Ріффа не відпустили…

Гліб Бабіч

Суд буде тупо тягнути ганьбу Зеленського та Авакова через свавілля до замовного рішення. Разом з усіма цими комічними “експертизами”, насмиканою по кутах “доказовою базою”, яка доводить тільки відсутність доказів.

Кількість “людей, які нагадують беркут”, буде рости з кожним засіданням.
А терпіння зменшуватися.

Найцікавіше, що я уявляю, що відчувають всі вони – від замовників до виконавців цього свавілля.
Вони відчувають, що за владу треба чіплятися до останнього. Інакше за весь цей протизаконний цирк доведеться відповідати. І йти з крісла за ґрати.
А відступити “пацансько-циркові панятія” не дозволяють.
Тут честь потрібна. І гідність. А де їм їх взяти?

А на фото – теплі наслідки правосуддя. Результат того, коли пацанів в чорній формі владні покидьки беруть в заручники злочинним наказом. Так буває, коли аргументи у влади закінчуються (або коли їх не було зовсім і ніколи).

Зі мною все норм. Абсолютно. Чесно.
Мабуть допоміг сльозогінний газ, яким ми подихали до цього.
За десятибальною шкалою – мінус один. Мозок не зачеплений (не знайшли).

Низький уклін медикам за оперативну і чудотворну допомогу.

Фотки пощу, щоб заспокоїти всіх, хто пише в особисті (дякую вам за турботу). І після розмови з мамою (да уж) 🙂
Бо вона теж стріми дивиться та ваші пости читає 😀


Віктор Трегубов

Так. Видихнув.

Дано: суд над Ріфом.

Десь сім годин, з 11:30 по 18:30. Як завжди: десятки шановних людей беруть на поруки, адвокати доводять відсутність будь-яких доказів провини обвинувачуваних, представники потерпілого – “на розсуд суду”, судді мило посміхаються, з повагою вислуховують всіх, годину проводять в дорадчій кімнаті, виходять та повідомляють: Андрієві Антоненку та Юлії Кузьменко зберегти запобіжні заходи до 19 грудня. У випадку Антоненка – він залишається за ґратами. У випадку Кузьменко – вона під домашнім арештом та не може оперувати. Себто тут мова навіть не про неї – просто діти помирають, бо суддю сука під забором висрала. Нагадаю, Кузьменко – один з кращих в країні дитячих кардіохірургів.

Ще до того, як судді покинули дорадчу кімнату, беркути завели мотори та почали шикуватися у бойові порядки.

Після вердикту присутні під судом мітингарі заблокували вивезення засудженого. Беркути пішли на прорив. Сутичка тривала близько п’ятнадцяти хвилин. Оскільки я особисто був на милицях після взаємодії з беркутом ще на минулому судовому засіданні, цього разу я опинився “з боку супротивника” – за спинами правопохоронців. Що відбувалося з протилежного боку, краще розкажуть інші. Були постраждалі. При мені одну людину забрала швидка з підозрою на інсульт. В нас Скатерного госпіталізували з приступом гіпотонії, плюс з травмами у лікарню поїхала Катя Ейхман. Частину народу потоптали, застосовували сльозогінний газ. Зрештою блокування прорвали.

Чому прорвали?

Було об’єктивно мало людей. Кажу, як бачив: симпатиків ДемСокири десь до п’ятдесяти, включно з жінками та трьохсотими (так, мною), по десятці ЄС та Нацкорпусу, десь тридцять-сорок інших – РОК, Стерненко з друзями, Січ, неафільовані, пробачте, якщо когось забув. Коротше, представників правоохоронних органів було тупо більше, і вони були зі спецзасобами. Я розумію: карантин (в нас деякі теж на ізоляції), робочий день та -надцяте по рахунку засідання. Але ви серйозно багато пропустили, шановні.

Штош.

Якщо ще хочете допомогти Д7. А ми будемо готувати нові, асиметричні заходи переконання опонентів в тому, що тримати за ґратами невинних – напрочуд погана ідея.