Гарячий сезон партійних конференцій

Тарас Чорновіл

Україною прокочується хвиля партійних конференцій із висуненням кандидатів у мери та депутати місцевих рад. Зверніть увагу: серйозну увагу в медіа (і дружніх, і нейтральних, і ворожих) викликають лише форуми ЄС та деколи (доволі рідко) від слуг. Останні – це й зрозуміло – сьогодні є партією влади й повинні бути під посиленим контролем громадськості. Щодо ЄС – цікавість непідробна, бо це інформаційно насичені події та помітні й небуденні постаті серед кандидатів. Ще на своїх каналах про конференції власної партії трохи звітує ОПЗЖ. Але й тут цікава особливість. Проглядаю іноді і їхні телеканали. Трансляцій не те, що всього перебігу заходів, але навіть виступів вождів нема. Лише доволі жорстка нарізка переважно з дикторським коментарем і лише короткими цитатами лідерів та висуванців. Про інші партійні проекти якось ніби всі й забули.

Хоча схоже, що причина в іншому – їм самим не дуже спідручно привертати увагу до конкретики: кого висувають, з якими програмними цілями (окрім коротенької популістської нарізки в джинсових повідомленнях для преси). Особливо це стосується локальних так званих мерських партій. От де вже не варто світити персоналії своїх висуванців. Нехай краще анонімною масою сунуть в тіні популярного мера… Та й слуги після скандальних засвіток нікчемних представників на мерські крісла та повного дитячого садку в депутатських списках воліють не надто персоніфікувати агітаційну кампанію. А треш на конференції в Київському Національному Університеті (я тут навіть не про пряме порушення закону й наказу Міністерства освіти, а про якість висуванців) стимулював обмежитися безглуздим переліком на зразок: “Поділ – це ти”, “Дарниця – це ти”.

Але вернуся до того, з чого починав. Насправді певну інформаційну цінність та нову якість несуть лише партійні конференції Європейської Солідарності. Найперше, тут є реальна ідеологічна складова. Після проведення децентралізації та укрупнення адмін-тер-одиниць це вже не тільки каналізація, сміття та засипання ямок на дорогах. Це повний спектр гуманітарної політики (медицина, освіта, соціальна сфера…), це серйозний підхід до розподілу значних бюджетних ресурсів і ще, як би не хотілося це замовчати, політика. Зараз під впливом російського пропагандистського тиску нові й потужні ОТГ, а обласні й районні ради й поготів, будуть нести додаткову загрозу сепаратистських тенденцій. І вони ж перші матимуть місію в корені такі небезпеки присікати. На бакановську СБУ надії не особливі…

Тому поєднання всіх чинників: наявність яскравого, самостійного й авторитетного партійного лідера, чітка ідеологічна спрямованість і висунення на посади мерів і депутатів кращого контингенту суспільно активних громадян спонукає до однозначного вибору. Розумію, що в багатьох великих містах, де мафіозна структура охопила всі прошарки населення від бізнесу й чиновництва і до самих низів, посади мерів відвоювати навряд чи вдасться. Але значима присутність у місцевих радах висуванців від ЄС хоча б мінімалізує основні загрози для країни й самих громад.

Показово, що вже тривалий час до початку висунення кандидатів і навіть складання чернеток виборчих списків розгорнулася брудна кампанія дискредитації тих, кого насправді не було й, надіюся, ніколи там не буде. Найосоружніший приклад показала ця… Та ні, стримаюся від заслужених епітетів, ця особа – кураторка Голосу від їхнього олігарха-власника – Кіра Рудик. І я зараз не про те, що для неї ні ОПЗЖ, ні шарії з пальчевськими не є ворогами, а зеленські не є опонентами, а головний противник – лише Порошенко. Я про ту брехню, коли вона ще пару місяців назад, обливаючи брудом ЄС, розпатякувала, що в них у списках у Львові йдуть якісь страшно негідні люди. На той час ні у Львові, ні в інших містах та областях навіть прогнозів не було, кого стануть включати в списки.

Так само бачу одного патріотично налаштованого молодика з Одеси (з явно стерненківською риторикою), який уже пару тижнів тролив ЄС якоюсь дамою, “яку Євросолідарність поведе до ради Фонтанківської ТКГ”. А та лише подалася на праймеріз із доволі совковою програмою. Я навіть не знаю, чи крім совкової лексики є до неї ще якісь претензії, не пише про це й сам автор. Але свідомо на голому місці провокує дискредитаційний шум проти всієї обласної організації та всіх місцевих виборчих списків.

Ще самі потенційні кандидати не визначилися в Дніпрі, чи йти їм у виборчі списки, а інший патріотичний (відмітьте, я пишу це слово без лапок, але мушу констатувати, що патріотизм не конче є запобіжником від дурості) громадянин засипав соцмережі безапеляційними заявами, що списки в Дніпрі та області для ЄС склав Філатов, партія “лягла під нього”, а кандидати – ярі корбанівці. Зараз відбулася партійна конференція й свіжих звинувачень якось не чути. А сказати, що Тетяна Ричкова – це підставна постать, нормальним людям язик не повернеться. Хоча боротися з Філатовим у Дніпрі – річ невдячна, та ще й важливо не підіграти ОПЗЖ.

Скільки таких закидів чув про всі інші області, коли там навіть близько до висунення кандидатів ще не доходило. Зараз трошки стихли, озброїлися мікроскопами, шукають… Те, що відразу ж після конференцій не вибухнули звинуваченнями, свідчить, що знайти щось негативне складно, а списки достатньо якісні. Я не ідеалізую нікого. В багатьох дуже порядних людей є свої скелети в шафах із минулих часів. А десь ще міг не завершитися процес трансформації БПП в ЄС. БПП і на парламентські, й на місцеві вибори минулої каденції йшов з метою об’єднання максимального числа патріотичних сил і недопущення роздрібнення голосів. Тоді це було надзвичайно важливо. А далі одні не витримали випробування владою, інші вже нині – опозицією. Чиїсь партійні лідери розвернули свої команди на 180 градусів. Зараз бачу, як у багатьох областях старі лідери БПП відсіялися або й перебігли до нової влади, “Батьківщини” та ще бозна куди. А на місці попередніх сформовані нові й абсолютно позитивні організації. А десь хтось не відсіявся й кудись таки потрапить.То що? Заради того, щоб затаврувати одну негідну постать, деякі наші патрійоти будуть топити в бруді єдину перспективну і справді українську партію? Та краще йдіть і напряму запишіться в якийсь проросійський проект, там же тим самим займаються – затято до хрипоти воюють проти ЄС і Порошенка, ніби ті й досі при владі.

Ці вибори сильно відрізняються від попередніх місцевих, у них обираємо владу до більш самостійних і потужних територіальних утворень, ніж це було раніше. І тому, не лише роблячи вибір, але й включаючись в агітаційну кампанію, набагато серйозніше треба задумуватися про наслідки. Бо вони таки будуть. Он якісь дуже численні проценти (громадянами їх назвати язик не повертається) півтора роки тому думали, що можна просто так подуркувати… А воно зараз усе аж пре і ще не відомо, чим завершиться.

Автор