Що будемо робити у випадку реального зараження?
У одному з районів Сумщини посилили карантин. Звідки я знаю? А у нас роковини за бабусею, мали бути поминки у селі. Але передзвонила власниця єдиної у тому населеному пункті їдальні, розстроєна до сліз. Все заборонили, заклад призупиняє роботу, у Недригайлові чи то сім, чи то дванадцять випадків уже є.
Ми зараз живемо на іншому краю області, проїхалися у райцентр. Досить багато людей у масках, у АТБ кожен перший, тримають соціальну дистанцію (не рахуючи тієї жінки, яка вперлася мені носом у спину біля банкомату).
Автовокзал працює на села, міжобласного сполучення немає – маршрутки перейшли на блаблакар. Саму автостанцію нещодавно оштрафували: на момент перевірки у них не виявилося запасу масок на п’ять днів, замість 100 штук у наявності було 60.
Так сталося, що наші родичі зверталися у районну хірургію на тижні. Навіть люди, яких складно здивувати, прийшли під враженням: купували за свої гроші абсолютно все – від перекису, бахіл і бинтів до хірургічної голки. Персонал привітний, але сидять із голими руками, без нічого.
Питання «що робити у разі реального зараження?» залишається відкритим. А що робити, якщо потрібно у стаціонар з іншої причини, не через корону? Про це краще не думати. Пацієнти з тяжкими хворобами, онко, щоразу роблять тести перед плановою хімією за свій рахунок.
Ми всі розуміємо, що попереду хвиля сезонних грипів та ГРВІ. У цій мільйонній масі людей із кашлем, горлом, температурою і соплями буде якась частка пацієнтів з COVID. Яким чином відбуватиметься сортування особливо заразних хворих? Як бути тим, у кого немає персональної палати у Феофанії?
Сьогодні сайт Сумської обласної адміністрації повідомив, що на всю область у нас є 212 апаратів штучної вентиляції легень і 211 кисневих концентраторів. Лабораторія, яка проводить тести на COVID, має три апарати для виявлення вірусу. Це прогрес, тому що у березні він був один. На думку обласного керівництва МОЗ, «зараз лабораторія обладнана на рівні кращих лабораторій Європи». З обласного бюджету на карантинні заходи виділено 28 мільйонів гривень.
Що відбувається з коштами Фонду боротьби з COVID-19 – взагалі незрозуміло. Станом на перше червня Держказначейство та Міністерство фінансів повідомили на запит «Української правди», що з цього фонду витрачено менше 1%: з понад 64 мільярдів станом на 1 червня витратили менше мільярда – 693 192 229 гривень.
Але уже 16 липня міністр фінансів Сергій Марченко в інтерв’ю «Радіо Свобода» повідомляє, що «Бюджетний Фонд боротьби з COVID-19, який становить 64,7 млрд. грн.., на сьогодні практично вичерпаний». Тобто за півтора місяці вони кудись вграли понад 60 млрд. гривень. Слухайте, це ж не три копійки, це та сума, сліди якої мають бути помітні. Беремо калькулятор з багатьма нулями, ділимо ці гроші на кількість областей, чухаємо потилицю.
Я, звичайно, від столиці зараз далеко. Як законослухняні громадяни, ми як заїхали на самоізоляцію у село у березі, так і сидітимемо тут, доки картоплю не викопаємо. Але якби на Сумщину раптом напав золотий дощ у вигляді пари мільярдів гривень, я б точно помітила. Принаймні, у районі б знали людей, які бачили такі великі гроші.
То де вони, а?
Карикатура © Alireza Pakdel
