри українські ініціативи. Дійсно, вже більше півтора року (якщо не враховувати обміну цивільних осіб у квітні 2020 року) Україна не повертала українських в’язнів.

Останній великий обмін при президентові Зеленському відбувся ще 7 вересня 2019 року (обмін 16 квітня 2020 року не мав особливого значення – Україні було передано 20 українських громадян, з них лише 2 військових, 1 правоохоронець, решта – цивільні, деякі з яких прямо пов’язані з криміналом).

За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової, загалом у РФ і на тимчасово окупованих територіях півострова Крим і частин Донецької і Луганської областей незаконно утримуються 413 українських громадян. 133 громадянина України РФ незаконно переслідує за політичними мотивами, з них 114 осіб — ув’язнені, які перебувають: 97 осіб – у РФ, 17 — в Автономній Республіці Крим. На тимчасово окупованих територіях Сходу України незаконно утримуються 280 українських громадян, з них 44 — військовослужбовці.

При Порошенку були обміни, бо Порошенко покладався не на добре слово і на те, що він побачить в очах Путіна, а на якісний «обмінний фонд». При Порошенку в Україну повернулось більше 3000 полонених. Зеленський такий фонд сформувати не зміг чи не захотів, тому всі розмови про ініціативи України щодо обміну залишаються тільки розмовами. Не відбувся обмін в грудні 2020 року (який той же Арестович анонсував на 24 грудня), не відбувається обміну і зараз.

Навіть у грудні 2019 року Зеленський використав «обмінний фонд», який був сформований при Порошенку. Власне, як при Порошенку була підготовлена спецоперація з захоплення в ОРДЛО ключового свідка у справі збиття Боїнгу Малайзійських авіаліній – «командира ППО» міста Сніжне Володимира Цемаха, якого 27 червня 2019 року українські спецслужби викрали в Сніжному. Саме фігура Цемаха зіграла основну роль в обміні – Росія не могла допустити, щоб Цемах свідчив на суді в Нідерландах. Коли 9 березня 2020 року у Нідерландах, у будівлі поблизу амстердамського аеропорту Схіпхол, почався суд над Ігорем Гіркіним («Стрєлков»), генерал-майором Сергієм Дубінським («Хмурий»), полковником Олегом Пулатовим («Гюрза») і Леонідом Харченком («Крот»), то серед свідків злочину Цемаха не було, за півроку до процесу Зеленський видав його Росії.

Ще одна група, важлива для Росії, яку видав Зеленський, – екс-беркутівці Павло Аброськін, Олександр Маринченко, Сергій Тамтура, Сергій Зінченко, Олег Янишевський, які звинувачувалися у розстрілі Небесної Сотні. Крім того, по обміну Росії були передані Сергій Долженков, одеський антимайданівець, організатор нападу на проукраїнську демонстрацію 2014 року, харківські антимайданівці, які підірвали МОНку біля Палацу спорту в Харкові у 2015 році – Сергій Башликов, Володимир Дворніков, Віктор Тетюцький. І ще кілька знакових для Росії фігур проросійського руху. Фактично, після грудня 2019 року «якісний обмінний фонд», який міг би зацікавити Росію, був вичерпаний.

Ситуацію з обміном могла врятувати операція СБУ з виманювання найманців НВК «Вагнер». Йдеться про операцію з затримання 28 російських найманців, які брали участь у бойових діях на Донбасі проти України. За інформацією, яка просочилася в пресу, у складі групи планували затримати — двох терористів, причетних до знищення «Боїнга» МН-17 під Торезом; одного терориста, причетного до знищення Іл-76 в Луганському аеропорту; одного терориста, причетного до знищення АН-26 поблизу Луганська. У випадку, якби з Офісу президента Зеленського не стався витік інформації по цю операцію, Україна б отримала дуже «якісний обмінний фонд», ми б могли обміняти значну частину незаконно утримуваних українських громадян – українців, кримських татар, росіян.

Джерело

Поділитися:
Share
Усі відео