«Дєдушка старенький, єму всьо равно»
На місце Кучми у Тристоронній контактній групі Зеленський розглядає кандидатуру Кравчука і «ще кілька кандидатур».
Однією з причин відходу Кучми називають вік патріарха, мовляв, 82 роки – це вам не 42. Дрімати на засіданнях можна, а от заплющувати очі на те, що тобі підкладають на підпис, все важче. У такому віці більш-меш притомна людина задається питанням: а воно мені треба, ганьбитися на старості? Одчепіться уже, врешті решт, скільки мені лишилося. Вперед, здавайтесь, підписуйте капітуляції, осліпляйте свою армію без мене. Мені тут скоро з Богом треба буде поговорити, і це якщо пощастить. Якщо не пощастить, то напряму із Захарченком.
Ну, приблизно така логіка дій Кучми, якщо дивитися на нього очима здорової людини. Не забуваючи при цьому, що коли ми говоримо «Кучма», то маємо на увазі «Пінчук». Коли говоримо «Пінчук», то маємо на увазі олігархат України. Очевидно, у ТКГ засмерділо так, що український капітал прийняв рішення дистанціюватися від цього позориська.
А от у 86-річного Кравчука проблем із віком немає. Він настільки вжився в образ ходячого делірію, що навіть почав отримувати з нього дивіденди. Розуміючи, що пику йому товкти не будуть, старець може верзти, що завгодно.
А даремно, до речі. Злочин державної зради не має терміну давності, це як злочини проти людства. Кожен крок Кравчука був пов’язаний зі зрадою, починаючи від роззброєння України і позбавлення статусу ядерної держави і до визнання автономії Криму, особливого статусу Севастополя, закріплення російського флоту у Криму, а московської церкви на решті території України. Не говорячи про виведення з України грошей Сбєрбанку, що фізично неможливо зробити за три дні без сприяння Кравчука, кримінальну приватизацію і ряд тяжких економічних злочинів, які на багато років підірвали незалежність України.
Дєдушка старенький, дєдушка думає, що він як колобок пробіг між крапельками і всіх надурив. Щоправда, дєдушка трохи відірвався від землі та реальності і може таки догавкатися, хай не при Зеленському, але при Тому, Хто Прийде Потім. Ми залишимо цю тему на потім і з насолодою повернемося до неї іще раз.
А поки що у надрах редакції визріла конструктивна пропозиція для Зе.
Вова, бери адмірала Ушакова. Його там росіяни щойно викопали, то ти поторгуйся і забирай разом із труною. Подумай, Вова, ні в кого у світі такого переговорника нема. Це буде твоя нова фішечка.
До чого готуватися Україні або чому пішов Кучма?!
Не важко здогадатися, що «відхід» Кучми з Мінська не є бажанням просто відійти від справ. Ще рік назад, коли Кучма майже феєрично повернувся до участі в контактній групі, це означало, що Україна буде рухатися шляхом Мінських угод, так, саме тих «мінських угод», які так нещадно критикував Зеленський йдучи до влади, саме тих угод, на які так кидалися «експерти» з пулу Коломойського. Проте на перший час влада Зеленського зрозуміла, що нічого нового придумати не зможе, бо відверто на це не здатна. Ба більше, навіть «Мінські домовленості» владі не вдавалося використати на користь України.
І ось 28 липня Кучма йде з посади. Йде не просто тому, що «захотілося». Йде, бо скоріш відверто не хоче брати участь у тому треші, який відбувається в рамках «перемовин». Хитрий політик, який не раз змінював сторону, добре знає – краще піти вчасно, ніж остаточно заплямуватися.
Зрештою, це поганий симптом для країни. Якщо навіть такі люди, як другий президент, йдуть з «Мінська», отже ймовірно влада готує повну капітуляцію або щось близьке до цього.
Ми вже знаємо про «проста пєрєстать стрєлять», знаємо про заборону розвідувальної діяльності, знаємо, що наших воїнів кидають просто чекати смерті 4 дні, як сталося із загиблим Журавлем.
Влада дуже хоче далі заглядати в очі Путіну, вибачатись перед Кадировим, а головне – реалізовувати так звану політику «умиротворення агресора». Так вже робила Європа з Гітлером, і ми добре знаємо, чим це закінчилось.
Зрештою, такі новини є дуже і дуже поганим симптомом. Готується велика ганьба для країни і велика здача національних інтересів. Нею пахне в повітрі, її можна побачити неозброєним оком, і почалося це далеко не сьогодні, а ще навесні 2019 року.
* * *
«Мінськ» віддають промосковським силам: Зеленський хоче призначити Кравчука главою ТКГ.
По суті, у разі цього призначення Медведчук може отримати контроль над переговорним процесом руками свого політичного союзника по СДПУ(о).
Вчора я вже писав (див. вище – ред.), що звільнення Кучми є потужним та негативним симптомом, і вже дуже скоро ми дізнаємося яким. Сьогоднішній день і заяви Зеленського дають відповіді на ці питання. Маємо справу з відвертим промосковським реваншем та повноцінними поступками Кремлю.
Кравчук дуже вигідний для Росії, так як є одним з рупорів московського порядку денного в Україні. Це людина-вихідець з СДПУ(о), Блоку «Не Так» та інших проросійських сил.
Так що тепер очікувано буде продовження здачі інтересів, тепер під контролем кума Путіна та п‘ятої колони Кремля. Хмари над Україною згущаються.
Від самого ранку намагаюсь виколупати логіку в тому, що сенільного мухомора Кравчука від’єднали від клізми та кисневої подушки і запхали парєшать по Донбасу. Йому ж щоразу треба буде нагадувати, де він і хто здєсь, і лоскотати простату.
Хоча з іншого боку, можливо, що мокалі подивляться на це свято ентропії, ох*їють на смерть, скажуть «ой всьо, здайомса!» — і втечуть у кукурудзу.
Це точно якийсь потужний план, просто ми його не бачимо, бо геть сліпошарі, та, опше, його скурили до нас.
Хитрий старий лис, який, до речі, свого часу написав 560-сторінкову книгу “Україна – не Росія”, мабуть, відчув, що у тій ТКГ готується щось настільки огидне й страшне, що вирішив не плюндрувати ще й цим собі майбутнього некролога. Тож і пішов собі красіво у туман.
Делірійному Кравчуку, цьому агітатору та ідеологу комуняцького мороку, вже давно пофуй на все. Дєдушка старий, єму всьо равно. Тож коли наступні капітуляційні бамажки, що їх йому підсунуть “та старана” та наші давні мертвогніди, підпише саме він, то навіть й карму вже не зіпсує – нема вже що псувать.
Червоні лінії давно перетворилися у червоні простирадла, але нарід спить – йому у червоному звично 🙁
