Фронт. Я маю дуже хреновий прогноз

Фронт. Я маю дуже хреновий прогноз.

Д У Ж Е !

Протягом місяця-двух на передку станеться чергове загострення, причому ітиметься не про обміни ударами калібру до 152 мм, а про повноцінні ударні штурми наших позицій. Хвилями. Перекатами. По 7-8 атак на день.

Наші позиції будуть виснажені вщент і напевно доведеться задіювати резерви секторів. Можливо – не тільки. Оборону наші війська витримають, але кількість втрат убитими сягне за сотню і більше людей (наразі, якщо хтось не в курсі, ми втрачаємо по 30-50 бійців на місяць).

Загострення станеться не на одній ділянці – на 4-5, поперемінно. Можливо – битимуть на кількох водночас. Загострення триватиме довго, можливо розтягнеться на кілька місяців. Буде гаряче. І боляче.

Чому я так вважаю?

Розумієте, див – не буває. Єдина причина чому наразі сепари здатні виключно на бої місцевого значення – брак людей. Зброї з «воєнторгу» їм не бракує – але зброя не воює сама. «Північний вітер» з певних причин до них не дме, а власних ресурсів вистачає тільки на оборону – з натяжкою. Але зараз вони отримують численне поповнення – з числа працівників підприємств, що зупиняються через «націоналізацію» їх терористами. Ага, тих самих що минулого року кували 32000000000 грн для бюджету України…

Поповнення те не надто надійне, від байдикування – псуватиметься, тому тільки-но відбудеться комплектація і злагодження банд – їх кинуть в бій. Під наші кулі і снаряди. Це як раз ті самі місяць-два.

Наші пацани гинутимуть від їхнього вогню. Ми не лишатимемося в боргу – і вони гинутимуть від вогню нашого. В принципі, вони могли б не стріляти нас, а кувати далі 32000000000 грн для нашого бюджету в році нинішньому…

Але ж ми принципові – з окупованими територіями не торгуємо. Правда?

Додаткові проблеми у прифронтовій зоні створюватиме загострення сепаратиських настроїв серед населення. Агітатори вже просторікують, мовляв: «Україна – то бардак та руїна, а Росія – порядок і добробут». З посиланням на блокадників, звісно. «Вони мешканців Донбасу за людей не вважають – оно заблокувати закликають. А знаєте, що вони робитимуть коли захоплять весь Донбас?!»

Сам таке чув.

Коли ми прийдемо на окуповані терени – там буде багато-багато родин, вдома в яких стоятимуть портрети у чорних рамках. І які шепотітимуть нам у спину «Він не убивця, він на заводі працював – але ви ж нас заблокували. Як йому було нас годувати?» Виростуть цілі покоління які точно відатимуть – їхній батько/дядько/дідусь загинув від українських куль – хоча банд уникав до останнього.

Скільки ми долатимемо ці настрої – я навіть не беруся загадувати. 3-4 покоління може знадобитися. За умов нашої постійної гризні за владу – напевно більше. Це я кажу про суто прагматичний бік питання, про моральний – мовчу взагалі.

Генеральний штаб, уряд і більшість депутатів провладних партій зробили все можливе, аби уникнути такого розвитку подій. Аби ці люди далі кували для українців 32 000 000 000 грн, замість по українцях стріляти. І гинути.

Але громадські активісти – за блокаду. Громадські активісти сміялися, коли їм казали про вірогідність от саме такого розвитку подій.

Не переймайтеся, коли гарматне м’ясо полізе в атаки на наші ВОПи та РОПи, і коли у тил підуть перші 200-і, ті самі громадські активісти не змигнувши оком заявлять, що у всьому винна влада, а від блокади – сама лише користь.

Скажу словами героя одного з романів. «Аби цього не сталося – я зробив все, що тільки міг. Та як така воля Божа – хай буде так».