До свідків блокади

Дмитро Вовнянко

Свідки блокади! Ви даремно думаєте, що за писання постів проти вас мені платять – я й так вважаю вас йолопами та іграшками в руках політиків. Дорослими дітлахами чий розвиток не просунувся далі за казочку про Чиполіно.

Ви даремно думаєте, що мені подобається читати все те лайно що ви лиєте мені в коменти – а ще більше, всі ті відзнаки вашої тупості, обмеженості і нездатності вийти за межі, накреслені совковими кіношками та догмами ваших кумирів.

Я безумно втомився сперечатися з вами, і з радістю покинув би цю невдячну справу.

Але, розумієте. Колись я писав роман “Заколот проти Петлюри” про те як ваші моральні предки так само скидали злочинну владу і упс! – отримали в результаті собі на горб більшовиків. Збираючи дані для роману, я прочитав багато-багато мемуарів українців, що жили у 1918 р., які стараннями таких самих як ви блокаддуриків та всепропадл були приречені пережити терор ЧК-НКВД та Голодомор.

Мені в підсвідомість в’ївся той відчай, що лився з кожного мемуарного твору. Відчай людей, які усвідомлювали – зроблено скажену, непоправну, лиховісну помилку. Людей які втратили все, за що боролися – бо маючи “гарне”, із навіженістю алкаша що прагне чарки, хотіли “кращого”. І назад – не повернеш. До сказу, до плачу хотілося їм повернути і виправити – а не можна.

Я читав все це і повторював собі “ніколи більше”.

Ви навіть не знаєте наскільки точно повторюєте роботу тих, хто хитав українську владу у 1918-му – і тим приготував грунт для приходу більшовиків. Де вам? Я пам’ятаю шестикутні очі правосеків в АТО, коли я запитав їхньої думки про деякі твердження Міхновського і Сциборського. “А хто це?”

Я, на жаль, знаю чим закінчилася натхненна боротьба таких от як ви патріотичних неуків у 1918-му – і розумію чим може закінчитися зараз. Тому писав, пишу і буду писати. Все що думаю про вас і ваші безумні наміри.

Бо – я точно знаю. Коли ваші лідери і кумири стануть владою – це ви волатимете “нас на….ли”. Це ви ревітимете “нас обкрадають” та “вони – такі самі як ті”. Це ви скиглитимете від безсилля коли вас ставитимуть в кабінетах на коліна затягнуті у новеньку форму Менсони, Аллахи та Віти Заверухи – за наказом ваших же вчорашніх кумирів. Аби не патякали.

А я – буду спокійний як двері. Бо навіть спостерігаючи весь той жах, до якого ви нас приведете, я раз за разом абсолютно щиро повторюватиму собі: “аби цього не сталося – я зробив все що міг”.

Суд може відмінити будь який закон – крім закону всесвітнього тяжіння. Ви гадаєте, що навчившись дурити людей, ви здатні обдурити історію? Успіхів, але всі хто пробував дурити історію до вас – ду-у-уже погано закінчували.

Це я теж знаю.

Автор