Байка про директора і працівничків
Було собі виробництво. Збиткове та зачухане. Власник не міг його просто розігнати або продати, тому вирішив поставити керувати ним фахового директора. А фаховий директор сказав працівникам, що шари – не буде, що треба працювати, що зароблятиме краще той хто краще працює, а не гучніше верещить, а про халяву – забудьте.
І за якийсь час буде вам…
Що зробили працівнички? Почали працювати? Вони що, руді?
По-перше – працівнички об’явили цього директора крадієм. Що і де вкрав – придумали. По-друге – заходилися саботувати його рішення скрізь де можна. По-третє – гайки і бронзу красти продовжили так само як і крали.
За якийсь час ситуація задовбала і директора, і працівників – директор звільнився. За якийсь час той директор пішов працювати керівником крупної західної контори, а працівнички лишилися сидіти в тому самому лайнищі, в якому й сиділи до того.
Кому стало гірше?
Наталія Яресько призначена виконавчим директором Ради фінансового контролю і керування Пуерто-Ріко, по факту – 51-го штату США.
А в Україні спільноти лошків, що закликали до акцій протесту проти Яресько коли та збільшувала податки – досі верещать “та вона крадійка!” “та нічого не зробила!”
Кому гірше?
