Коштовна примара «Великого будівництва» Зеленського

Завжди уважно спостерігаю за дорожнім будівництвом.
І це не просто захоплення, а аналіз, наскільки щирим є керівництво держави у своїх деклараціях.
Добре, що це вже другий президент, який ставить перед собою публічну мету будувати дороги.

Щодо ризиків:

1. Великого Будівництва як окремої програми не існує. Це красивий маркетинговий хід, придуманий ще Олексієм Гончаруком, який любив грандіозні назви і цілі.
Є Дорожній Фонд, Державний Фонд регіонального розвитку, існуючі міжнародні кредитні лінії. Роблять все те саме, що робили й ми, тими ж інструментами і в тих самих обсягах. Спроба залучити додаткове фінансування наразі успіху не принесла: кредитування в українських банках дороге, гроші від Газпрому зникли навіть не з’явившись, гроші з фонду на боротьбу з короновірусом не факт чи появляться на фоні зростаючої пандемії та масових руйнувань інфраструктури на заході України. А цим завдано серйозного удару по нашій дорожній філософії: щоб будівництво було якісним, фінансування має бути сталим і прогнозованим. Обіцянками будували дороги впродовж десятиліть, і їх не стало. Доріг не стало!
До речі, ті 700 млн грн, що виділив Уряд для ліквідації наслідків руйнувань, і про які так гордо розповідав вчора Зеленський – це нуль! Їх вистачить на відбудову 20-30 км доріг, а їх було зруйновано сотні км, а ще десятки мостів, трубопроводів, житла і соціальних будинків. Потрібні додатково мінімум 15-20 млрд грн! А де їх взяти?!

2. Створення координаційної ради з будівництва інфраструктури під головуванням Кирила Тимошенка значить лише одне: піару, роликів, бігбордів буде багато, а от доріг не буде. Хто сумнівається, нехай згадає участь Тимошенка у забезпеченні всім необхідним для боротьби з коронавірусом і зустрічей Президента комерційних вантажів Мрією. Тим більше, якщо правда, що Баум вже теж став дорожником.

3. Небезпека для Президента очевидна: йому будуть показувати багато красивих слайдів, відео з дронів, сипатимуть цифрами, і йому здаватиметься, що це справді Велике Будівництво одночасно по всій країні. А насправді, це про 1-3% загальної мережі доріг, коли решта занепадає. Та й ті 1-3% – це фактично лише завершення проектів, розпочатих у 2018-19 р.р, нового досі нічого немає: ні проектів, ні тендерів. Львів-Пустомити-Меденичі, Київ-Одеса, Маріуполь-Запоріжжя тому приклади.

4. Повний провал ремонту місцевих доріг. Відсутність контролю за очільниками областей, як і відсутність самих очільників, призвело до того, що в розпал будівельного сезону місцеві дороги техніки ще фактично не бачили.

5. Корупційні ризики і скандали.
Відсутність належного державного контролю, зникнення громадського незалежного контролю, відсутність перевірки стану доріг в рамках гарантійних зобов’язань підрядниками призвели до того, що вірогідність корупційного фактору суттєво зростає.
Якщо влада каже, що корупція відсутня, а журналістські дослідження вказують на 20-30% розкрадань, то, за Зеленським, правда десь посередині. Орієнтовно, на рівні 10-15%. Про Тимошенко і Баума я вже написав вище: хочуть, не вміють, можуть.

6. Перегруз на дорогах. Лише лінивий не переглянув відео збудженого президента у спілкуванні з далекобійниками. Опустимо морально-етичні норми. Гірше, Президента спеціально ведуть не тією дорогою. Контроль СБУ за поліцією, яка контролює інспекторів ДСБТ (Державна служба України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека – ред.), спричинить лише збільшення корупції і послаблення контролю.
ДСБТ слід давно передати МВС і призначити фахове незалежне керівництво з нульовою толерантністю до корупції; прийняти наш законопроект з високими штрафами не лише для перевізників, але й власників, відправників, отримувачів вантажу; існуючих 100 мобільних комплексів габаритно-вагового контролю цілком достатньо, щоб встановити їх навколо усіх морських портів (куди насправді і прямує 80% всього перегрузу), біля найбільших відправників зерна, каменю і щебню. І припинити ці цирки на дорогах, встановивши сотні автоматичних ваг звішування у русі.
До речі, рік пройшов, зі 100 ГВК працює лише 50 в кращому випадку. Автоматичні комплекси встановлено лише навколо Києва, і то не в усіх місцях і досі повноцінно не працюють. Чому?!
Знову ж таки, всі наші ідеї та напрацювання готові, а зробити не можуть. 😐

7. Якби у когось було бачення, то давно слід було провести нараду і обговорити питання збільшення виробництва бітуму належної якості в Україні. Минулого року ми започаткували еру бетонних доріг в Україні: Полтава-Решетилівка, окружна Житомира, Кропивницький-Миколаїв. Але навіть за сприятливого сценарію бетонні дороги складатимуть максимум 20-30%, все інше асфальт. А бітум, який займає 40-60% вартості будівництва, ми досі імпортуємо.
Нам ще мінімум 10 років відбудовувати дорожню мережу. За цей час ми викинемо мільярди доларів за імпортний бітум. Для чого, якщо можна купити сировину і створити додану вартість в Україні?!

На завершення, мій прогноз: враховуючи обсяг наявного будівництва, за підсумками цього року в Україні буде збудовано 2500-3000 км доріг.
На відео може бути більше 🙂 , але від цього їх не стане більше в житті.
2500-3000 км – це теж багато.
Але в цьому році мало бути мінімум 10 000 км.
Саме стільки планували ми, і стільки хотів Зеленський ще восени 2019.
А ні, він хотів зробити всі дороги європейськими. Але для цього потрібно, щоб Україна стала членом ЄС і, як Польща, отримала десятки мільярдів євро грантів на інфраструктуру!

А в астальном, прєкрасная маркіза, всьо харашо, всьо харашо! 😛