Поточні новини, які ми заслужили
Колись пару років тому на ютюбі був такий собі Анонімус, який зловтішно начитував про триндець, що насправді твориться в економіці Росії. Я його згадала лише через ті надзвичайні інтонації, з якими він те читав: захлинаючись від злобного реготу, просто таки вгораючи від зловтішання.
З цими інтонаціями мені тепер звучать поточні новини.
Отримати стабільну зростаючу економіку, – і менш ніж за два роки пустити її за вітром, докерувавшись майже до повного банкрутства.
П’ять років гордо справлятися самотужки без російського енергетичного зашморгу, – і за менш ніж за два роки моститися під агресора та вбивцю твого народу, ще й вихляючи при цьому хвостиком.
Ганити та ганьбувати колишню міністерку охорони здоров’я, яка розгребла авгієві стайні від медмафії та розпочала закупівлю ліків напряму від виробників за найнижчими цінами, щоб в розпал пандемії мутити на купівлі низькопробного китайського лайна замість якісних вакцин, ще й з кількамісячним запізненням.
Втоптувати в лайно колишнього трудоголіка-президента за одну за 5 років поїздку на відпочинок за власний рахунок, – та отримати нахабну скнаристу негідь, яка по п’ять разів на рік відпочиває за державний кошт, живе, жере, катається та тижнями лікується за кошти платників податків, ще й постійно скавучить, як йому важко і як воно втомилося.
Оббрехати, знеславити та розігнати за начебто крадіжки з бюджету цілий стос професіоналів, – та віддати на розграбування бюджет своєї країни купці загребущих ненажерливих невігласів, які пилять бюджет на десятки мільярдів у таких масштабах, що й шахраї часів Овоча не посміли б мріяти.
Істерити про вигаданих мародерів, – і отримати реальних мародерів, що не погребували на початку карантину на масках накрисити та на лошках заробити в епіцентрах та велюрах.
Не намазувався на хліб безвіз? Сидіть тепер місяцями вдома.
Погано зароблялося ФОПам? Спробуйте заробити тепер, сидячи на локдауні з дітьми-школярами, ще й відбиваючись від перевірок податкової.
Волали про тарифний геноцид? Маєте підвищення тарифів і врізання субсидій, а ще й зима цьогоріч зовсім не жалостива; боженька все прорахував, щоб дурням допікло до кісткового мозку.
Ми вам казали: наше відновлення вразливе, стабільність крихка, країна ледве почала зводитись на ноги, не бийте її власноруч биткою по колінах.
“Бєдний мальчік, ва што он палез!” – охала та стогнала знайома пенсіонерка.
“Коли ця зкурвлена нікчема себе повною мірою проявить, ви себе жалітимете,” – думала я.
Цей час прийшов. Їж.те