Україну можуть позбавити безвізу, якщо беззаконня, узурпація та знищення ЗМІ продовжаться

Доки президентом був Петро Порошенко, ми всі трохи розслабилися та самозаспокоїлися, будучи переконаними, що всі позитивні досягнення незворотні, й ніхто їх уже не скасує. Серед найпомітніших: безвізовий режим та Угода про Асоціацію з ЄС. От тільки в першому крім прав виписані й чіткі вимоги та критерії за яких безвіз може бути для країни зупинено або й скасовано. А щодо Асоціації, то є не менш чіткий перелік пунктів, яких слід дотримуватися в рамках календарних графіків, і є межі, за які не можна виходити, як би цього не хотіли олігархічні чи політичні групи. На жаль, нова влада переступила вже десятки червоних ліній. І попередження про це неодноразово звучали з європейських структур.

Але делікатні європейці, на відміну від путінської Росії, дуже не люблять використовувати мову шантажу. Тому Зеленського та повністю підзвітні йому всі органи влади повідомляли про загрозливі порушення, усовіщали, переконували, але ще не говорили мовою погроз і ультиматумів. Схоже, що цей час уже надходить. Голова Представництва ЄС в Україні Маті Маасікас чи не вперше нагадав про умови, на яких громадянам України надавали безвізовий режим відвідування Євросоюзу. Зараз він уже згадує про спроби демонтажу антикорупційної інфраструктури та знищення її незалежності, яка, нагадаю, була, поряд із е-декларуванням, антидискримінаційним законодавством тощо серед обов’язкових вимог при наданні безвізу.

Поки ці натяки пана посла ЄС ще носять упереджуючий характер. Він акцентує навіть не на безпрецедентному для попередніх років тиску на антикорупційні органи (про це вже відкрито говорять у керівних органах ЄС), а на майбутньому конкурсі щодо визначенні нового керівника Спеціалізованої Антикорупційної Прокуратури. Пан Маасікас написав:

«Боротьба з корупцією за допомогою сильних та незалежних інституцій є центральною частиною співпраці між ЄС та Україною у сферах ВІД БЕЗВІЗУ ДО МАКРОФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ. Принципи також повинні застосовуватися, коли український парламент призначає представників для вибору нового керівника Спеціалізованої Антикорупційної Прокуратури».

Ми ж пригадуємо абсолютно скандальний підхід до цього питання, який слуги Зеленського застосували перед літніми відпустками. Тоді постанова через одіозність кандидатів навіть для членів правлячої партії не набрала голосів.

Деякі члени СН слово в слово за ОПЗЖ почнуть на це відповідати заявами про “спроби зовнішнього управління, обмеження суверенних прав держави” (держави чи олігархів та владних узурпаторів і нових тоталітарних керівників?). Насправді, їм і безвіз, і Угода про Асоціацію, і європерспективи не особливо потрібні – у них часто бізнес, майно, родини вже й так у ЄС та по парі додаткових паспортів у кишені. Втратити можемо ми. Бо негативних зарубок було вже й так забагато. На них уже відреагували, але оргвисновків поки не зробили. Але назрівають нові й ще більш скандальні.

Перше – це тиск і спроби вибудувати кишенькову систему антикорупційних органів. Тут і прямий тиск, і реальний примус до звільнення голови САП, і дурне за своєю юридичною безграмотністю рішення Конституційного Суду, щодо призначення директора НАБУ. Але якщо після цього на основі половинчастого й незрозумілого рішення КСУ того ж Ситника усунуть із посади, а конкурсну комісію таки сформують у неприйнятний спосіб та призначать до НАБУ й САП підконтрольних владі осіб, то реакція буде дуже жорсткою. І не має значення, як ми ставимося до того ж Ситника, і які результати його діяльності. Тут уже для європейців питання процедури й чистоти намірів. Руйнування незалежності антикорупційних органів – самодостатня підстава для скасування безвізу.

Не менш кричущими є питання тиску на незалежні медіа й журналістські спільноти. Підпал автомобіля “Схем”, пожежа у Шабуніна можуть мати різні причини, тому в ЄС такі все частіші факти, яких не допускала попередня влада, просто фіксують і висловлюють стурбованість. Але спроба ліквідувати “Прямий ТВ”, яка зараз розгоряється з новою силою, уже не буде простою засічкою, а остаточним порушенням ще одного блоку вимог щодо свободи медіа. Проти “Прямого” зараз не просто посилюється інтенсивність юридичних дій, а стали відомі наміри арештувати під надуманим приводом майно каналу, миттєво перепродати його через АРМА своїм людям і швидко поміняти менеджмент та редакційну політику. Учора ДБР уже звернулося до Печерського суду за ордером на обшук, хоча досі канал надавав слідчим усі документи, включно з тими, які ДБР не мало права вимагати.

Усі абсолютно дикі зміни в гірший бік, відвертий реванш людей і принципів влади часів Януковича, зупинка й реверс у ряді реформ можуть усім нам дуже дорого коштувати. Україна все менше нагадує демократичну державу, в якій влада сповідує європейські цінності, а про саму цю владу все частіше ми й наші європейські партнери можемо згадувати як про авторитарний режим. У нас уже зруйнована незалежність прокуратури, ДБР, судів, розвалена фахова система державної служби, домінує волюнтаризм.

Відображається це і в діях президента, і в урядових рішеннях, і в законодавчому процесі. Один тільки лобістський закон про “локалізацію виробництва” може коштувати скасування угоди про зону вільної торгівлі з ЄС та призвести до санкцій у СОТ.

Нині в позитив можемо записати лише один пункт, коли на початку літа парламент таки не набрав голосів для закону, яким чиновники могли вільно обходити вимогу про повне електронне декларування майна власного й родини (його у нас легковажно називали “про позашлюбних дітей”, а в ЄС там побачили пряме порушення угоди про безвіз). Зате негативних повідомлень стає все більше. І це не може не вплинути на майбутні рішення стосовно безвізового статусу, фінансової допомоги, ЗВТ та Угоди про Асоціацію.

ЄС надав Україні безвізовий статус при всьому нашому складному соціальному становищі, високих міграційних ризиках і ще й під час війни лише під переконування та чесне слово Порошенка, що країна не розвернеться і не зійде із шляху європейських цінностей та реформ. Не надавали безвізу ні тоталітарній Білорусі, ні авторитарно-самодержавній РФії. Те, що ми вже реально рухаємося не в напрямку європейських цінностей, а в бік тих принципів і методів, які панують у РФ та Білорусі, рано чи пізно матиме й зрозумілі оргвисновки. Цього в ЄС уже зараз багато хто добивається. А ми знову відкотимося в ізольоване й бідне та безпросвітно сіре “світле минуле”.