Рік олігархічної Шмигаліади

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Україна вчора відзначила важливу дату, що вплинула на наше життя вже зараз і відіб’ється на житті наступних поколінь. Виповнився рік Шмигаліаді – беззмінному перебуванню при владі уряду Дениса Шмигаля.

ФБ вже сповнений дописами, де “геніальні досягнення” Шмигаліади наведені в цифрах – від падіння виробництва до Великого крадівництва та проваленої вщент вакцинації. ЗЕботва у відповідь навела цифри підвищення з/п і сама ними насолодилася. Я у відповідь вкотре замислився про глибину людського ідіотизму. Треба ж таке? Радіти підвищенню з/п на тлі падіння виробництва. На тлі долара, який тримається завдяки спекуляціям з ОДВП через залишки довіри до економіки України, сформованої за президента Порошенка… Одного дня цей пузир лусне, і… в їхніх злиднях знову буде винний весь світ, крім них самих. Що поробиш? Буває. Але я не про те.

Серед іншого була відзначена важлива обставина. Вже рік, як з уряду були посунуті “нові обличчя та технократи” імені Гончарука, а на їх місце прийшов прем’єр-виходець з ахметівського ДТЕК. Мовляв, от він початок реваншу олігархів в українській владі! Саме ця фраза вухо різонула. Чому?

Я вже чув цю мульку, ніби обрання президентом Зеленського відкрило шлях багатьом новим молодим керівникам-технократам, які увійшли до уряду Гончарука, і яким, мовляв, не дали себе проявити через пандемію і олігархів, які продавили Шмигаля в прем’єри. Ця байка – ідеологічний плацдарм для ще більш нових “нових облич”, які рвуться у владу так само як Юрченки, Юзики, Дубінські та інші приведені “новим обличчям” Зеленським. Вони зараз будуть доводити всім, що зелені “нові обличчя” – неправильні нові обличчя, а правильні – це вони, і тому їм треба дати владу…

А правда така. Оборудки Коломойського з Центренерго почалися не за Шмигаля – вони почалися ще в серпні 2019 р., коли на Центренерго почали закуповувати через прокладки Коломойського вугілля з окупованих теренів. А коли Україна почала закуповувати електрику “у Білорусі”, читай у Росії? Восени 2019 р. руками “нового обличчя” Андрія Геруса. А коли ми побачили олігарха Коломойського в кабінеті президента Зеленського? Тоді ж. Восени 2019 р. І це не згадуючи суди, які позбавляли заводи Коломойського платні за транспортування електрики, відміняли попередні судові вироки тощо й тощо.

Шановні, про який реванш олігархів з призначенням Шмигаля нам розповідають? Реванш олігархів почався як раз за Гончарука – з приходом на Банкову президента Зеленського. З призначенням Шмигаля сталося лише те, що давно мусило статися, бенефіциарам проекту “президент Зеленський” Коломойському та Пінчуку нагадали про існування “Ахметова, який не сидить”. І про те, що час ділитися. Владою.

Сторони розподілили сфери впливу. А щойно президент Зеленський підписав закон про держслужбу, який дозволяє обіймати посаду міністра вічному “виконуючому обов’язки”. Тобто міністрів олігархи можуть призначати в обхід Верховної ради.

Терези в бік олігархів хитнулися вже тоді, коли вибори виграв шоумен Зеленський. Рік українським топ-олігархам знадобився на з’ясування нових кордонів впливу кожної з груп. Розподіл завершився призначенням в прем’єри людини Ахметова.

Нині Україна перетворена на повноцінну олігархічну республіку, де топ-олігархи мають владу, про яку вони не мріяли навіть за Кучми. Саме на них тепер працює економіка країни. Саме для них тарифи підвищують в 1,4-2 рази від часів Порошенка на тлі світових цін на газ на третину нижчих ніж за Порошенка. І підвищуватимуть далі. І далі.

Суспільство про те про все не думає – суспільство з каналів топ-олігархів слухає байки-жахалки про страшного Порошенка. Суспільству треба думати “аби не Порошенко” замість “що з нами робиться?”, аби не заважати олігархам.

Олігархічна Шмигаліада виглядає і працює саме так.